image

Закарпатському футболу — 125. Як це було насправді

Футбол у наш край «завітав» з Угорщини.

Закарпаття — унікальний і єдиний регіон України, який упродовж останніх 100 років перебував у шістьох різних державних утвореннях. Не менше він мав і назв: «Срібна Земля», «Мала Швейцарія», «Підкарпатський Давос», «Підкарпатська Русь», «Карпатська Україна», Закарпаття.Благо, що теперішній час дає нам можливість цікавитися і вивчати нашу історію з першоджерел, адже відкрилися архіви, з’явилось багато нових цікавих досліджень, публікацій. Словом, ми маємо нині можливість, як кажуть, називати речі своїми іменами, а не так, як це хотілося комуністичному режиму. Це стосується і спортивної галузі, зокрема футболу — наймасовішому і найулюбленішому виду спорту на Планеті. 

«Гра мільйонів» до нас «завітала» із Угорщини (наш край у період 1867–1919 рр. перебував у складі Австро–Угорщини) у середині жовтня 1893 року, тобто 125 років тому. Ця країна у той період була законодавцем моди у таких ігрових видах спорту, як футбол і теніс. Скажімо, у Будапешті уже у 1885 році був відкритий перший футбольний клуб «Уйпешт», а через 3 роки — МТК Будапешт. До речі, за перший клуб свого часу (1994–2002 рр.) протягом 8 років виступав ужгородець Олександр Еней. 

Сам же чемпіонат Угорщини стартував у 1901 році (першими переможцями стали три столичні команди, відповідно БТК, «Мадяр УЕ» та «Ференцварош»). В інших центральних європейських країнах (Польща, Чехословаччина) перші футбольні клуби з’явилися лише у 1903–1906 рр., а чемпіонати стартували значно пізніше — у Чехословаччині (1918 р.), Польщі (1920 р.). До речі, дебютний чемпіонат в останній країні так і не був завершений…

Перші кроки закарпатського футболу

Десь 25 століть тому давньогрецький філософ Геракліт Ефеський сказав, що не можна двічі увійти в одну й ту ж воду. Але через об’єктивні причини, що з’ясували автори матеріалу щойно, нам знову хочеться повернутися до конкретної дати «народження» закарпатського футболу. Річ у тім, що до цього часу ми твердили, що день народження крайового футболу — це 1 вересня 1893 року, тобто початок нового навчального року у школах. Це ми так собі вирішили, не знаючи про те, що у 1893 році у краї лютувала холера (у період 1892–1894 рр. смертність на Галичині, Буковині та Підкарпатській Русі від цієї хвороби коливалася у межах 36,8%–48% від усіх захворювань — Авт.) і навчальний рік перенесли на місяць пізніше. Курси у Будапешті теж планували спочатку провести у червні, згодом — у вересні, але вони відбулися лише 9–14 жовтня 1893 р.

Рівень уваги влади Угорщини до уроків гімнастики в середніх школах, збільшення вимог до якості цих уроків, внесення до шкільної програми нових вправ та видів спорту, в першу чергу ігрових і командних, вимагало не лише певної кваліфікації вчителів, а й належно облаштованого місця. Про це свідчить і указ міністерства релігійної та державної освіти Угорщини «Про проведення семінару для викладачів гімнастики». На його виконання тодішній мер Ужгорода Михай Фінцицький у квітні 1893 року виділив Ужгородській королівській католицькій гімназії 7 голдів (майже 4 гектари) землі на незабудованій лівобережній частині міста, де й було облаштовано перший в місті повноцінний спортивний майданчик (вул. Вербова), який проіснував аж до 1929 року. Про цей факт ми дізнаємося з вісника ужгородської королівської католицької гімназії за 1892-1893 навчальний рік на с. 153-154, а також із карти.

Однак популяризація гімнастики та спорту серед учнів це одна сторона медалі, а ще потрібні були мотивовані та кваліфіковані вчителі, які б хотіли та вміли прищепити молоді любов до нових ігрових видів спорту. Через те, по–перше, викладачам гімнастики підняли зарплату. Цей крок додав престижу посаді учителя фізвиховання. Тим паче, що до цього часу цей предмет для вчителів був лише додатковим навантаженням. Скажімо, автори з гімназійного вісника за 1893-1894 навчальний рік дізналися, що уроки гімнастики в ужгородській гімназії викладали три вчителі. Скажімо, той же Іштван Медрецький їх проводив ще з 1875 року. Але у нього головними предметами були математика, фізика, біологія. До речі, його статті з орнітології друкувалися в фахових журналах того часу. Так само його не менш шанований колега Іштван Лаудон викладав угорську та грецьку мови, був відомим ботаніком (досі в місті збереглася частина його дендропарку), а уроки гімнастики були для нього також тільки додатковим навантаженням. Ференц Шюргер крім гімнастики викладав історію та географію.

Аби доповнити вищесказане, наведемо витяг із матеріалу «Родовід закарпатців Грабарів: інтелігенти, гідні пам’яті нащадків»: «Ужгородець Шандор Грабар (1841—1924 рр. н.), який був професійним військовим, що мешкав із родиною у Будапешті, про свого сина-тезку згадує: «Він народився 17 серпня 1883 року в Будапешті. Отримавши початкову освіту в столиці Угорщини, десятирічний син продовжив навчання в Ужгородській королівській католицькій гімназії ім. Другетів. Цей заклад в ці роки відзначався високим рівнем освіти, видатними педагогами. Досить сказати, що класним керівником Шандора був натураліст Іштван Лаудон, який в центрі Ужгорода, на придбаній ним земельній ділянці заклав дендрарій інтродукованих екзотичних деревних порід, залишки якого ще і сьогодні прикрашають наше місто. Не менш відомим був і другий педагог гімназії Іштван Медрецький — математик, фізик, викладач музики та фізкультури, природолюб і знавець птахів нашого краю. Вочевидь, під впливом харизми цієї людини, Шандор Грабар захоплювався музикою, орнітологією…».

Далі для вчителів гімнастики у середині жовтня 1893 року у Будапешті організували так звані курси підвищення кваліфікації, де в основному знайомили їх з новими ігровими видами спорту (теніс, бадмінтон і футбол). Адже до того часу на уроках гімнастики в середніх школах займалися лише фізичними вправами і навіть солдатською муштрою. Про ці курси своїх читачів інформувала не лише спеціалізована газета «Геркулес», а й офіційний вісник міністерства релігійної та державної освіти «Hivatalos közlöny» (14 червня 1893 рік).

Представником від ужгородської гімназії на будапештському семінарі, як наголошували вище, був Іштван Медрецький. Про цей факт теж дізналися з гімназійного вісника (1893-1894 рр.).

Перед початком семінару в центральних угорських газетах була надрукована детальна програма курсів, що складалася з трьох частин – теоретичної в реальній школі п’ятого округу Будапешта (лектори Іван Сігетварі та Дюло Доллінгер), та двох практичних на майданчику міського парку під керівництвом Отто Йожефа, вчителя реальної школи, людини, яку, до речі, вважають одним із батьків угорського футболу. Заняття з футболу з викладачами гімназій конкретно займалися у суботу, 14-го жовтня (газета «Hivatalos közlöny» (21-го жовтня 1893 рік). А днем раніше, 13 жовтня, до учасників семінару завітав сам міністр граф Олбін Чакі.

Ну й нарешті 15 жовтня, після завершення курсів, центральна преса опублікувала розширені звіти про те, як вони проходили, а також список усіх їх учасників. Серед них знаходимо і прізвища закарпатських вчителів: ужгородської гімназії — Іштвана Медрецького, мукачівської гімназії – Михайла Кабація та берегівської реальної школи – Густава Бенеча.

Футбол в Закарпатті з’явився в 1893 році зовсім невипадково. Цьому передував цілий ряд подій, що стосувалися реформи освіти в Угорщині, зміни в ставленні влади до значення уроків гімнастики в школах, ролі й кваліфікації вчителів, зацікавленості самих учнів до уроків фізичного виховання та тренувань, у тому числі й до нових ігрових видів спорту.

І. Медрецький, повернувшись із курсів додому з м’ячем, який придбав у Будапешті, приблизно з 20 жовтня 1893 року спочатку своїх вихованців детально ознайомив з футбольними правилами, а на спортивному майданчику, що на вул. Вербовій, хлопці почали грати англійський футбол. Цю інформацію знаходимо на с. 122 у щорічному віснику ужгородської гімназії за 1893–1894 навчальний рік.

Отже, цього року у середині жовтня на нашій вулиці Футбольній ювілей — 125-річчя від «дня народження» закарпатського футболу.

У світі «день народження» того чи іншого виду спорту вважають дату, коли були відкриті спортивний клуб, секція, гурток, створена федерація чи вперше була надрукована інформація в офіційному виданні (газета, журнал, щорічний звіт тощо). Ми за відправну точку «народження» олімпійського виду спорту футболу на Срібній Землі взяли газетні публікації в окремих тодішніх місцевих та центральних газет, а також річні звіти (1892–1893 та 1893–1894 рр.) Ужгородської королівської католицької гімназії, де на відповідних сторінках йшла мова про виділення міською владою (мер Ужгорода Міхай Фінцицький — див. меморіальну дошку на одній з вулиць Ужгорода) 7 голдів (майже 4 гектари) землі для будівництва майданчика, а також проведення всеугорського семінару для викладачів гімнастики середніх шкіл країни (9–14 жовтня 1893 р. у Будапешті). Як ми інформували вище, на так званих курсах підвищення кваліфікації побували і троє викладачів гімнастики з Ужгородської (І. Медрецький) та Мукачівської гімназій (М. Кабацій), а також Берегівської реальної школи (Г. Бенеч).

Чому ми вносимо поправку щодо дати «народження» футболу на Срібній Землі, яку свого часу назвала людина, якій ми завдячуємо історією крайового спорту? А мова йде про нашого знаного спортивного літописця краю В. В. Федака, який чомусь 15 серпня 1901 року вирішив назвати «днем народження» закарпатського футболу, коли на новозбудованому футбольному полі (нинішній стадіон «Спартак») був проведений товариський матч між командою БАК (Будапештський Атлетік Клуб) та збірною Ужгорода. Багато спортивних журналістів і до цих пір, переписуючи статті шанованого В. Федака, намагаються довести, що датою народження закарпатського футболу є 15 серпня 1901 рік, а інші — 1 вересня 1983 р.).

Скажімо, знаний спортивний журналіст краю Володимир Тарасюк в одній із своїх статей наголошує: «… якщо говорити про витоки футболу на Закарпатті, то 2018 року маємо їх 125-річчя. А якщо говорити про зародження, а отже, і наступне офіційне відзначення, то потрібно орієнтуватися на 2021 р., коли матимемо 120-річчя закарпатського футболу. Тим не менше, пам’ятаймо й першу дату, адже саме витоки послужили офіційному зародженню». (В. Тарасюк В історичному ракурсі, 05.01.2018. Витокам футболу на Закарпатті – 125 років, сайт ФФЗ).

Інший знаний спортивний журналіст краю Степан Селменський у своєму матеріалі «Кому ми завдячуємо історією спорту Закарпаття?» нагадує читачам сайту ФФЗ (26.02. 2018 р.).

«Про розвиток спорту на Закарпатті ми знаходимо багато матеріалів. Є книги, статті, нариси, фотографії, але таких об’ємних архівних матеріалів, які підібрав В. Федак більше нема. Ми повинні дякувати саме Василю Васильовичу за те, що знаємо свою футбольну історію та історію всіх інших видів спорту. Його книга «Закарпаття у спортивному вимірі» стала настільною для всіх любителів спорту нашого краю, не кажучи вже про спортивну журналістику».

І в цьому ж матеріалі: «Із виходом на пенсію В. Федак серйозно взявся за спортивні архіви спорту Закарпаття. Його робота не має аналогу. Завдяки йому в спорті Закарпаття майже не залишилося темних плям. Ми повинні знати й шанувати пам’ять про цю Людину.

Я особисто знав Василя Федака. Уже в далекому 1969 році, закінчивши Руськокомарівську середню школу, я не поступив у Львівський інфіз (не здав плавання). І тоді Василь Васильович знайшов мене, зовсім зеленого футболіста, і привів на Ужгородський машинобудівний завод, де я і розпочав свою трудову діяльність токарем. Він зробив усе, щоб я мав можливість тренуватися й виступати за кращі футбольні команди Ужгорода. Якби не Василь Васильович, я, скоріше за все, не став би гравцем «Говерли» та рівненського «Авангарду», не став би арбітром Вищої ліги, лайнсменом ФІФА.

Ця людина жила для інших, ніколи не вивищуючи своє «Я». Він був Учителем із великої літери. І ми не маємо права забувати про таких людей».

Згідний з автором, але не повністю. Чому?

Дозволимо собі надрукувати ще один обширний витяг з наступної статті шанованого Степана Степановича: На семінар до Будапешта було запрошено викладачів гімнастики гімназій Берегова (у 1893 році у Берегові була реальна школа, а гімназією вона стала лише у 189 5 році — Авт.), Мукачева, Ужгорода, яких ознайомили з правилами гри у футбол. Відбувся показовий матч. Гра всім сподобалася. Після завершення семінару всі троє закарпатських викладачів купили м’ячі. Викладачі Берегівської та Мукачівської гімназій не провели відповідну роз’яснювальну роботу зі студентами, що призвело до чисельних важких травм і псування м’ячів. У підсумку берегівці й мукачівці на кілька років «забули» про футбол.

Досвідчений викладач Ужгородської гімназії Іштван Медрецький пішов іншим шляхом. Він разом зі своїми колегами Ференцом Шюргером, доктором Іштваном Лаудоном та Матяшом Ролейзеком (у цей період Ролейзек не працював у гімназії – див. книгу «Ужгородська гімназія» (історія, матеріали, спогади). Голова редакційної колегії професор УжНУ Павло Чучка, вид-во ПоліПрінт», Ужгород, 2001) розробили програму навчання нової гри. Із 1 вересня 1893 року футбол як дисципліну ввели до навчальної програми. Учні V–VIII класів розпочали вивчати правила гри. Міська влада виділила на вулиці Вербовій (нині Анкудінова) 7 гектарів (не 7 гектарів, а 7 голдів, тобто майже 4 гектари — див. звіт Ужгородської королівської католицької гімназії за 1892–1893 рр.) під спорудження міських спортивних майданчиків. Саме тут у серпні (квітні – див. попередній архівний документ) і з’явилося перше футбольне поле.

Футбол як гра сподобалася і гімназистам, і учням ужгородських шкіл. Із ранку до вечора тут проходили футбольні баталії. Грали між собою школи, вулиці, мікрорайони. До першого офіційного матчу було довгих 8 років. За цей час побудовано ще один стадіон (на місці теперішнього стадіону «Спартак»). 15 серпня 1901 року у присутності понад 1000 глядачів відбувся перший офіційний матч (Офіційні матчі проводяться під егідою вповноваженої організації регіону, або під егідою ФІФА. Товариські, прощальні, благодійні поєдинки — це договірні матчі, які мають символічний характер, а результат не має важливого значення — Авт.). Саме таким був поєдинок між Будапештським клубом БАК та збірною міста Ужгорода, що відбувся 14 серпня на новозбудованому стадіоні у 1901 році (нинішній стадіон «Спартак»). Аналогічним був і матч у Львові, який автори книги «Хроніки львівського футболу» Б. Люпа, Я. Грисьо та І. Яремко (Львів, 2015, с. 5) теж охрестили «офіційним»: «Час — невблаганний. Він із кожним роком віддаляє нас від того дня, коли 14 липня 1894 року у Львові відбувся перший офіційний матч між командами Львова та Кракова і в якому перемогу святкували львів’яни». До речі, наші колеги з Підкарпаття дописалися до того, що із поляка Влодзімєжа Хоміцького «зробили» українця з оселедцем на голові, назвавши гравця команди Львова і автора голу Володимиром Хоміцьким. Що не зробиш для того, щоб лише бути першим.

Словом, 14 серпня 1894 р. — це «день народження» польського футболу. Не лише я, але й такої думки й один з найкращих дослідників історії футболу поляк Януш Кукульскі, який у першій частині монографії «Світовий футбол», яка вийшла 1973 року польською, так описав початок футболу у Галичині: «Відносно лагідні умови життя (повна автономія, власна адміністрація, можливість збереження і розвитку національної культури) панували в австрійському «таборі». Галіція стала колискою польського футболу…». З моїм висновком та словами польського дослідника щодо «батьківщини польського футболу» згідні й німецькі політологи та журналісти Maртін Бранд та Рoбeрт Кaлiмуллiн із Берліна, які представляють видання «Dialog»: «Східно-галицький Львів вважається колискою польського футболу. Адже це тут 1894 року відбувся перший матч копаного м’яча між двома польськими містами, а в 1920 — 1928-х рр. легендарний клуб «Поґонь» вважався мірилом всього того модного, чим пишався польський футбол. В додатку, на зламі 30 – 40-х років саме на львівській землі вчився копати м’яча легендарний польський тренер Казім’єж Ґурскі».

Але про львівський матч і «день народження» українського футболу — це окрема тема, яка потребує предметного дослідження. Тут вулична фірма ОБС (одна бабка сказала) не допоможе. Потрібно таки не один день посидіти в архівах, аби «видати на гора» правдиві факти про зародження «гри мільйонів на Срібній Землі (поки-що про Україну не говоримо, бо нинішнє Закарпаття, як і Львівська область, до 1819 року була під владою Австро–Угорщини). Словом, у Львові футбол здебільшого грали поляки, а в Ужгороді — русини, яких в одному і другому містах проживало трохи більше половини — Авт).

Факт — це уперта річ

С. Селменський у своєму матеріалі (див. вище) пише, що він особисто знав Василя Федака, який його, 17-річного юнака, «знайшов мене, зовсім зеленого футболіста, і привів на Ужгородський машзавод…».

Я теж Степане Степановичу, правда, не Василь Васильович мене шукав, а я його. А було це у 1991 році, коли я був капітаном ФК «Журналіст» Ужгород», а Степан Ваш — головним редактором газети «Закарпатська правда». Ось ми із Степаном Карловичем, до речі, з ним учора і сьогодні (24–25 липня) зустрічалися і згадували про один із заходів, який відбувся у 1991 році. Спочатку турнір між журналістськими командами хотіли провести на місцевому рівні, але після того, як головний наш спонсор (ЗАКБ «Лісбанк» — директор Василь Сивуля, до речі, він був головним спонсором і наступного року у дебютному товариському міжнародному матчі збірна України–збірна Угорщини, який відбувся в Ужгороді) на проведення цього заходу виділив серйозну суму коштів (50 000 карбованців), то «Положення» підписав сам голова федерації футболу України В. Банніков, а також з його ініціативи були запрошені футбольні команди ЗМІ з Москви, Білорусії, Румунії, Польщі, Югославії, Австрії, Угорщини, Чехії, Словаччини і, звісно, Києва (див. стаття із спецвипуску «Спортивні Карпати», який був підготовлений до цього заходу).

Досвід у нас був проведення таких заходів, адже до цього часу ФК «Журналіст» Ужгород (С. Ваш, І. Жирош, О. Маківчук — газета «Закарпатська правда», І. Кузьма, В. Цаповський, М. Фатула, М. Дерев’янко, Б. Барбіл, І. Ковач — обласний телерадіокомітет, Володимир Собко та Ярослав Федишин — видавництво «Закарпаття», граючий тренер Ю. Чирков та капітан команди В. Гаджега) неодноразово брав участь в аналогічних турнірах у Будапешті та Братиславі — Авт.). Крім того, ми 15 жовтня 1991 року провели не лише ювілей закарпатського футболу, але й 80–річчя від дня народження нашого колеги В. В. Федака. Ще перед фінальним матчем (ФК «Журналіст» Ужгород – збірна м. Братислава (Словаччина) журналісти цікавилися у колишнього голкіпера «Літаючих учителів», чому саме він запропонував дату «народження» закарпатського футболу 14 серпня 1901 року, коли в Ужгороді («Понад тисячу глядачів зібралися навколо нової футбольної площі — В. Федак: «Закарпаття у спортивному вимірі» – с.44) на нинішньому стадіоні «Спартак» був проведений міжнародний товариський матч між учасником першості Угорщини (чемпіонат сусідньої країни стартував у 1901 році — Авт.) БАК (Будапештський Атлетік Клуб) та збірною нашого обласного центру, а не 1893 рік? До того ж, сам Василь Васильович у своїй безцінній книзі «Закарпаття у спортивному вимірі» тепло згадує про І. Медрецького і називає його піонером закарпатського футболу: «Схиляю голову перед натхненником ужгородського учнівського спортивного руху Іштваном Медрецьким, який з 1875 року вів у гімназії гімнастику. З його іменем пов’язано успіхи ужгородських гімназистів на всеугорських учнівських змаганнях в Будапешті, ознайомлення ужгородських гімназистів з футболом, створення першого футбольного поля та тенісного корту, першого спортивного майданчика у «Фюзеші» (Вербовій). Його вважаю піонером закарпатського футболу».

В. Федак і до цього часу, особливо у 1991 році, у багатьох крайових газетах опублікував чимало матеріалів, присвячені 90–річчю закарпатського футболу, але чи не у кожному згадує 1893 рік. У своїй статті «Карпатському футболу — 90» (газета «Карпатський край», №8, 26 лютого 1991 р.) 80-літній літописець ствердно пише: «Попри всілякі «легенди» та «перекази», нам вдалося точно встановити час і шлях народження футболу в житті Ужгорода. Сталося це в 1893 році, коли під час літніх канікул угорське міністерство культури та освіти з метою ознайомлення викладачів гімнастики середніх шкіл Угорщини з новими м’ячевими іграми, у тому числі тенісом, м’ячем з «вухом» (бадмінтон) та англійським копаним м’ячем (футболом) провело у Будапешті загальнодержавний семінар. У ньому взяли участь і викладачі Ужгородської та Мукачівської гімназій та Берегівської реальної школи. Повертаючись додому вони закупили по одному футбольному м’ячу і привезли у свої навчальні заклади.

Наш виграш був кращим подарунком ювіляру

Після фінального поєдинку, що відбувся на центральному полі ужгородського стадіону «Авангард» (ФК «Журналіст» Ужгород – збірна команда м. Братислава (Словаччина») — 5:1), у мене (див. фото), інтерв’ю взяв мій колега, спортивний оглядач Іван Кузьма. А далі ми святкували чудовий ювілей — 80-річчя від дня народження В. В. Федака. У замітці «Перо і м’яч» (газета «Карпатський край», 15 жовтня 1991 р.) автор Іван Дусинський писав: «У перерві фінального матчу спортивна громадськість області із 80–річчям вітала В. В. Федака — журналіста, талановитого спортсмена, автора літопису нашого краю». А через 5 днів головного літописця краю не стало (20 жовтня 1991 р. В. В. Федак відійшов у вічність).

У цій статті автор наводить і слова народного депутата, гравця збірної журналістів України О. Гудими («на фото стоїть з м’ячем, зверху у білій формі — ФК «Журналіст» Ужгород, справа – ювіляр В. В. Федак із квітами, а на табло виведена цифра 80»), який «пообіцяв завітати наступного разу до Ужгорода із футбольною збірною Верховної Ради».

Ще раз повернемося до 15 жовтня 1991 року, коли на ужгородському стадіоні «Авангард» відбувся і так званий «круглий стіл» (стаття у спецвипуску «Спортивні Карпати» називалася так: «Любили футбол не за гроші –за гру»), де ветерани футболу ділилися своїми спогадами. Його відкрив Василь Федак, якому було адресовано чимало цікавих запитань. Одне із них: чому він запропонував «днем народження» закарпатського футболу вважати лату, коли в Ужгороді відбувся міжнародний товариський поєдинок між збірною Ужгорода та БАК (Будапештський Атлетіко Клуб». На жаль, він так і не відповів нам на це конкретне запитання. Чому? Річ у тім, що у цей період архіви були практично недоступними для більшості людей, тим паче, що Василь Васильович був засуджений радянським режимом на 25 років. По–друге, він офіційну відповідь щодо зародження футболу знайшов лише у місцевій газеті «УНГ» за 1901 рік, що є навіть в обласній бібліотеці. Ті газети і щорічний звіт Ужгородської королівської католицької гімназії» ми відшукали лише в архівах Будапешта (їх нема навіть в нашому обласному, що знаходиться у Берегові.)

Василь Васильович таки назвав конкретний рік (1893), коли у нашому краї вперше познайомилися з новими видами спорту — футболом та тенісом. Та, на жаль, не назвав конкретні архівні джерела з яких він взяв дату. До того ж, він ні разу не згадує про холеру, яка лютувала у 1893 році на Підкарпатській Русі. Через неї доводилося перенести не лише навчальний рік, але й початок семінару у Будапешті, який відбувся 9-14 жовтня 1893 р.

І насамкінець хочеться подякувати працівникам Угорської національної педагогічної бібліотеки та музею (Országos Pedagógiai Könyvtár és Múzeum), бібліотеки Затисянської реформатської єпархії в м. Дебрецен (Tiszántúli Református Egyházkerület Nagykönyvtára), зокрема будапештці Марії Ракоці–Бороштяні, Юдіт Габорік з Дебрецена та ужгородцю Михайлу Рущаку, яку люб’язно підготували і надали історичної ваги інформацію.

Василь Гаджега,голова обласного осередку асоціації спортивних журналістів України.

Михайло Рущак, історик закарпатського футболу.

Фотокопії усіх архівних матеріалів зберігаються у нашій редакції та в авторів.

1991 рік. Стадіон «Авангард». Завершився фінальний матч між ФК «Журналіст» Ужгород – збірна команда м. Братислава (Словаччина) — 5:1. Спортивний журналіст і гравець господарів Іван Кузьма із синочком беруть інтерв’ю у капітана команди-переможниці та колеги Василя Гаджеги.

Гаджега Кузьма 001

 

1901 рік. На цій світлині невідомий автор зафіксував ужгородських гімназистів, серед них і футболісти, котрі зі своїми наставниками вирушають на першість Угорщини зі спортивних ігор у Будапешт (ці змагання нагадують сьогоднішні наші спартакіади). Якщо уважніше розгледіти знімок, то побачимо, що на ньому є і група підтримки. Скажімо, по обидва боки стоять музиканти. Це дає підстави зробити деякі припущення або навіть висновки: по–перше, музиканти — це, мабуть, ті люди, котрі займалися футбольними фанами; по–друге, вони виконували перед матчем гімн або пісню своєї команди і, по-третє, ходили або їздили верхи на конях по місту чи селах, агітуючи челядь на футбольні матчі. Мені ще й зараз (В. Г.) згадується всесвітньовідомий силач, наш земляк І. Фірцак (Кротон), який перед тим, як виступати перед глядачами, брав великий бубон і з усієї сили три рази ударяв по ньому, а потім кричав: «хто хоче сьогодні побачити циркові та силові вправи Кротона, приходіть на місцевий стадіон або в клуб о такій-то годині. Ціна квитка символічна — 50 копійок, а для дітей – безкоштовно!».

1901 рік ужгородські гімназисти

 

Це історичне фото дає нам підстави стверджувати, що на ньому зображене перше футбольне поле, яке було побудоване у 1892/1893 рр. у мікрорайоні Радванка (Фюзеші, вул. Вербова), де ужгородські гімназисти вперше почали грати футбол. Якщо уважно придивитися до світлини, то на задньому плані можна розгледіти силуети Ужгородського замку. Їх не можна побачити із нинішнього стадіону «Спартак», який в області був побудований у 1901 році. Авторам, на жаль, важко назвати конкретну дату і між якими командами проходить гра. На звороті фото написано: «Гострий момент. 1907 рік. Залишається лише вірити написаному.

477

 

Фотокопії Річного звіту ужгородської королівської католицької гімназії (1892/1893 та 1893–1894 рр.).

IMG_3765 обкладинка звіт 1894

 

Ці документи нам люб’язно надали в Угорській національній педагогічній бібліотеці та музеї (Országos Pedagógiai Könyvtár és Múzeum) за що автори матеріалу їм вельми вдячні, зокрема Марії Ракоці з Будапешта.

-футбол Дебрецен Будапешт футбол

Анонс

Аби розставити всі крапки над «і» щодо «народження» закарпатського футболу, запрошуємо усіх шанувальників «гри мільйонів», журналістів, ветеранів спорту, членів федерації футболу та тенісу Закарпаття, виконкому обласного відділення НОК України, представників управління молоді й спорту ОДА та Ужгородської мерії, членів обласного осередку асоціації спортивних журналістів України, футбольних оглядачів краю. Ми чекаємо на вас у п’ятницю, 27 липня, о 16-ій годині у СК «Юність» (2–ий поверх, шаховий клуб). 

Оргкомітет з проведення святкування «125–річчя закарпатського футболу».

турнір жкрналістів журнаілсти карта стадіоінв
  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com