Як закарпатська ферма успішно продає свою продукцію до країн Євроосоюзу

Українські виробники та експортери отримали полегшений доступ до найбільшого у світі ринку, що об’єднує понад 500 мільйонів споживачів. Йдеться про нові можливості, які Україна отримала від запровадження поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС.

Нові можливості для українського бізнесу супроводжуються високим рівнем вимог ЄС щодо якості та безпеки продукції, а також конкурентоспроможності цін. Когось може це відлякати, однак останнім часом все більше закарпатців починають продавати свою продукцію в Європу.

До прикладу, на Виноградівщині успішно діє фермерське господарство  «Ботар» у селі Ботар. Воно виділяється певною екзотичністю, тому й вже неодноразово привертало увагу. Саме тут вирощують волохатих свиней – мангали цю. А окрім того, тут вирощують відомих угорських сірих корів.

Окрім тваринництва на фермі активно розвивається рослинництво та садівництво.  Керує господарством Павло Тізеш, який розповів, що ферма «Ботар» наразі постачає продукцію не лише на внутрішній ринок, але й до Євросоюзу.

Про цього фермера кореспонденту Prozak.info розповів відомий в Закарпатті краєзнавець та туризмознавець Федір Шандор. «Павло Тізеш – активний і сучасний підприємець. Не боїться експериментувати і сміливо виходить на міжнародні ринки. А головне – продукція фермерського господарства «Ботар» дуже високої якості. Це також заслуга керівника», - каже Федір Шандор.

До Євросоюзу підприємство експортує зернові – гречку та насіння технічної коноплі. Це екологічно чиста продукція і зернові з ферми «Ботар» експортуються до Німеччини та Італії. А от гречку здебільшого купує Франція. Продукцію «Ботара» беруть європейські підприємства дитячого  харчування. Що стосується коноплі, то вона йде на фармакологічні підприємства. З неї роблять ліки, або  дієтичні добавки, які корисні для схуднення.

Звичайно, що експортувати продукти до Євросоюзу не так просто. Там дуже прискіпливо ставляться до якості продукції, - розповідає Павло Тізеш. Щоб отримати відповідну сертифікацію на якість продукції, потрібно проходити перевірку. Двічі на рік в господарство приїжджають фахівці з Угорщини, які перевіряють всі умови.

Як все починалося

Павло Тізеш був звичайним фельдшером, але його пристрастю було варити сливовий леквар. Це традиційний закарпатський джем, без якого не може обійтися жодна закарпатська газдиня. Цей лек вар варити потрібно досить довго і це ціла атракція. Коли у закарпатських селах варять лек вар, то стоїть неймовірний аромат по всьому селу.

У Павла Тізеша виникла ідея варити лек вар не лише собі, але й «на продаж». Для цього він придбав старе приміщення і обладнав його для варіння лек вару. Але згодом вирішив, що замало буде створити просто кімнату для варіння лек вару, тому зробив і кімнату для дегустації. І так було створено класичне мале підприємство зі специфікою зеленого туризму. Щоб удосконалити деякі навики і навчитися чогось нового в цій галузі, Павло Тізеш пройшов навчання в Угорщині. Саме там йому прийшла ідея розгорнути господарство більш широко і тоді ж було вирішено розводити угорські породи корів та свиней-мангалиць. Ну і, відповідно, було зведено ковбасний цех.

І це поєднання екзотичності тварин та корисності їхнього м’яса створило фактично подвійний  ефект: це і продаж продукції, і в той же час зелений туризм. На ферму просто приїжджають туристи, щоб продегустувати продукцію, а заодно і подивитися на екзотичних тварин. Сюди часто привозять цілі автобуси туристів із закарпатських санаторіїв. Часто приїжджають цілими класами школярі.

Павло Тізеш гордиться своєю фермою, зареєстрував і власну торгову марку.

Він у цій справі вже 13 років, із яких чотири роки тісно співпрацює з країнами Євросоюзу. Після підписання Угоди про асоціацію експортувати до Європи стало легше, однак є деякі нюанси. За стандартами Євросоюзу ферми, які виготовляють продукцію під маркою ЕКО, не можуть бути крупними і мати якесь конвеєрне виробництво. А от ферма «Ботар» готова розширюватися. Тому тут виникла певна диференціація. «Ботар» експортує до ЄС зернові, а іншу продукцію продає на внутрішньому ринку.

Загалом, якщо проаналізувати сільськогосподарський експорт продуктів із Закарпаття до Євросоюзу, то його не так і багато. Наша гориста область не є аграрною. За даними Головного управління статистики, здебільшого ми експортуємо мінеральні столові та лікувальні води. Подеколи експортують гриби та сухофрукти. Можна навести приклади експорту ягід, форелевої ікри і навіть олії із насіння смереки.

Але багато чого залежить від ентузіазму і від харизми людей. З полегшенням торгівлі з ЄС на Закарпатті однозначно виникнуть нові підприємства, які експортуватимуть свою продукцію до Європи. Це величезний ринок, який готовий прийняти наші товари.

Ксенія Сентімреї, Prozak.info

Фото: Ірина Бреза