«3096»: життя в бункері

«3096» - це австрійський фільм, відзнятий на основі автобіографії Наташі Кампуш, яку у віці 10-ти років викрав Вольфган Приклопиль і тримав дівчину у полоні аж 8 довгих  років.  У 2006 році ця історія сколихнула всю Європу.

У фільмі йдеться про нелегку долю дівчини, а точніше, 3096 днів, вирваних з її життя. Саме стільки часу Наташа проведела у бункері площею 5 кв.м.  на глибині 2, 5 м під землею. Важко уявити, які муки та страждання довелося пережити героїні.

Дух цієї сильної дівчини захоплює, адже попри  все вона не втратила своїх природних якостей – міцної волі, людської гідності та доброти у серці. У деякі моменти вона навіть жаліла свого мучителя. Незважаючи на постійні побої, знущання та недоїдання, головна героїня  все ж вірила та сподівалася, що колись знову побачить своїх батьків, що знову прокинеться у своїй кімнаті, що знову буде вільно гуляти по місту та спілкуватися з людьми. Наташа знала, що рано чи пізно ця каторга закінчиться і вона знову відчує смак свободи.

Тяжко було 10-річній головній героїні, ще зовсім дитині,  звикати до нового життя. Холодом віяло від усього: від кімнати, де їй довелося існувати, від їжі, якою  вона харчувалася, а від чоловіка, який її поневолив,  йшов мороз шкірою і застигала кров у тілі

 Вольфган Приклопиль – хороший  син для свої матері, зразковий працівник для колег,  добрий «ґазда» для своїх сусідів. Але ніхто і гадки не мав, що в цьому, здається , ідеальному чоловікові – живе звір, тиран та божевільний педофіл.

 Психологічно фільм важкий та все ж інтригуючий і цікавий. Важко стримувати свої переживання під час перегляду цієї двогодинної стрічки та, ще важче стримати радість у фіналі, коли Наташі все-таки вдалося втекти з полону.

Варто відзначити й акторську гру головної героїні. Хоч вона і дуже мало розмовляла, проте все можна було побачити на її обличчі: і біль в очах, і страх у жестах та міміці.  Все – від музики до операторської роботи – покликане передати почуття десь глибоко заховане в душі кожного актора.

Фільм вартий уваги, адже може багато чому нас  навчити. По-перше, велике захоплення викликає сама Наташа, тому що незважаючи на ті жахливі тюремні 3096 днів свого життя, вона все ж не зненавиділа людей, продовжує вірити у них. Головна героїня знайшла в собі сили жити далі, адже вона не втратила здоровий глузд, не поринула в глибоку депресію, не закрилася від світу  після пережитого горя. По-друге, фільм вчить нас цінувати свободу. А зараз, як ніколи, ця тема для українців є дуже актуальною.

 

 

Віра Лабич для ProZak.info