Слобожанщина і Закарпаття: Як сприймають два регіони їхні жителі і гості

 

У рамках культурного форуму «СлободаКульт», який триває на Закарпатті з 15 до 29 травня, відбулася розмова «Харків – Ужгород на відстані 1286 км». Четверо учасників – письменники Сергій Жадан, Євген Положій, Андрій Любка, керуюча партнерка PR-аґенції «Bagels & Letters» Іванна Скиба-Якубова, а також модератор, голова правління Суспільного мовлення Зураб Аласанія намагалися з’ясувати, яким уявляють Закарпаття слобожанці, і що думають про Слобожанщину закарпатці, визначали переваги обох регіонів, можливості представлення Закарпаття на подібному форумі, а також говорили про відчуття війни в обох частинах країни.

Розмова, яка тривала 16 травня у приміщенні «Совиного гнізда», розпочалася з демонстрування відео 2013 року, коли у Харкові вандали знищили меморіальну дошку Юрію Шевельову, яку харків’яни встановили два тижні до цього. Однією з причин такого жорстокого вчинку стало несприйняття багатьма харків’янами постаті Шевельова, точніше, викривлене уявлення про людину. Містяни досі сприймають його як колаборанта. Він не сприймав радянську владу і ще зі студентських років ідентифікував себе українцем.

Таке різне сприйняття постаті однієї людини наштовхує на відповідні думки, особливо, на необхідність пошуку точок перетину у культурі. А культура – це все, що навколо, зазначив у розмові модератор Зураб Аласанія. Після короткого обговорення відео про меморіальну дошку Шевельову він попросив слобожанців розповісти про свої уявлення Закарпаття, а закарпатця Любку – про Слобожанщину.

Письменник Сергій Жадан вважає, що прикордонний, транзитний статус Закарпаття проявляється на всіх рівнях. Присутність кордону означає присутність міксу культурного, мовного. «Як би ми не говорили, що ми відмінні, але багато в чому ми подібні, передусім у проблемах транзитності, невизначеності», - вважає він.

Андрій Любка зізнався, що в його уяві тривалий час не існувало чогось такого регіону, як Слобожанщиина: «Я не мислив про цей регіон як спільність. Вона не накладається на карту України. Є Харківщина, Сумщина. Це концепт, який у масовій свідомості не існує. Слобожанщина розростається за свої межі».

Іванна Скиба-Якубова зауважила, що з  погляду східняка, який не подорожує, Україна виглядає як спільний ландшафт, і небагато людей бачать відмінності між регіонами, конкуренцію між ними. «У мене була дуже споживацька картина Закарпаття, і мені дуже соромно, бо коли ми сюди приїхали, то побачили, що тут є купа культурних інституцій. Ніколи не задумувалася, що мало знаю про сьогодення цього міста. Доки ти не маєш спільних проектів, є стилізована, однобічна картина», - розповіла Іванна.

Натомість у письменника Євгена Положія виникли паралелі між Сумщиною і Закарпаттям. Для нього обидва регіони є перехрестям доріг, своєрідною межею.

Зураб Аласанія коротко підсумував кожного з учасників і запитав у них про рідні регіони.

Письменник Андрій Любка розповів, що Закарпаття для нього є таким регіоном, за який буває дуже соромно, особливо у період виборів. Цим, мабуть закарпатці схожі зі слобожанцями. Це регіон, який не може витворити свій міф через відсутність інтелектуальних задатків. Сьогодні Закарпаття називають багатонаціональним і багатокультурним. Однак Андрій заперечує такі твердження, бо культури тут не перетинаються, та й не таке велике різноманіття представлене. Мультикультурність відчувається хіба що на рівні кухні.

Сергій Жадан відповів, що в його уявленні Слобожанщина існує, вона означається історичними бар’єрами. Це було видно за настроями населення 2014 року. Це феномен, історичний культурний, територіальний. Це щит між Україною і Росією, лінія оборони. По-друге, це задає чимало процесів спротиву і сприйняття. У його уявленні Харків – слобожанський мегаполіс. Харків є форпостом на сході. Харківщина – регіон Голодомору. Коли знаєш про це, історія і сучасні процеси одразу стають зрозумілими.

Євген Положій додав, що у сумчан є характер істинних контрабандистів, чим схожі із закарпатцями.

Для Іванни Скиби-Якубової Харків став рідним містом на другий чи третій рік переїзду до нього.  Вона переконана, що в Харкові можна бути тим, ким ти є, а також тут відчувається феномен толоки, коли люди збираються разом задля спільного блага.

Учасники розмови торкнулися й теми війни. Коли Зураб Аласанія запитав в аудиторії про відчуття війни на Закарпатті, першою відповіддю було заперечення такого запитання і тези взагалі. Утім опісля пролунали різні думки: про відстані й відсутність географічного означення війни, а також те, що загиблих воїнів, на жаль, мають усі регіони, тож війна ніяк не може бути невідчутна.

Аудиторія у «Совиному гнізді» хоч і не була занадто активною, однак під час заходу люди щиро розповідали свої родинні історії, пов’язані зі Слобожанщиною, висловлювали думки щодо обговорюваних тем і намагалися дискутувати з модератором.

Завершальною частиною розмови «Харків – Ужгород на відстані 1286 км» стала культура і можливості об’єднання двох регіонів. Учасники бесіди напівжартома зазначили, що для зв’язку регіонів, як не дивно, Міністерство інфраструктури могло би зробити набагато більше, ніж міністерство культури.

Письменник Сергій Жадан висловив думку, що найбільше людей можуть зацікавити стереотипи, від яких нікуди не подітися. Ту ж мас-культуру, поп-культуру варто використовувати і з благородною метою.

Закарпатці запропонували представити під час подібного форуму на Слобожанщині танці, їжу, рок-гурти, Закарпатський народний хор, хор «Кантус». Варіантами туризму на Слобожанщині, які були би цікаві, до прикладу, закарпатцям, на думку учасників розмови, можуть стати природа, люди, інституції, проекти.

На завершення заходу до аудиторії вийшла керівник проекту «Мистецькі надра» Ольга Сагайдак і запевнила: «Форум про Закарпаття обов’язково буде. Готуйтеся!».   

 

Наталія Толочко