image

Що буде з українським селом, - експерт із Закарпаття

Сьогодні Закарпаття - малоурбанізований регіон. Частка міського населення становить всього 36,8%, і з сумом треба визнати, що нинішній юридично чистий і економічно обгрунтований голодомор торкнеться перш за все нас з вами.

«З огляду на невідповідність системи адміністративно-територіального районування в країні економічним і політичним завданням нової влади (а тоді вона була радянською), Кабінет Міністрів (тоді він називався Раднарком СРСР) указом (декретом від 27 січня 1918 року) дозволив місцевим радам змінювати межі районів, міських і сільських рад (тоді це звучало «губерній, повітів і волостей») і створювати нові адміністративно-економічні одиниці. Ну, а вже в січні 1919 року VII Всеросійський з'їзд Рад доручив ВЦВК «розробити практичні питання про новий адміністративно-господарському поділі».

І ось, майже через 100 років історія робить черговий виток. А причина всього цього неподобства, як тоді, так і зараз - зміна парадигми економічного розвитку.
На відміну від дня сьогоднішнього, на початку минулого століття в СРСР розгорнулася гостра дискусія між прихильниками різних поглядів на урбанізацію. І велася вона переважно з приводу концепції соціалістичного розселення. Почавшись в академії, дискусія швидко вийшла на сторінки преси, в ній взяли участь партійні і державні діячі (А. В. Луначарський, Г. М. Кржижановський, Н. К. Крупської, Н. А. Семашко, М. А. Мілютін і ін.). Дискусія була відкрита і для іноземних урбаністів. Вважається, що саме американські та німецькі фахівці зіграли в цій суперечці вирішальну роль (що ще раз доводить той факт, що історія робить черговий виток).

І ось саме тоді і виник термін «аграрне перенаселення». А раз воно, це населення, «пере», то цілком зрозуміло, що цей суспільно-економічний дисбаланс необхідно, як це зараз модно говорити, «помножити на нуль».

З іншого боку, зрозуміло, що товаришу Сталіну не пощастило: в 30-х роках минулого століття він не мав ще таких механізмів, які мають в своєму арсеналі нинішні президенти і прем'єр-міністри - підвищення цін на газ і на електрику. Газ тоді ще взагалі не добували, а електрикою в селах особливо і не користувалися. Електричні чайники, праски, мікрохвильові печі, а головне - телевізори - вся ця краса життя тоді ще навіть не снилися людству. І довелося товаришеві Сталіну разом з іншими своїми товаришами поступити підло. А саме випустити указ про відбір у жителів сіл врожаю і худоби.
Гад він. І товариші його теж.

Сьогодні всі ми знаємо, що Україна більше за інших відчула на собі всю красу агресивної урбанізації, яку прозвали чомусь «голодомором». Можливо, таку назву цей активний виток урбанізації отримав через те, що населенню сіл просто-напросто не було чого їсти. Можливо.
Але що ж у підсумку? А в підсумку значна частина населення прекрасної країни за кілька років з сіл перемістилася в міста.

Як видно з даних, наведених на графіку, рівень урбанізації в СРСР не просто виріс, а «стрибнув» в період 1926-1939 рр. Більш того, в Україні рівень урбанізації зріс в 2,4 рази, а лідером урбанізаційних процесів в 1930-х роках став Донбас. Міське населення цього регіону в 1939 році склало 74% від усього населення. У Ворошиловградську області міське населення склало 65,7% від усієї чисельності населення області. У Сталінської області міське населення досягло 78,1%. Це при тому, що середнє значення по Україні в 1939 році становило 36,2% міського населення!

Але все одно товариш Сталін вчинив недобре. Недемократично.
Згідно з даними ЦРУ США, на сьогоднішній день показник урбанізації в Україні становить 69,7%. У XXI столітті цього мало. Але основна проблема в тому, що рухається цей показник в негативному (-0,33% в рік). Тобто населення міст скорочується, а сіл - зростає. А для сучасної економіки це дуже небезпечна тенденція.
Але Україна неоднакова. Донбас свій голодомор пережив в 30-х. А Закарпатті?

Сьогодні Закарпаття - малоурбанізований регіон. Частка міського населення становить всього 36,8%, і з сумом треба визнати, що нинішній юридично чистий і економічно обгрунтований голодомор торкнеться перш за все нас з вами.

Завдання та ж, що і колись у товариша Сталіна - зігнати всіх в міста. Можливо, нащадки напишуть в підручниках з новітньої історії України, що кілька підлих дядьків і одна не менш підла тітка несправедливо поступили з українським народом, не любили його і влаштували йому в XXI столітті геноцид за прикладом великого вождя. Але ...
За що його, тобто нас, любити?

Вас влаштовує рівень медичного обслуговування в селі? Ви і справді думаєте, що один лікар (якщо не сказати медсестра) за 50 гривень здатний лікувати всі хвороби крапельницею і підробленими ліками? Ви серйозно?

Вас влаштовує рівень освіти в сільській школі? Там, де весь колектив - родичі директора школи і де один учитель викладає по 5-7 предметів? Після такого базового освіти ваша дитина виросте ким? Ну чесно?

Вас влаштовує якість води? Ви і справді думаєте, що з дощовою водою в перший водоносний шар не потрапляють сміттєві відходи, які ви багато років закопували у себе у дворі? І з каналізаційних ям, куди зливаються хлоросодержавщіе миючі засоби? Адже ви напевно не цікавитеся, чи містить хлор ваш пральний порошок, рідина для миття посуду, підлог і вікон, правда? Вам хтось сказав, що ця вода чиста? І навіть носив на аналіз в СЕС? Вибачте, в нашу СЕС?

Вас влаштовує відсутність кінотеатрів, театрів, музеїв, ресторанів, клубів, банків врешті-решт? Чи влаштовує відсутність самої можливості куди-небудь вибратися?
Ну тоді за що поважати? За те, що вважаємо за краще свиней цивілізації?

Але одна сторона медалі. Назвемо її «цивілізаційно-економічною».
А тепер про іншу сторону, про «людське».

Згідно з відкритими даними згаданого вище ЦРУ, в 2015 році за рівнем смертності Україна посіла 2-е місце в світі. Всього в рейтингу 224 країни. Наш показник - 14,46 смертей на 1000 жителів. Гірше справи йдуть тільки в Лесото. Там помирає в середньому 14,89 осіб на 1000.

Як же це? А Сомалі? А Афганістан? Заспокойтеся, все в цьому списку є: Сомалі на 13-му місці, а Афганістан на 9-му.

Підвищення цін на енергоносії, підвищення тарифних ставок на послуги ЖКГ і адміністративна реформа, по суті забирає повноваження у сільських рад, - послідовне «вбивство» українського села. Помре чи в зв'язку з такою політикою ще 1,9 млн. Українців, як це було в 1932-33 рр., Невідомо. Але тільки як порахувати? Якщо хтось покінчив життя самогубством через безвихідь, то його «вішати» на совість нинішньої влади або статистики просто напишуть «в цьому році зросла кількість самогубств»? Якщо хтось помер від нестачі коштів на життєво необхідні ліки, то його або її куди запишемо?

Закони, спрямовані на «вбивство села» (офіційно - на підвищення рівня урбанізації) багатьох розорять. Вартість нерухомості в селах впаде майже до нуля. Не вірите? Угорці теж не вірили, а зараз безліч будинків в селах продається за ціною в 1 млн. Форинтів (близько $ 3700.). У наших селах будинки будуть коштувати ще дешевше, адже ми ж не Євросоюз ...

Зате зросте в ціні нерухомість в містах. Власникам міських магазинів, ресторанів і кафе стоїть в найближчі кілька років чекати стійкого збільшення чисельності клієнтів. Вигідним стане будівельний бізнес в межах міста, значно зросте вартість міської землі.

Навздогін автору цієї статті напевно вже мчить найголовніше питання: «а орати-то хто буде»?

А орати будуть трактори з GPS-навігаторами. І інші автоматичні системи і установки. Справа в тому, що при сучасних технологіях сільським господарством повинні займатися менш 2% населення. Це оптимальний показник для розвинених країн. Стільки людей (разом з сучасним обладнанням) досить, щоб не тільки забезпечити продовольчу безпеку країни, а й успішно експортувати сільгосппродукцію за кордон.

Тож їдьте в місто!

 

Артур Шерегі, керівник Центру розвитку Закарпаття

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com