Клепач відбувся в Ужгороді
І показав Бота та Квітку.
Уявіть карпатський психодел! Танцюристки-мавки з жовтими губами імпровізують, мольфари чаклують, зала готелю «Ужгород» поринає у 3D-екранах, дівчата у віночках проводять справжній обряд. У приміщенні тепло свічок відображається у дзеркалах, чугайстер і дводушник б’ють у бубни, стіни мерехтять флюорисцентними фарбами, грає трансова музика. На стіні — портрет Ужгорода, який був намальований на День Ужгорода у дворику Бокшая у рамках «Унгвар стайл». Це свято «Клепач», яке для міста організували ГО «Культурна ініціатива Коло» та Креативні Індустрії Теериторій, ідеолог заходу — Євген Забарило.
Відома візажистка Олеся Смирнова створювала мистецький образ події, вона детальніше розповіла про задум самої події та ідею і втілення art look. Далі пряма мова.
Образ квітки
Під час заходу ми вирішили показати, що жити у сучасному світі, але підтримувати і плекати наші, закарпатські, колоритні традиції — це круто. Що сучасне і те, що закладено у нас на генетичному рівні, тісно переплітається і вирізняє нас від багатьох інших народів.
Тому ми створили "квітку" (моделі намалювали образ квітки), як берегиню сакральних традицій і всього роду закарпатського. Бо жінка — це невичерпна сила і енергетика. Жінка своєю сутністю може як вберегти, так і знищити вмить. Це варто пам'ятати і враховувати. Моя квітка мала на собі давній однойменний оберіг, нанесений флором (фарбою, яка світиться під спеціальними лампами). Також на її обличчі, як лейтмотив життя, був написаний мій авторський текст-заклинання.
Образ необота
Ще один образ — Бот. Організатори поставили переді мною важку задачу — відобразити сучасні реалії, тобто те, що у близькому майбутньому боти можуть значно змінити людське життя. У цьому є і багато плюсів, і, безперечно, чимало мінусів. Адже нічого живого в його образі нема. Ми довго думали, яким має бути необот. І то сходилися у думках, то експресивно сперечалися. Врешті, Євгену довелося просто відпустити ситуацію і довіритися моїй інтуїції, і моїм відчуттям образу. Тож я створила бота таким, яким би я його оживила персонально для себе. Він мав біле обличчя — символ чистоти і безкровності — бездушності, на його обличчі чорними фарбами був нанесений символ — чара — вилоподібний біблійний хрест. По боту моєї фантазії були розсипана металічна фурнітура, шипи як символ неживого, жорсткого і характерного. Але був один нюанс. У образа квітки є такі слова: "линь до мого серця, бо насиплю тобі перцю". Цей перець, як знак того, що бот таки не полинув до серця, був розсипаний у нього по обличчю. На фото бекстейджу видно навіть, як перцем засипані його очі.
Але дещо таки об'єднало цих двох. Якщо придивитися, то на обличчі і на шиї у бота і квітки можна побачити елементи народного орнаменту — те, що бот перейняв у квітки і завдяки чому, підтримується їх тонкий зв'язок. У моїй складній уяві, квітка важко, але таки змогла зачарувати бота.
Заплетені коси
Цього дня я також працювала з танцюристами "Бліцу". І ми наплели дівчатам косички і обмотали голови і волосся червоними і флуорисцентними нитками. Тема розплетених і заплетених кіс є приводом для моїх нічних роздумів вже кілька років. Але не в тому суть, дівчата танцювали під трек, у якому були слова: "вузол в'яжу, тебе з собою навіки зв'яжу" — нитками і вузлами на собі вони зв'язали всіх глядачів, і ми всі були свідками цього. Також на їхніх обличчях були нанесені різні давні обереги і всі вони мали червоні очі — як ті, що уражені і дещо хворіють від внутрішньої боротьби сучасності з давнім — чистим і духовним.
Трепету додало, що квітка і бот — насправді у житті пара. Між ними відчувався світлий зв'язок
Заговори-нашіптування
Щодо нашіптувань (на вечірці було чутно нашіптування Олесі). Чесно кажучи, я чітко не пам'ятаю той момент, як мені прийшло це в голову. Жартую, що це Євген довгими і складними розмовами маніпулює моєю свідомістю і витягує звідти те, що було вже глибоко сховане і забуте. Я знайшла старі архівні тексти заговорів-нашіптувань. Третій текст — заговір на долю був моїм авторським. Нам не вистачало милозвучністі і смачних слів, тому ми знайшли такий вихід. Частина тексту, до речі, була нанесена на моїй квітці. Це був особливий досвід для мене. Захопливо було спостерігати за тим, як гуру музики Алекс Кірєєв створює і накладає звуки на мої нашіптування. Саме нашіптування вийшло досить трепетним, бо для мене це було дійсно дещо інтимне. Для треку діджей навіть використав моє дихання та інші фонові шуми. Ну і ми вже вирішили, що на цьому не будемо зупинятися і вже невдовзі покажемо новий унікальний продукт.
Фішка шепоту ще в тому, що слово і думка жінки може слугувати великою підтримкою та оберегом для чоловіка. Вона молиться за нього на свого бога, і в цьому неймовірний заряд та посил.
ProZak.info