В Ужгороді відкрилася виставка репродукцій легендарного угорського вітражиста Ровта Мікші

Виставка триватиме до 18 листопада в залах Закарпатського художнього музею Бокшая в Ужгороді

Генконсульство Угорської Республіки в Ужгороді організувало цю виставку репродукцій Ровта Мішкі для того, щоб закарпатці могли познайомитися з творчістю легендарного вітражиста, чиї роботи прикрашають Парламент Угорщини та багато інших будівель.

На жаль, багато вітражів, які виготовив Ровт Мікша, є недоступними для перегляду, тому саме репродукції цих робіт дають можливість всю їх велич та естетику.

Історія освинцьованого вітражного мистецтва розпочалася на початку 12 століття, в соборі Saint – Denis, завдяки інноваційному будівництву абата Suget. Одним із визначних прикладів є Sainte-Chapelle у Парижі. Однак після золотої доби 13-14 століття це мистецтво почало занепадати, і в наступні століття створювалися переважно роботи живописного характеру.

Повторне перевідкриття жанру розпочалося в 19 столітті і досягло свого нового піку у в сецесії на рубежі 19 та 20 століть.

Ровт Мікша є найвідомішим угорським майстром вітражного та мозаїчного мистецтва епохи Відродження. Унікальний метод описав в одній із своїх книг наступними словами: «Немає ще одного такого декоративного мистецтва, яке б захоплювало нашу душу так глибоко, як вітражне мистецтво, тому що світло, яке проливається скрізь вітраж – це є забарвлене сонячне світло ... "

Ровт Мікша походив із сім’ї простих провінціальних майстрів скла. Підвищення стану сім’ї почалося завдяки його батькові Рот Жигмонду, котрий у 1859 році став членом цеху майстрів скла Пешта. Саме у майстерні батька Мікша почав вивчати ту майстерність, яка йому впала до душі: «Мої найкращі дитячі спогади пов’язані з тим часом, який я проводив у майстерні мого батька Жигмонда» - писав він. Один із його братів Емануель (Мано) теж виконував замовлення по виготовленню вітражів. Мікша продовжував навчання в Англії, Франції, Німеччині та Бельгії, вивчаючи вітражі кафедральних соборів.

У 1885 році Ровт Мікша створив незалежну майстерню вітражного мистецтва. Та майстерня, до якої незабаром був приєднаний і відділ мозаїки, працювала в декількох місцях. Остання із них була на вулиці Нефелейч 26 у VII. районі Будапешта, яка сьогодні є меморіальним музеєм Мікши Ровта.

Перші великі замовлення він отримав завдяки реставрації пам’яток 19 століття, в ході яких відбувалася заміна зруйнованих скляних вікон багатьох храмів. Патронатом на початку його кар’єри був Штейндл Імре - архітектор парламенту, який також брав активну участь у реставрації пам'яток. Ровту Мікші виповнилося всього 22 роки, коли Штейндл доручив йому виготовлення вікон Римо-католицького костьолу у Маріафальві (сьогодні: Mariasdorf, Австрія). Пізніше його ім’я пов'язували із свинцевими вітражами та мозаїкою над воротами декількох середньовічних та новозбудованих столичних та провінціальних храмів.

З підписанням миру та утворенням Австро-Угорської монархії настав час масштабних будівництв та великих мистецьких замовлень. Виникла необхідність створення нових будівель для адміністративних та економічних функцій, які подібно до ансамблів для культурних та розважальних цілей, виставкових залів, купалень, кав’ярень прикрашали скульптурами, муралами, виробами кераміки та кольоровими вітражами для підкреслення значимості цих будівель. Вплив економічно-суспільного розвитку поширився і на приватну сферу і палаци та будинки почали оформляти фешенебельними вітражами.

Своїм новаторським Ровт Мікша увійшов до когорти митців свого часу. Мікша почав експериментувати з винайденим в Америці вилом скла. Цей вид скла був розроблений приблизно 1880 року в бруклінській майстерні на прохання Джона Лафаржа та Люїса Тіффані. Особливість цього скла – переливання світла, розбивання на кольори світлового спектру. За влучним висловом Ліка Кароля воно подібне до опалу, який змінює забарвлення. Його поверхня гладка, ребриста, зерниста, хвиляста. Як і в живописі з нього можна створювати різні кольори, тони та відтінки. На Різдвяній виставці Товариства прикладного мистецтва у 1898 році Ровт Мікша вже представив вітражі у техніці Тіффані та муранські мозаїки власної розробки. На всесвітній експозиції 1900 року він завоював срібну медаль своїми творами, виконаними зі скла Тіффані, мозаїки у поєднанні з еозином від Жолнаї. На всіх наступних світових виставках був нагороджений золотими медалями. Імператор Франц Йозеф призначив його придворним художником по склу.

Ранні роботи Рота Мікши характеризуються елементами історизму, а на рубежі століть на зміну їм з’явилися сецессія та арт-деко. Близько 1900-их років історичні елементи його творів вже повністю були замінені флористичною орнаментикою сецессії. Апельсин, яблуко та гранат, дерева, квіти, лілеї, троянди, маргаритки, маки та тюльпан, який вважався суто угорською квіткою, з’явилися на вікнах. На його вітражах можна було побачити іконографію золотого періоду зміни століть. На вікнах, які ще залишилися, можна побачити фей у пишних садах або на фоні екзотичних пейзажів, молодих дівчат у багатому вбранні, часто зі східною розкішшю та дорогими прикрасами, міфологічних та казкових героїв у легкому сецессійному зображенні.

Найвідоміші роботи Ровта Мікши знаходяться у будівлі Парламенту Угорщини, у каплиці Святої правиці Королівського палацу, в Музичній академії, у Постійному художньому залі Угорщини у м. Веленце, у будівлі колишньої страхової компанії Gresham, у Палаці культури м. Марошвашаргель та у каплиці у Ліпотмезев. Його мозаїки прикрашають численні надгробні пам’ятники та мавзолеї на Національному кладовищі по вул. Фіумеї та на кладовищі по вул. Козма. Він виконав численні замовлення: у його майстерні за проектом Мароті Гейзи (1910 р.) була виготовлена, до прикладу, скляна вітражна стеля Мексиканського національного театру, вітраж із зображенням Королеви Вільми у Гаазькому Королівському палаці (1923 р.).

Успіх Ровта Мікши, його висока майстерність та технічна досконалість виробів його майстерні пов’язані з гармонійною співпрацею майстра з видатними митцями того часу. Картонні ескізи найвідоміших творів були виготовлені за рисунками Мароті Гейзи, Надь Шандора, Кьорошфої-Кріша та Тороцкаї Віганд Еди. Зокрема, за рисунками Надь Шандора, Кьорошфої-Кріша та Тороцкаї Віганд Еди був виготовлений один із основних творів угорської сецессії – вітражі та мозаїчні вікна Палацу культури м. Марошвашаргель. Надь Шандор і Ровт Мікша створювали вітражі каплиці семінарії м. Темешвар та каплиці Національного психіатричного інституту у м. Будапешт, які належали до найвизначніших церковних творів цього періоду.

У період між двома світовими війнами слідував спад, пов'язаний із погіршенням стану економіки, надходило все менше замовлень. А друга Світової війна принесла трагічний поворот: внаслідок єврейського закону від 1939 року митець закрив свою майстерню. Помер Ровт Мікша вдома у 1944 р. у Будапешті.