Архітектори людських душ: Петро Мідянка. Частина 1

 

"Я десятиріччя прожив у цьому тріумвіраті: школа, побут і поезія", - зізнався в інтерв'ю один із найвідоміших закарпатських письменників, лауреат Шевченківської премії Петро Мідянка. 

Сьогодні публікуємо першу частину розмови з митцем, у якій він розповідає про спогади з дитинства, шлях до першої книги, працю в радянські часи, роботу коректорів, успіх, та інші, не менш цікаві деталі з життя письменника.

Довідково:

Петро Мідянка народився 14 травня 1959 року в с. Широкий Луг Тячівського району Закарпатської області. Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. З 1982 року працює вчителем української мови і літератури в загальноосвітніх школах сіл Новоселиця і Тисолово.

Як поет, Мідянка дебютував 1974-го у закарпатській пресі та у журналах «Дніпро» і «Вітрила». Перша збірка «Поріг» (1987) вийшла у видавництві ЦК ЛКСМУ «Молодь». Потім побачили світ «Осередок» (1994), «Фараметлики» (1994), «Зелений фирес» (1999), «Трава Господня» (2001), «Дижма» (2003) «Срібний прімаш» (2004) «Ужгородські кав'ярні» (2004), «Ярмінок» (2008), «Луйтра в небо» (2010), «Вірші з поду» (2011), «Марамороський розлом» (2011), «Ільмовий листочок» (2013), «40 сонетів і гербарій».

Лауреат премій: «Благовіст» (1995), «Бу-Ба-Бу» (1995), літературної премії ім. Ф. Потушняка (1999), Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року-98” в номінації “Українська мова і література”, переможець книжкового рейтингу «ЛітАкцент року — 2008» у номінації «Художня література», Національної премії України імені Тараса Шевченка (2012) за збірку поезій «Луйтра в небо».

 

Михайло Маркович, Микола Барнич для ProZak.info