image

Відомий британський медіамагнат Максвелл народився в Солотвині

Відомий британський медіамагнат Ян Роберт Максвелл народився в Солотвині. Тоді наш край входив до Чехословаччини. При цьому, Роберт Максвелл з народження мав ім'я Ян Людвік Хайман Біньямін Хох. А Масксвеллом став пізніше.

Роберт Максвелл народився в бідній ортодоксальній єврейській родині, яка розмовляла ідишом, у маленькому містечку Слатинські Доли на Підкарпатті в колишній Чехословаччині, нині Солотвино на Закарпатті в Україні. Його батьками були Мечел Хох і Ханна Сломовіц.

Він народився третьою дитиною, першим сином із дев’яти дітей.

Батько підтримував сім'ю як торговець худобою, був різьбярем і час від часу робітником на фермі. Від батька Ян Людвіг успадкував чуття бізнесу та незламності. 

Мати була чуйною і досить інтелектуальною жінкою. 

Дідусь, в хатці якого жила велика родина, був равином. Бідність була повсюдною – Максвелл пізніше згадував, що не мав власного взуття до семирічного віку. Він закінчив лише три класи загальноосвітньої школи, але завдяки регіону, в якому виріс, оволодів кількома мовами – ідиш як рідну мову, іврит вивчив у єврейській школі, чеську – у державній (загальноосвітній) школі, а потім була угорська та румунська. Усі ці мови він знав і використовував навіть у своєму пізньому житті.

У 1939 році територія нашого краю була під Угорщиною. Більшість членів родини Максвелла було вбито в Освенцімі після окупації Угорщини в 1944 році нацистською Німеччиною, але Яну Людвігу вдалося втекти до Франції. У травні 1940 року він приєднався до чехословацької армії в еміграції в Марселі.

Після падіння Франції та відступу британців до Британії Максвелл використовував ім'я «Іван дю Мор'є» або «Леслі дю Мор'є».

У січні 1945 року за його героїзм у «атаці на німецьке кулеметне гніздо» під час війни він отримав Військовий хрест, вручений фельдмаршалом Бернардом Монтгомері. Наступні два роки він працював у відділі преси в міністерстві закордонних справ у Берліні. Максвелл отримав громадянство Великобританії 19 червня 1946 року та змінив своє ім'я згідно з актом про зміну імені 30 червня 1948 року. Таким чином він став Робертом Максвеллом.

Видавничий бізнес

Після війни Роберт Максвелл використав свої контакти в окупаційній владі для бізнесу і став британським і американським дистриб’ютором фірми Springer Verlag, яка видавала наукові книги. У 1951 році він купив три чверті Butterworth-Springer, одного з підрозділів видавництва; ще чверть цього видавництва належала досвідченоіму науковому редактору Полу Росбо. Максвелл і Росбо змінили назву компанії на Pergamon Press і швидко перетворили її на велике видавництво.

У 1964 році Максвелл, який представляв Лейбористську партію, був обраний членом парламенту від Бакхімгама і переобраний у 1966 році. У 1968 році він дав інтерв'ю The Times, в якому сказав, що Палата громад створила йому проблему. «Я не можу ладити з чоловіками», — зауважив він. «Спочатку я намагався мати помічників-чоловіків. Але це не спрацювало. Вони схильні бути занадто незалежними. Чоловікам подобається індивідуальність. Жінки ж можуть стати продовженням руки начальника».

На початку 1969 року виявилося, що спроба Максвелла купити таблоїд News of The World провалилася. Родина Карр, яка володіла таблоїдом, була обурена ідеєю чехословацького іммігранта з соціалістичним мисленням у політиці стати власником, і рада директорів проголосувала проти пропозиції Максвелла купити це видання.

Редактор The News of The World, Стаффорд Вільям Сомерфілд, у статті на першій сторінці в жовтні 1968 року також виступив різко проти пропозиції Максвелла придбати видання. У цій статті він також посилався на чехословацьке походження Максвелла та натякав на його єврейське походження, згадавши ім'я Максвелла при народженні. Він написав: «Це британська газета, якою керують британці... такі ж британці, як ростбіф і йоркширський пудинг... Давайте залишимо це так, як є». Пізніше газету купив австралійський магнат Рупперт Мердок, який у тому ж році придбав видання The Sun, яким також раніше цікавився Роберт Максвелл.

У липні 1984 року Максвелл придбав Mirror Group Newspapers, видавця шести британських газет, включаючи Daily Mirror, та Reed International, за 113 мільйонів фунтів. Це призвело до відомої медійної війни між Максвеллом і Мердоком, власником News of the World і The Sun.

Варто також нагадати ще один медійний проект Максвелла - він придбав газету The European, яка не була успішною і згодом збанкрутувала.

З соціалістичними країнами

Роберт Максвелл намагався співпрацювати з усіма соціалістичними країнами.

Ще з 1949 року Максвелл співпрацював з радянським видавництвом «Международная книга».

У 1979 році Максвелл запропонував радянській науково-технічній інформаційній організації ВІНІТІ створити спільне радянсько-англійське підприємство і організувати переклад рефератів усіх або принаймні найважливіших наукових статей з російської на англійську для комерційного розповсюдження на Заході. Максвелл також хотів організувати базу даних фактичної інформації з хімії, щоб конкурувати з базами даних Chemical Abstracts Service.

У 1981 році брав участь у 3-й Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.

У 1981 році у видавництві Maxwell вийшла автобіографія німецького комуністичного лідера Еріка Хонеккера «З мого життя».

У 1983 році була опублікована біографія румунського комуністичного лідера Ніколає Чаушеску: "Будівник сучасної Румунії та міжнародний державний діяч".

У 1985 році Максвелл опублікував біографію болгарського комуністичного лідера Тодора Живкова. У 1987 році Живков дозволив Максвеллу створити спільні підприємства в Болгарії. У пресі Максвелла звинувачували в тому, що він допомагав Тодору Живкову, Андрію Луканову та Огняну Дойнову незаконно виводити великі суми державних коштів на закордонні рахунки.

У 1985 році Роберт Максвелл видав книгу вибраних промов польського соціаліста Войцеха Ярузельського. Книга містила інтерв’ю, яке Максвелл особисто взяв у Ярузельського.

У видавництві «Пергамон», яке належало Максвеллу, вийшли збірки вибраних промов і статей радянських комуністичних лідерів Брежнєва, Суслова, Черненка, Громика, англійський переклад книги радянського шахіста Анатолія Карпова «Шахи — моє життя», книга Віктора Луїса «Спорт в Радянському Союзі», «Путівник автомобіліста по СРСР" та багато іншого.

Видавництво Pergamon Press опублікувало англійський переклад курсу теоретичної фізики Ландау і Ліфшица.

Роберт Максвелл був ексклюзивним іноземним партнером Радянського Всесоюзного агентства авторських прав. Він зустрічався з Брежнєвим, Черненком, Горбачовим. 

Брав участь у виданні журналу «Наша спадщина», який друкувався в Англії Maxwell's Maxwell Communication Corporation. За деякими даними, Максвелл обговорював видавничі питання безпосередньо з Михайлом і Раїсою Горбачовими.

Роберта Максвелла публічно звинувачували в роботі на кілька розвідувальних служб – на Ізраїль, Чехословаччину та Радянський Союз. Відомо, що він допомагав озброювати Ізраїль зброєю з Чехословаччини.

У 1991 році його запросили до Банку Англії, щоб пояснити, чому він не виплачує кредит у 50 мільйонів фунтів. Максвелл проігнорував запрошення банкірів і відправився в круїз на яхті. Згодом стало відомо, що Роберт Максвелл з яхти зник. Пізніше його тіло знайшли в океані.

Максвелла поховали на Оливковій горі в Єрусалимі.

Розкрадання пенсійних коштів

Смерть Роберта Максвелла привела його видавничу імперію в хаос, а банки з усіх сил намагаються повернути кредити. Незважаючи на зусилля його синів Кевіна та Яна, компанії Максвелла незабаром розпалися. З’ясувалося, що Роберт Максвелл використав сотні мільйонів фунтів стерлінгів із пенсійних фондів своїх компаній для підтримки акцій Mirror Group, щоб врятувати свої компанії від банкрутства без відповідного попереднього дозволу.

Згодом пенсійні фонди поповнилися грошима інвестиційних банків Lehman Brothers, Goldman Sachs і аудиторської фірми Coopers and Librand, а також британського уряду. Це фінансування також було обмеженим і підтримувалося надлишком у Фонді друкарень, який уряд взяв на себе як частину виплати 100 мільйонів фунтів стерлінгів, необхідних для підтримки пенсій державних робітників. Решту 100 мільйонів фунтів було пробачено. Тож крадіжка пенсійних фондів Максвелла була частково оплачена з державних коштів. 

Компанії Роберта Максвелла подали заяву про банкрутство в 1992 році. Його син Кевін Максвелл подав заяву про банкрутство з боргами в 400 мільйонів фунтів стерлінгів. У 1995 році Кевін, Ян і ще двоє колишніх директорів постали перед судом за змову з метою шахрайства, але наступного року були виправдані судом.

Фінансові Новини, Словаччина

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com