Євген Забарило про новий Ужгород з креативною економікою
Євген Забарило розфарбовує Ужгород у яскравіші барви, він відкриває наше місто з іншого боку й розкриває той потенціал, який донедавна ми не надто помічали. Він з однодумцями оживляє ті місця, які для містян рутинні, він знає, як перетворити щось маленьке у грандіозне, він вражає свіжістю поглядів та ідей. Він знає, як через креатив змінити місто і змінити нас. Чоловік вважає, що майбутнє Ужгорода за креативною економікою й тими людьми, які її формують.
Якщо ви досі не знаєте, хто такий Євген, то згадайте нещодавні івенти на даху видавництва «Закарпаття» і в ужгородському ботанічному саду. Це був новий формат культурного відпочинку і промоції міста, коли захід — це якісна музика, дизайн, фотографії, інсталяції, перформанси художників, візажистів, модельєрів — все унікальне і все тільки наше. Це все є пазлом креативної економіки, яка здатна піднімати Ужгород. Сам Євген родом із Ялти, у цій ніші 12 років, він працював також над фестивалем «каZантіп», а зараз реалізовує свої ідеї в Ужгороді, Полтаві, Львові та працює у певних проектах з іншими містами. Він є співзасновником ГО "Культурна ініціатива "Коло", в Ужгороді разом з однодумцями започаткував рух «Креативні Індустрії Територій», у нас створюється справжня Культурна платформа Закарпаття.
Риторика у цього хлопця унікальна, таким він є — новою людиною з масштабним мисленням і великими планами у маленькому Ужгороді. Ужгород має мати свою потужну креативну економіку, над цим і працюють активні творчі люди.
Читайте першу частину розмови і спробуйте проникнутися.
Вивести стиль Ужгорода
В Ужгород потрапив на поїзді (сміється — ред.). Чому обрав Ужгород, бо тут поруч Європа, туристи. У Європі ж креативні економіки — це великий бізнес, а у нас представників креативних економік ніхто не бачить. Перша моя задача була — їх зібрати (творчу молодь Ужгорода) і спробувати разом поборотися за тему промоції території. Хто може краще за них зробити бренд міста, починаючи від тих же вивісок? В Ужгороді купа класних фотографів, з яких можна зробити «фотокластер». Хто може краще за них дати кадр, створити кольори, фільтр міста? Тут є дизайнери, які малюють. Ось Мар’ян Стегура запропонував на День міста провести конкурс плаката Ungvar style, адже ми намагаємося вивести, сформувати стиль Ужгорода. Люди є фрагментами цього всього цілого, з них складається єдиний продукт, який показує цілий горизонт для розвитку.
Це наша мета — свого роду переламати систему й показати, що молодь — це майбутнє країни, ми можемо допомогти місту, регіону стати більш сучасними, розвивати нові системи бізнесу, економік, тих же креативних економік.
Унікальний контент Ужгорода — люди
Для Європи цікавий унікальний контент, а унікальний контент — це люди, у першу чергу. Люди, з якими я познайомився в Ужгороді, і є кодом території, який треба реалізовувати. Чомусь тут до людей наразі нема уваги, тому нашими заходами ми намагаємося показати все, що ми можемо, що у нас є хороша музика, хороші фільми, хороший дизайн, хороші відео, мода і так далі. У нас на заходах можна зробити собі art look — це те, що досі було для Ужгорода закритим і незрозумілим. Це доволі непогано прийти на захід і змінитися зовні близько до концепту цього заходу, Тоді ти цілком відчуваєш той культурний фон, ти розумієш його образність, сенс, ритм. Ти бачиш цих людей і усвідомлюєш, що у міста є потенціал. Чому його не бачить влада — це наразі велика загадка.
Хочеться, аби люди, які знаходяться там, у своїх кабінетах, зрозуміли, що їхнє майбутнє — це молодь, а не різні групи, які налаштовані маргінально і радикально, вони вже не збудують нові механізми й системи. Нові речі варто робити з людьми, у яких креативне мислення, це завжди щось нове.
Ужгород має мати сучасне, а не насолоджуватися тим, що є
Бренд міста — це стратегія, яка має відштовхувати від сучасних економічних укладів, показувати нові горизонти, які розвиватимуть цю стратегію. Наші дизайнери, фотографи роблять це безкоштовно, маючи певні цінності. Ми — справжня група людей, а не проект, у який вклали гроші, автори того проекту створили продукт і пішли його лобіювати. Як його лобіюють, це вже непомітно. А те, що робимо ми, щодня на слуху, щодня обговорюється людьми, хтось це приймає, хтось — ні, воно живе, воно справжнє, у ньому можна брати участь, воно відкрите, не кулуарне. Думаю, СПРАВЖНЄ — більш сильне, ніж тіньова гра нашої влади, яка звикла все будувати схемами. Так, у них нема часу, аби збагнути дещо, нема часу вчитися, вони живуть минулим, але ж у нас є теперішнє. В Ужгороді 12 тисяч студентів, вони хочуть жити у сучасному місті, а не насолоджуватися тим, що є і було 10 років тому. Тому ми намагаємося запустити креативний простір, творчий майданчик на видавництві «Закарпаття», тим паче, зараз багато-де в Україні з’являються місця культурного дозвілля, культурні платформи. У Львові зустрічався з Андрієм Худо, який займається мережею
«!FEST» (львівська мережа креативних ресторанів та проектів з оригінальними концепціями). У них є фінанси, вони викупили величезну промзону, на якій будують культурну платформу — всі розуміють, що це вимога часу. У таких локаціях можуть працювати мікро-фірми, дизайнери, фотографи, відеографи.
Ужгород має пропагувати свою унікальність, а не займатися тиражуванням
Якщо турист може щось купити у Європі, то для чого йому купувати ідентичне в Ужгороді?Він хоче чогось унікального: унікальні сувеніри, їжу, алкогольний напій. Він хоче унікальне місце, куди може прийти, побачити там цікаві роботи, переглянути фільми, почерпнути щось нове, чого він раніше не бачив. Для цього люди і подорожують, аби побачити щось нове. А у нас звикли до тиражування, показу ідентичного всюди, але у всіх містах є кардинально різні речі, які можна і треба показувати.
Ось у Львові створили арт-платформу, на якій запропонували представникам креативних економік доволі низьку орендну плату, там черга тих, які вміють малювати, шити, творити, а їм потрібне місце для роботи. Там же і великий потік туристів, які хочуть побачити щось унікальне і повести це додому. Відтак художники мають де творити і збувати продукти своєї творчості. Також і конкуренція виникає, яке веде до покращення товару.
А тут ніхто не хоче народжувати конкуренцію і взагалі нічого не хоче народжувати. Маючи зовсім поруч Європу, якось дуже дивно не заробляти у євро. Тим паче, думаю, і зі Львовом можна позмагатися у плані контенту: тут є люди з великим потенціалом, а потенціал треба розвивати, ось нам і хочеться його розвивати.
Ужгород потребує яскравої плями
У вас дуже якісне покоління тієї ж графіті-культури, просто місто ніяк не може зрозуміти, що це інструмент, яким треба користуватися. Ось молоді люди у Львові вже мають графіті-кластер, а львівська влада дає їм до 20 тисяч гривень на балони з фарбою для фестивалю графіті «Алярм». Також у них є локальний спонсор — місцевий бізнесмен, який продає фарби, він також їм виділяє фарб десь на 20 тисяч гривень.
Ви бачили, як розмальований Львів, і як сумно з цим в Ужгороді? Ми пропонували ідею: навколо лялькового театру намалювати його історію і традиції. Виходить, що театр вийшов би зі своїх стін, а ми отримали би велику, яскраву й гарну пляму у місті. Ми планували, що там будуть спеціальні фотозони, де туристи постійно фотографувалися би. Так, як воно виглядає зараз, і як могло би виглядати — це зовсім різні речі. Це розуміють у Львові, а в Ужгороді на це закривають очі.
Свіжа ідея до Дня Ужгорода
На першому етапі представники влади мені сказали, що сприятимуть, допомагатимуть, мер був на даху, він про це заявляв, а тепер наша пропозиція зі святкування Дня міста десь зависла. Ми зробили акцент на пропозицію до Дня міста, наразі отримали тільки одну відповідь від місцевої влади, що це занадто складна програма. Там нема нічого складного, все зводиться тільки до того, як позиціонувати місто.
Імовірно, воно все традиційно закінчиться шашликами і виступами на одній сцені. Ми запропонували розширити локації сцен, оживити місця, які справді класні. А їх є чим оживити, тому що у місті є багато хороших музикантів, які класно грають. Є гіди, вони можуть якісно показати цікаві маршрути для самих мешканців Ужгорода, бо не всі знають унікальну історію міста. А звідки у людини з’являється гідність за власне місто, вона з’являється тоді, коли людина знає історію, традиції міста, усвідомлює, з чого місто складається. Ми запропонували наповнити нашу набережну продуктами від людей, які можуть позиціонувати власні продукти, зважаючи на ексклюзивну рецептуру, традиції, способи приготування, а це все має показувати певну історію. Коли людина приходить на набережну на свято, то вона може не просто їсти шашлики і пити пиво, вона може спілкуватися із людиною, яка самотужки виробляє товар, який тут продає. Людина вкладає у продукт частину душі, традиції, які передаються з покоління у покоління, а це все є справжнім. Тільки тоді ти розумієш, що ці ласощі саме ужгородські, твої, коли ти їх купуєш, то і підтримуєш своїх виробників. Треба купувати своє, таким чином допомагати розвиватися людям, які це виготовляють, а останні зможуть розширяти виробництво, найняти більше працівників, вони стануть цікавішими для туристів.
Ужгородський ботсад: атмосфера справжнього
Один із наших заходів був у ботанічному саду. Ми обрали ботсад для заходу, тому що це справжнє середовище. Яка була задача з ботсадом, квіткою? Ідея у сімейних цінностях, треба було осмислити дещо справжнє з пережитого сімейною парою. У нас дуже мало позитивних речей у житті, а сім’я як цінність — це та цеглинка, яка збудує цю державу. Якщо не буде сім’ї і люди не нестимуть відповідальності за неї, то ми матимемо війну, кризу, різний негатив. У нас це як було: була поезія, слова якої були землею для зростання квітки. Кожен член сім’ї — це музикальний інструмент, жива музика. Якщо ти розумієш, як це звучить, то можеш створити ритм гармонії. Сам образ квітки саду — це мрія, яку дає сім’я. Якщо ви не мрієте разом, якщо ви не рухаєтеся до мети, то життя немає мотивації. Але якщо ти ставишся до сім’ї, як до саду, коли розумієш, що місто — теж певний сад, у якому не можна смітити і не можна думати, що у ньому хтось зробить добре замість тебе. Ніхто замість тебе там нічого доброго не зробить. Ти повинен сам щодня над цим працювати, розвиваючи себе, бо саме ти відповідальний за свою квітку, за свою сім’ю. Для цього ми організували активність у ботсаду, аби занурити людей в атмосферу.
Космос Ужгорода, де народжуються мрії
Ми були в обсерваторії, зустрічалися з деканом географічного факультету УжНУ Іваном Калиничем, він дуже крутий, придумав систему супутникової геолокації. Він 17 років провів у експедиціях Монголією, Африкою, Сибіром — я просто в захваті, що в Ужгороді є такі люди. Він відстоює своїх студентів. Ми якраз спілкувалися із ним, що хотіли би вивести стипендіальну базу для кращих студентів, аби до них була увага, і модним стало не сидіти й клацати у мобільному і красуватися речами, зараз модно бути розумним. Декан географічного обіцяє нам сприяти у тому, у чому є змога. Він був готовий надати нам маленький сучасний телескоп. У нього можна було вкласти камеру, аби зробити stream (пряму трансляцію в Інтернеті), якраз хлопці з гурту «Tango Tempo» писали нову музику, ми хотіли сумістити її зі звуками міста. Під цю музику ми хотіли зробити stream із космосу, щоб показати лінію, де у місті народжуються мрії, показати, як живе місто — звуками, ритмами, небом, мріями. На жаль, для цього треба багато роботи, а ми не встигаємо, бо у нас усіх це не професійна зайнятість, наразі це тільки порив мрійника. Думаю, ми все одно цю тему реалізуємо, бо декан — дуже крутий. Зі мною приїхав хлопець із Полтави, він відповідає за технічну частину проектів. Ми з ним займалися питанням «темних теплиць» — це коли цілком закрита теплиця, там певний спектр світу випромінюється, відтак рослини ростуть ще краще. Це є шматком концепту темних парків, яких є два у Європі, а декан географічного хоче зробити третій — у Закарпатті. Це дуже крута тема, коли є обсерваторія, а вони спеціальними метричними датчиками вимірюють вплив променевих спектрів на рослини. У такі парки у Європі масові паломництва туристів.
Справжнє майбутнє треба скомпонувати і реалізувати
На останньому Економічному форумі експерти зазначили, що креативність — це одна з трьох головних характеристик нових економік. А креативність складається із творчих людей — вони бачать те, що не бачать люди системи, а зараз ми пропонуємо системі те, що вона не бачить. Ми даємо змогу робити промоцію людям, які вже тут мають свій хороший продукт.
Оскільки майбутнє все одно за креативними економіками, то майбутнє буде справжнім. Його просто треба скомпонувати і реалізувати.
P.S. Євген висловлює велику вдячність Сергієві Варцабі, голові правління ПРАТ "Видавництво Закарпаття", який найбільше підтримує, вірить і допомагає змінювати Ужгород.
Продовження згодом
Читайте також: В Ужгороді презентували «Креативні індустрії територій»
Ungvar style: Ужгород йде у Ботанічний сад на креативну подію
Як ужгородці розважалися на даху видавництва (ФОТОРЕПОРТАЖ)
Евеліна Гурницька,
фото: Роберт Довганич та з Facebook