image

Ким є для Закарпаття Гіядор Стрипський

 

Гіядор Стрипський є тією постаттю в інтелектуальному дискурсі Закарпаття, яку всі національні рухи намагаються зробити "своєю". 

Це і не дивно, адже подібних наукових величин у Закарпатського краю не так  і багато.

Гіядор Стрипський Народився 7 березня 1875 року в с. Шелестово (сучасний Мукачівський р-н.), як і більшість наших видатних постатей, у сім`ї священика, а помер 9 березня 1946 року в Будапешті.

Письменник, фольклорист, історик, мовознавець і літературознавець, - всі ці епітети безперечно заслужені. Член Румунської АН(1913) та НТШ у Львові(1914). Закінчив гімназію в Ужгороді, навчався також в університетах Львова, Будапешта, Клужа (Румунія). У Клужі (з 1900р.) викладав українську літературу. Тривалий час працював (1910-1946) кустосом, тобто доглядачем Національного музею в Будапешті. Тут видав місцевий науковий часопис “Ukraia”. Працював головним редактором тижневої газети “Русько-українська правда” (Мукачево-Будапешт, 1919). У  19411943 провідний член «Подкарпатського Общества Наук» за часів Угорської окупації Закарпаття.

Основні праці: “Угорські русини і словаки в Америці”(1897), “Старша русинська письменность на Угорщині”(1907), “Угорські літописні записки”(1911), “Малоросія, або Хто такі українці?”(1919) та інші. Видав (1919) “Пам’ятки русько-української мови і літератури”. Передрукував частину Гукливського літопису.

Діячі прорусинського спрямування приписують Стрипському русофільство

Діячі прорусинського спрямування вперто наголошують на тому, що він був русинофілом. Зокрема, один з найкращих істориків, який займається питаннями Закарпаття П. Р. Магочій. У своїй праці “Формування Національної самосвідомості Підкарпатська Русь 1848-1948 рр.”  чітко визначає його як діяча русинофільського напрямку.

Так роблять і багато інших прихильників прорусинської течії. Варто лише скористатись “Гуглом” і самим в цьому пересвідчитись. Повторюється в цьому і “Енциклопедія історії та культури карпатських русинів”

І ніби почитавши в усіх цих джерелах про постать Г. Стрипського можна й дійсно зробити висновок, що він був русинофілом і підтримував ідею “Четвертого східнослов’янського народу”, адже серед цих джерел є достатньо авторитетні науковці.

Якщо розглядати постать Г. Стрипського ближче з цим можна навіть погодитись, бо його політичні погляди були відверто проугорськими. Так, доволі часто орієнтація на Угорщину зустрічається і серед сучасних русинофілів. Попри визнання зв’язку з українцями казав, що оскільки Угорська Русь не належала до спільних політичних структур з Україною, то входити вона повинна до “Святостефанської корони”.

Більшого патріота України на землях Закарпаття не було

Проглянувши матеріали, якіпишуть науковці проукраїнського спрямування, виглядає, що більшого патріота України на землях Закарпаття, ніж Стрипський, не було.  Г. Стрипський мав дещо "плаваючу" ідентичність і в певні моменти свого життя міг змінювати  свої політичні погляди. Напевно, саме так і треба розглядати цю постать.

Його ідентичність формувалася під впливом різних факторів. Та наскільки різкою була зміна його поглядів, і чи були тези в його наукових творах, які майже не зазнавали змін? Як на мене були, і такою тезою можна вважати етнічну приналежність підкарпатських русинів. Він вважав, що всі вони, належать до Українського етнічного масиву. Саме тому більшість відносять його до Народовського напряму автоматично зараховуючи до Українофілів. І тут постає питання, чи в випадку зі Стрипським його можна вважати Українофілом чи ні? Адже попри все, він був проти, формування навіть у майбутньому на території Закарпаття української держави.

М. Гнатюк який довший час листувався із закарпатським науковцем пише, що він “щодо літературної мови був довший час одинокий між угорськими українцями, який тримався чистої української орієнтації” Олекса Мишанич припускає, що після 1919 р. Стрипський кардинально змінює свої погляди і відійшов від українофільства, стає одним із проповідників «карпаторусинства».

Проте ще до війни Стрипський тримається проугорської політичної орієнтації, про що, яскраво може свідчити, його стаття видана 1913 року у Будапешті: “Москвофілізм, українізм і вітчизняні руснаки”. В ній, зокрема, йдеться про наміри створення окремої “гунгаро-рутенської” форми мови. Обгрунтовується це доволі цікавою тезою, історичної пам’яті, про яку так часто чутно в  сьогоднішніх  інтелектуальних колах України. Мовляв, серед місцевого населення немає спільного міту про козаків, який є в підросійських малоросів та підавстрійських русинів.

Та все це не заважало йому ще й в післявоєнний період сповідувати народовецький напрямок, адже в 1919 р. він виділяє Україно-угорський варіант мови і етнографічно відносить місцевих русинів до одного етносу з українцями.

Східні слов'яни опинилися на території південних схилів Карпат в ХІІІ-XVI ст., прийшовши з території Галичини

Чому ж Стрипський вперто говорячи про один етнос по обидва боки Карпат дотримується проугорської орієнтації? Відповідь очевидно не є настільки простою, але можна припустити, що спираючись на теорію пізньої колонізації Карпат, якою тоді керувались більшість науковців Угорщини в тому числі і Г. Стрипський, іншої версії етнічної приналежності місцевих русинів, виникнути і не могло. Адже згідно неї східні слов’яни опинилися на території південних схилів Карпат в  ХІІІ-XVI ст. прийшовши з території Галичини. З цього випливало, що русини по обидва боки Карпат відносяться до однієї етнічної групи.

Тож на прикладі Г. Стрипського можемо побачити, що русинофільський рух починався, як політичний і тільки з часом переріс в етнічну концепцію (коли це трапилось ще належить з’ясувати науковцям). Сьогодні діячі прорусинського руху сприймають вираз “політичне русинство”, як щось образливе та таке, що несе яскраво забарвлену негативну конотацію, проте етнічним назвати його ми не можемо, адже подібних поглядів майже ніде не простежується.

 

Тарас Гайдук для ProZak.info

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com