Горянська ротонда, Лаборець, Другети й фрески Джотто

8 фактів про унікальну святиню в Ужгороді.

Горянська ротонда (церква Св. Анни) єоднією із найдавніших кам’яних сакральних споруд в Україні. Вона бачила історичні події, наповнилася таємницями і постійно збирає навколо себе істориків, археологів, мистецтвознавців. Її вивчали науковці Австро-Угорщини, Чехословаччини, СРСР, а нині вчені відкривають нові результати досліджень.

Нещодавно у цьому храмі відбувся науковий пікнік Студентського наукового товариства «КЛІО». Тематика заходу: «Горянська ротонда — визначна пам’ятка світового значення: Міфи, легенди, трактування». Участь взяли безпосередньо студенти, а також викладачі УжНУ — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України факультету історії та міжнародних відносин Роман Офіцинський, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії України та директор університетського Археологічного музею Володимир Мойжес, старший викладач кафедри нової і новітньої історії та історіографії Сергій Ганус, а також вчитель вищої категорії ужгородської ЗОШ № 13 Мар’яна Потураєва.

Науковий пікнік є цікавим форматом позааудиторних заходів, коли в одній події синтезуються лекція, екскурсія, дискусія. Пікнік є відкритим для всіх, тож ми записали кілька фактів про унікальну Горянську ротонду.

Розкопки. Перші археологічні розкопки біля ротонди відбулися у 1926 році. Їх провів учитель ужгородської гімназії Міклош Антал. Він також вивчав залишки мурів палацу, що знаходяться за 80 метрів на північний схід від храму.

У 1988-1991 роках на території церкви працювала Закарпатська археологічна експедиція Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Відтак було встановлено, що на цьому місці розташовувалося городище, закладене в епоху гальштату (VIII-VII ст. до н.е.). Відновлення його життєдіяльності відносять до першої половини І тис. н.е. і середньовіччя (VI-VII та ІХ-ХІІІ ст.). Ці матеріали підтвердили гіпотезу про раннє заселення околиць Горян давніми слов’янами.

З 2007 року стартували сучасні розкопки, які здійснювала археологічна експедиція УжНУ. Дослідження проводили у 2007-2009, 2012-2014 та у 2016 роках. Вчені дослідили близько 700 квадратних метрів площі і зібрали солідну колекцію знахідок.

Науковці з’ясували, що тут існувала багатошарова археологічна пам’ятка. Загалом простежуються кілька культурно-хронологічних горизонтів: неоліт (VI-IV тисячоліття до н. е.), гальштатська доба епохи заліза (X-VIII ст. до н. е), пізньоримський час (II-IV ст.), а також середньовічний (XIII-XV ст.) та ранньомодерний (XVI-XVII ст.). Відтак маємо п’ять основних горизонтів.

Ротонда і князь Лаборець? Наука припускає, що у локації сучасних Горян розташовувалося слов’янське городище Унг, котре угорці брали на рубежі ІХ-Х століть. Це відображено у літописі анонімного хроніста-нотарія угорського короля Бейли ІІІ. Давньоугорська хроніка «Gesta Hungarorum» розповідає, що град обороняв князь Лаборець. Угорці чотири дні штурмували град, Лаборець не витримав і тікав у бік Земплінського городища, де його схопили і стратили.

Дискусія навколо зведення Горянської ротонди. Вчені не одностайні щодо дати зведення цієї пам’ятки. Окремі дослідники вважали, що церкву будували до Х ст., однак переважна більшість науковців переконані: йдеться про ХІІ-ХІІІ ст. або й навіть початок ХІV ст.

Крапки на «і» може розставити археологія. Біля церкви знайдені археологічні артефакти середньовічного та ранньомодерного часу. Вони свідчать, що ротонду будували не раніше кінця ХІІІ ст. або й у перші десятиліття ХІV ст.

У письмових джерелах населений пункт Горяни вперше упевнено згаданий під 1310 роком. А про Горянську ротонду йдеться у документах папської десятини під 1334 роком.

Із заснуванням храму заклали цвинтар, який функціонував щонайменше до кінця ХVII ст.

Хто володів ротондою?

У період найімовірнішого зведення ротонди (кінець ХІІІ — початок ХІV ст.) Ужанщиною володів угорський рід Аба. З приходом графів Другетів (1318 р.) змінювалася і ротонда. Почалося її оздоблення, що завершилося, найімовірніше, у другій половині ХІV ст.

Ротонда у палацовому комплексі Другетів. Як сказано вище, неподалік ротонди є залишки мурів палацу. Церква входила у палацовий комплекс.

У 1988-1989 роках археологи Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України розкрили фундамент та стіни цієї кам’яної споруди. На місці виявили матеріали ХІ-ХІІІ ст.

Експедиція УжНУ має намір провести археологічні дослідження на місці руїн, аби остаточно з’ясувати час зведення палацу. Ймовірно, що будували його не раніше середини ХІV століття, оскільки за архітектурою він відповідає стилю ранніх ренесансних палаців. Можемо чітко сказати, що у 1691 році палац уже перебував у руїнах. Того року помирає останній Другет за чоловічою лінією. У документах з перепису його майна згадувалося, що у 1691 році палац, який обнесений стінами, є у руїнах. Відтак у другій половині XVII ст.. палацом уже ніхто не користувався.

Як змінювалася архітектура ротонди. Ця церква має унікальну форму. Вона округла («rotunda» з італійської мови означає «кругла будова») із зовнішнім діаметром 9,5 м. Святиня зведена з цегли, а її внутрішню композицію складає кільце з шести (збереглося п’ять) півкруглих ніш апсидної форми. Винятковість ротонди і в тому, що вона є шестигранною. Храмів такої форми у світі — одиниці. Є навіть легенда: якщо стати по центру церкви, то людина очиститься від негативної енергії і душевних страждань.

Протягом століть змінювалася архітектура храму. Його почали будувати у романському стилі. У середині XV століття добудували прямокутний готичний неф, наприкінці XVII століття звели секрестію, а у XVIII столітті — так звану малу церковну дзвіницю (сиґнатурку) у стилі бароко.

Справді унікальне і рідкісне явище у церкві — північний портал у нефі.

Сучасного вигляду церква набула у результаті реставрації у 1912 році під керівництвом архітектора Отто Стегло. Тоді дах ротонди відокремили від даху нефу.

Так звані «відновлювальні роботи» відбувалися і у 1990 році: львівські реставратори «реконструювали» фрески готичного нефу. Вони перефарбували поверхню фресок, а через це втручання у подальшому їх неможливо було оцінити.

Фрески школи Джотто. Горянська ротонда славиться своїми неповторними й винятковими фресками. Є підозра, що на початку XVII століття їх заштукатурили. Під час ремонтних робіт у 1879 році, коли Закарпаття було у складі Австро-Угорщини, фрески виявили. Відтоді Європа активно зацікавилася святинею, науковці почали звертати особливу увагу і на фрески, і на власне архітектуру храму.

Науковці пов’язують появу фресок із Міклошом І Другетом, який повернувся з Італії у 1354 році і замовив розпис стін. Є припущення, що красу творили митці школи Джотто ді Бондоне у другій половині ХІV ст.. Фрески Джотто на біблійну тематику вважають шедеврами світового мистецтва. У чому унікальність фресок Джотто? Він так накладав тіні, наче створював проекцію, ефект 3D. Певні представники церкви навіть вважали, що у Джотто манера розпису дещо єретична, тому не надто використовували його мистецтво.

Фрески відносимо до трьох культурних хронологічних горизонтів — це залишки початку XIV століття, все інше — так звана школа Джотто — період після 1354 року. Фрески у нефі — це XV століття — стиль розпису близький до «готичної школи» Австрії, Німеччини, Чехії.

На стінах ротонди бачимо сцени з Нового Заповіту. Центральне місце займають епізоди з життя Ісуса Христа. Сюжети, що зображені на стінах-апсид, йдуть двома смугами, не порушуючи цілісності інтер’єру і створюючи відчуття безперервної розповіді.

Щодо фресок XV ст. у готичному нефі, то тут бачимо зображення сюжетів «Розп’яття», «Покрова».

У наші часи ротонду розкопали до верхівки фундаменту задля порятунку фресок. У рамках охоронних робіт довелося відвести води, адже стіни вбирали у себе вологу і фрески псувалися. А навколо ротонди облаштували зручний та красивий майданчик для огляду середньовічного архітектурного шедевру.

До якої конфесії належала церква? Вона була римо-католицькою. Імовірно, з другої половини XVI століття і до 1644 року церква була реформатською, адже певний час Другети були адептами модного у середовищі аристократії кальвінізму. Але потім вони знов повернулися до католицизму. Із 1949 по 1959 рік це був православний храм. У 1959 році у дзвіницю влучила блискавка, тоді загинуло шестеро людей, церкву закрили через аварійний стан. У 1966 році храм став філіалом Закарпатського краєзнавчого музею. А у 1991 році ротонду передали Мукачівській греко-католицькій єпархії. Відтоді тут регулярно проходять богослужіння.

P.S.

Горянська ротонда стала темою першого засідання формації «КЛІО», далі будуть нові теми і нові зустрічі.

“Чим цікаві такі колективні студентсько-викладацькі заходи? Багатоманіттям кутів точок зору. Тут усі рівні. Головне — створити поліфонію вражень і рефлексій. Істина — не тільки у фактах. Вона ще й у вищих матеріях: земля і небо, батько і мати, зірки і високе небо, піднесене і земне. Такі речі складно увібрати у шати банальної словесної матерії. Але чого лише варте одне ім’я Джотто ді Бондоне, котрий гіпотетично, (або його безпосередні учні) оздоблював ротонду фресками. Подих історика зупиняється, коли він бачить ці творіння....”, — підсумував співорганізатор семінару Сергій Ганус.

Евеліна Гурницька, для ProZak.info

фото авторки