image

На Закарпатті відкрили пам’ятник із суттєвими історичними помилками

 

Неподалік Берегова, на території компанії «Чизай», 1 липня відкрили пам’ятний знак археологічній знахідці – навершю відомої давньоугорської шапки Х століття. На деяких закарпатських онлайн-ресурсах розпочалися дискусії, пов’язані переважно з політичним підгрунтям цієї події, оскільки на відкритті були не пересічні берегівські чиновники, а вагомі політичні діячі, впливові особи з Угорщини і Закарпаття. Якщо відкинути політичну складову події, не менш важливим є справжнє історичне підґрунтя. Чи дійсно, наприклад, в цьому місці було знайдено навершя? 

Як свідчить текст із пам’ятника, тут, на Малій горі, у квітні 1890 року, було нібито знайдено це унікальне навершя шапки. Обеліск зусібіч оточують сім дерев’яних різьблених стовпів із рунічними надписами, які, імовірно, символізують сім угорських племен чи вождів, які за легендою, прийшли у Карпатський басейн.

Ось надпис: «Тут, на горі Кішгедь, у квітні 1890 року знайшли могилу вершника епохи здобуття угорцями Батьківщини (885-886 рр.), з якої вилучили унікальний верх високої шапки, що зберігається в Угорському національному музеї». 

Оскільки ми вже писали про цю знахідку у публікації «Таємниця Малої гори в Берегові», то звернулися до археолога Йосипа Кобаля із запитаннями про історичну відповідність пам’ятника, відкритого  на території відомої компанії неподалік Берегова.

- Що відомо про місце і час знахідки навершя?

- Слід сказати, що навершя шапки, або шолома із багато поховання на Малій горі (Кішгедь) для угорських старожитностей дійсно є унікальною знахідкою, але аналогії йому ми все ж таки знаходимо і серед норманських знахідок Х століття, хоча вони мають інший орнамент.

(Навершя з могильника у Швеції, аналогічне берегівському)

Щодо місця знахідки, ним дійсно є Мала гора, але щойно встановлений обеліск розташований не на Малій горі, де колись було знайдено навершя. Сама Мала гора знаходиться на віддалі близько кілометра по прямій лінії звідси. Цього місця сьогодні вже не існує, оскільки воно було знищено кам’яновидобувним кар’єром.

Гора, де встановлений пам’ятний знак, має іншу назву – Товрофіггив, що в перекладі з угорської означає «нависаюча над озером». Річ у тім, що колись давно тут дійсно існувало озеро Баботка, від якого сьогодні залишилися тільки заболочені місця. Сама Мала гора знаходиться звідси на віддалі 1 кілометра на південь і могила зазначеного вершника була знайдена на схилі цієї гори у кам’яновидобувному кар’єрі. Тому знак мав би бути встановлений саме в цьому місці. Дивно, що в Берегові не знайшлося жодної людини, яка би показала, де знаходиться Мала Гора.

- Чи є в тексті ще якісь неточності чи помилки?

- На жаль, крім того, що саме місце не є Малою горою, і що знахідка не була знайдена тут, помилковим є також написана на обеліску дата відкриття знахідки – квітень 1890 р. Точний рік відкриття навершя подає відомий історик і краєзнавець Тиводар Легоцький, пам’яті якого, як зазначено у тексті обеліску, і присвячений пам’ятник. У своїй статті, присвяченій знахідці й опублікованій в угорському журналі «Археологічний вісник», історик написав, що як тільки дізнався від мера Берегова, що робочі в кар’єрі відкрили старе поховання, 22 квітня 1900 року виїхав туди на місце.  На жаль, робочі зруйнували поховання, а всі речі мер передав наджупану Березького комітату Віктору Гогорі. Останній і повідомив Легоцького про знахідку. Історик оглянув її у Берегові й описав усі предмети. Після цього цінні реліквії були передані в Угорський національний музей у Будапешт. Тому немає жодних сумнівів, що навершя була знайдено не в 1890, а в 1900 році.

(Фото прес-служби Г. Москаля)

- Звідки ж взялася помилкова дата?

- Річ у тім, що коли у 1912 році Тиводар Легоцький видав другий том своєї монографії про археологічні знахідки Березького комітату, то в описі берегівського поховання трапилася друкарська помилка, і замість 1900 року вказали 1890 рік. Деякі вчені перейняли цю хибну дату й використовують її донині.

Очевидно, особи, які готували текст до цього обеліска, виявилися необізнаними з роботами Тиводара Легоцького і допустилися помилки, але при цьому згадують його ім’я.

(Навершя з Малої гори у Берегові)

- Які ще пам’ятники на Закарпатті не відповідають історичним джерелам?

- Звичайно, є і дуже багато. Це пов’язано із низьким рівнем освіти осіб, які їх встановлюють, небажанням знати історію краю, а часто і з політичними мотивами. Те, що згаданий обеліск із навершям шапки стоїть не там, де це історично виправдано, і в ньому допущені різні помилки щодо історії навершя, є дрібниці у порівнянні, наприклад, із тим, що в Діловому встановлений хибний пам’ятний знак про центр Європи. Простий геодезичний знак часів Австро-Угорщини, який показує висоту того місця над рівнем Адріатичного моря, перетворили у абсолютно фетиш, який до того ж взяли на державний облік у Києві.

Таким самим міфом є і залишки так званого печерного монастиря (насправді шахти з видобутку заліза) на Чернечій горі неподалік Мукачева, про який так гучно у присутності журналістів заявляли церковнослужителі.

Можемо назвати і міф про святкування року заснування Ужгорода. У 1993 році міська рада, знехтувавши буд-якими науковими даними, заявила, що Ужгороду 1100 років. З того часу жителі і гості міста святкують це рейкове свято.

 

Записала Наталія Толочко

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com