Американська розвідка: Після війни в Закарпатті діяли загони, які боролися з радянськими загарбниками

Секретні документи американського ЦРУ свідчать, що після війни в Закарпатті діяли партизанські загони, які протистояли комуністам

Як ми повідомляли, наприкінці минулого року ЦРУ розсекретило значну частину документів і зробило електронну бібліотеку.

Серед цих документів є багато таких, які стосуються Ужгорода та Закарпаття.

Ми розповідали про те, що знала американська розвідка про соціальне життя Ужгорода в 1953 році, а також про те, що ЦРУ знало про військові об'єкти Ужгорода.

Багато документів американської розвідки свідчать про те, що ще довго після закінчення Другої Світової війни в Закарпатті діяли партизанські загони, які протистояли радянській окупації.

Зокрема, у 1949 році на околицях Ужгорода (поблизу нинішнього парку Підзамчий) зійшов з рейок вантажний потяг. Були свідчення, що це справа рук партизанів, які переховувалися в лісах поблизу Перечина та Великого Березного.

У документах ЦРУ розповідається про те, що у 1950 році радянська влада оголосила амністію партизанам і багато з них вирішили здатися. Але радянська влада обдурила їх і покарала. Але, які свідчать документи, ще й на той час в лісах було багато партизанів.

У тому ж таки 1950 у селі поблизу Ужгорода партизани вбили голову місцевого колгоспу і членів його сім'ї. Цей голова колгоспу був активним комуністом, який змушував мешканців села приєднуватися до колгоспу та комуністичної партії.

У 1950 році у лісі поблизу села Ремети був справжній бій між радянськими військами та партизанами. Армія оточила партизанський загін і фактично знищила його. На цьому місці радянські солдати знайшли амуніцію, зброю та консерви, які належали партизанам. 

Документи ЦРУ свідчать, що радянська міліція несла серйозні втрати у боротьбі проти повстанців. Міліція мала своїх агентів, які доносили інформацію на партизан і тоді влаштовувалися рейди. Однак партизани добре орієнтувалися в лісі і часто виходили переможцями. Один з документів американської розвідки свідчить, що у 1951 році, після чергового міліцейського рейду проти партизанів у Карпатах, до Ужгорода привезли від 70 до 80 вбитих або поранених працівників міліції.

У червні або липні 1952 року радянська армія отримала інформацію від своїх інформаторів про таємний склад в маленькому селі, розташованому за три кілометри на південний захід від Ужгорода (мова йде про Сторожницю). Армія оточила село та знайшла заховану під хлівом амуніцію та багато зброї. Знайдених боєприпасів було би достатньо, щоб озброїти цілу роту. Власника хліва та його сусідів арештували.

Але чи не найсенсаційнішим видається документ ЦРУ про масове отруєння радянських солдат.

У документі йдеться, що у 1952 році партизани отруїли харчі на військовій базі, що була розташована в лісі біля Дравців.  Документи свідчать, що у результаті отруєння померло близько 80 солдатів та 160-180 були госпіталізовані із серйозним отруєнням. Після цього випадку цю військову базу радянська армія повністю зруйнувала і всі речі спалила.

Звичайно, що джерелами інформації для ЦРУ могли бути емігранти із Закарпаття, які мали якісь зв'язки з родинами. Могли бути якісь нечисленні іноземні туристи, за якими хоч і дуже стежили радянські спецслужби, але інколи вони мали нагоду поспілкуватися з місцевими мешканцями. Можливо, отруєння у військовій частині і було, але важко підтвердити, що це справа рук партизанів. 

Як відомо, відразу після радянської окупації Закарпаття тут почалися масові арешти та репресії головним чином проти угорського та німецького населення. Десятки тисяч людей були вислані до Сибіру. Багато людей було розстріляно. 

У документах ЦРУ не йдеться про те, що партизанські загони в Закарпатті були сформовані українськими націоналістами, як це було у сусідніх областях. І в одному з документів розповідається, що свідчення про партизанів давав один із водіїв автомобіля. Документи розвідки свідчать, що автомобіль на нічній дорозі за містом зупинили партизани і розпитували водія про наявність військових та міліції в місті та про загальну ситуацію. Партизани були озброєні і розмовляли польською, угорською та русинською мовами.