Як відомі письменники примушували себе працювати?
Для написання книги потрібно в першу чергу натхнення. Однак до кожного письменника приходить своя муза, причому приходить вона не завжди і не скрізь. На які тільки хитрощі не йшли знамениті автори, щоб знайти те саме місце і той самий момент, коли сюжет і персонажі книги складалися в їх голові найкращим чином. Хто б міг подумати, що великі твори створювалися в таких умовах!
1. Агата Крісті (1890-1976), навіть коли видала з десяток книг, в анкетному рядку «рід занять» вказувала - «домогосподарка». Вона працювала уривками, не маючи ні окремого кабінету, ні навіть письмового столу. Писала в спальні за умивальним столиком або могла примоститися за обіднім столом в перервах між прийомами їжі. «Мені бувало трохи ніяково« йти писати». Але якщо вдавалося усамітнитися, закрити за собою двері і зробити так, щоб ніхто не заважав, то я забувала про все на світі».
2. Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896-1940) свій перший роман «По той бік» писав у тренувальному таборі на клаптиках паперу у вільний від служби час. Відслуживши, забув про дисципліну і став застосовувати алкоголь як джерело натхнення. До обіду спав, іноді працював, вночі гуляв в барах. Коли траплялися напади активності, міг за один підхід написати 8000 слів. Цього вистачало для великої розповіді, але було недостатньо для повісті. Коли Фіцджеральд писав «Ніч ніжна», йому насилу вдавалося витримувати тверезим три-чотири години. «Тонке сприйняття і судження під час редагування несумісні з випивкою», - писав Фіцджеральд, зізнаючись видавцеві, що алкоголь заважає творчості.
3. Гюстав Флобер (1821-1880) писав «Мадам Боварі» п'ять років. Робота просувалася занадто повільно і болісно: «Боварі» не йде. За тиждень - дві сторінки! Є з чого набити собі морду від відчаю». Прокидався Флобер о десятій ранку, не встаючи з ліжка, читав листи, газети, курив люльку, розмовляв з матінкою. Потім приймав ванну, снідав і обідав одночасно і вирушав на прогулянку. Одну годину він викладав своїй племінниці історію і географію, потім сідав у крісло і читав до сьомої вечора. Після ситної вечері він кілька годин розмовляв з матінкою і, нарешті, з настанням ночі починав складати. Роки по тому він писав: «Зрештою, робота – найкращий спосіб вислизнути від життя».
4. Ернест Хемінгуей (1899-1961) все життя вставав удосвіта. Навіть якщо напередодні допізна пив, піднімався він не пізніше шести ранку, свіжим і бадьорим. Працював Хемінгуей до обіду, стоячи біля полиці. На полиці стояла друкарська машинка, на машинці лежала дерев'яна дошка, застелена аркушами для друку. Обписавши олівцем всі аркуші, він знімав дошку і передруковував написане. Кожен день він підраховував кількість написаних слів і малював графік.
«Коли закінчуєш, відчуваєш себе спустошеним, але не порожнім, а знову заповнюєшся, немов займався любов'ю з коханою людиною», – відмічав він.
5. Харукі Муракамі (нар. 1949) встає о четвертій ранку і пише 6:00 поспіль. Після роботи бігає, плаває, читає, слухає музику. О дев'ятій вечора відбій. Муракамі вважає, що повторення режиму допомагає йому зануритися в транс, корисний для творчості. Колись він вів сидячий спосіб життя, набирав вагу і курив по три пачки цигарок на день. Потім переїхав у село, став харчуватися рибою і овочами, курити кинув і більше 25 років займається бігом. Єдиний недолік – відсутність спілкування. Щоб дотримуватися режиму, Муракамі доводиться відхиляти всі запрошення, і друзі ображаються. «Читачам все одно, який у мене режим дня, аби чергова книга виявилася кращою за попередню».
6. Володимир Набоков (1899-1977) накидував романи на невеликих картках, які складав у довгий ящик для каталогів. Він записував шматки тексту на картках, а потім складав з фрагментів сторінки і розділи книги. Таким чином рукопис і робочий стіл вміщалися в коробці. «Лоліту» Набоков писав по ночах на задньому сидінні автомобіля, вважаючи, що там немає шуму і відволікаючих чинників. Коли постаршав, Набоков ніколи не працював після обіду, дивився футбольні матчі, іноді дозволяв собі келих вина і полював на метеликів, іноді пробігаючи за рідкісним примірників до 25 кілометрів.
7. Джейн Остін (1775-1817), автор романів «Гордість і упередження», «Відчуття і чутливість», «Емма», «Доводи розуму». Джейн Остін жила з матір'ю, сестрою, подругою і трьома слугами. У неї ніколи не було можливості усамітнитися. Джейн доводилося працювати в сімейній вітальні, де їй в будь-який момент могли перешкодити. Писала вона на маленьких клаптиках паперу, і як тільки лунав скрип дверей, що попереджав її про відвідувача, вона встигала заховати записки і дістати кошик з рукоділлям. Пізніше сестра Джейн Кассандра взяла на себе турботи по веденню господарства. Вдячна Джейн писала: «Не уявляю, як можна складати, коли в голові крутяться баранячі котлети і ревінь».
8. Марсель Пруст (1871-1922) писав роман «У пошуках втраченого часу» без малого 14 років. За цей час він написав півтора мільйона слів. Щоб повністю зосередитися на роботі, Пруст сховався від суспільства і майже не виходив зі своєї знаменитої оббитої дубом спальні. Працював Пруст ночами, вдень спав до трьох або чотирьох годин. Відразу після того як прокинувся запалював порошок, що містить опіум, – так він лікував астму. Майже нічого не їв, тільки снідав кавою з молоком і круасаном. Писав Пруст в ліжку, вмостивши зошит на колінах і підклавши подушки під голову. Щоб не заснути, пив кофеїн в пігулках, а коли приходила пора спати, заїдав кофеїн вероналом. Очевидно, що мучив він себе навмисно, так як вважав, що фізичне страждання дозволяє досягти висот у мистецтві.
9. Марк Твен (1835-1910) писав «Пригоди Тома Сойєра» на фермі, де йому побудували окрему альтанку-кабінет. Працював при відкритих вікнах, притиснувши аркуші паперу цеглинами. Нікому не дозволялося наближатися до кабінету, а якщо Твен був дуже потрібен, домашні трубили в горн. Вечорами Твен читав родині написане. Він безперервно курив сигари, і де б Твен не з'являвся, після нього доводилося провітрювати приміщення. Під час роботи його мучило безсоння, і, за спогадами друзів, він взявся лікувати його шампанським на ніч. Шампанське не допомогло і Твен попросив друзів запастися пивом. Потім Твен заявив, що йому допомагає тільки шотландське віскі. Після серії експериментів Твен просто ліг у ліжко о десятій вечора і несподівано заснув. Все це дуже розважало його. Втім, його розважали будь-які життєві події.
10. Лев Толстой (1828-1910) під час роботи був «букою». Вставав пізно, годині о дев'яти, ні з ким не розмовляв, поки не вмиється, чи не переодягнеться і не причеше бороду. Снідав кавою і парою яєць вкруту і замикався до обіду в кабінеті. Іноді там тихіше миші сиділа дружина його Софія на випадок, якщо доведеться переписати від руки пару розділів «Війни і миру» або вислухати чергову порцію твору. Перед обідом Толстой вирушав на прогулянку. Якщо повертався в гарному настрої, міг ділитися враженнями або займатися з дітьми. Якщо ні, читав книги, розкладав пасьянс і розмовляв з гостями.