Дівочий творчий стартап: Катя Моргентал

 

Prozak.info готує серію матеріалів про молодих закарпаток, які самі себе зробили, розпочали власну креативну справу й показують, як можна жити справді якісно. Про секрети стартапу, бюджет, команду, працю 24/7 і внутрішню силу втриматися на дистанції — у історії Каті Моргентал.

Катя Моргентал — стильна, креативна і успішна дівчина із Закарпаття. Вона — дизайнер інтер’єру, спеціалізується на декорі, організовує майстер-класи. Дівчина — мотиватор, надихає до всього прекрасного. Вам поталанить, якщо ця витончена красуня запросить вас у гості, адже її оселя — неймовірно затишно облаштований куточок зі смачною їжею, тим паче, Катя — знаний гурман і майстриня у приготуванні італійських страв. Вона щодня у новому жіночному образі — настільки органічно поєднані яскравий і водночас стриманий одяг із аксесуарами і свіжою красою природної білявки. Катя Моргентал живе активно, її життя насичене культурними подіями, вона багато подорожує. А ще вона надто працьовита й цілеспрямована, у неповні 25 років відчинила свій шоурум “Be creative” у центрі Ужгорода, який вабить неординарністю і стилем, тут представлені зразки декорування, тут (та й всюди) народжуються ідеї майбутнього дизайну оселі, кафе та інших об’єктів...

Отже, Катіна історія, яка надихає, мотивує і вчить вірі у себе, а також тому, що все у наших руках.

Напередодні власної справи, кроки до “Be creative”

Поки навчалася (дівчина закінчила Закарпатський художній інститут — ред.), мала замовлення з дизайну, текстильного оформлення, близько п’яти років я працювала у салоні штор. Робота з текстилем у інтер’єрі була основною моєю діяльністю. Коли закінчила навчання, після отримання диплому постало питання, чи продовжувати далі працювати у цьому напрямку чи займатися більше дизайнерською діяльністю — у широкому профілі. Так сталося, що потрохи-потрохи почала виконувати різні замовлення. Буквально десь за рік я відчула, що вже потребую окремий простір, офіс, місце, де могла би зустрічатися із клієнтами, тому що зустрічі десь у кафе чи на набережній — це вже було несерйозно, при цьому, що багато роботи велося безпосередньо на об’єктах. Великої потреби у приміщенні не було, але це вже було питання певного рівня, напевно я відчувала, що мені потрібне якесь місце. Так почалася робота над тим, аби відкрити свій власний міні-шоурум, маленький простір, у якому я могла би представити роботи і безпосередньо зустрічатися із клієнтами — так народився “Be creative”.

Шоурум — представлення можливостей у дизайні

Шоурум — це офіс. Мені потрібно показувати мою роботу і можливості у дизайні, новинки... Є багато ідей, але людині це важко пояснити, можна зробити візуалізацію, але у шоурумі можна відчути фактуру, побачити це в об’ємі, більш чітко побачити, що можливо зробити у дизайні. Також у шоурумі можна обрати і ексклюзивниїй подарунок, але все одно тут більше представлені зразки, представлення можливостей у дизайні і декорі.

Скандинавська атмосфера офісу

Я хотіла, аби це було невеличке приміщення (йдеться про офіс/шоурум — ред.), у якому була би атмосфера камерності. Крім того, на початку великий масштаб і об’єми — це дуже важко і це не потрібно для офісу. Переважна більшість кольорів — світлі з яскравими кольоровими акцентами. Стилістика наближена до скандинавської, у шоурумі є прерогатива цього стилю, коли основа нейтральна, біло-сірі поверхні, плюс — якісь яскраві вкраплення кольору. Це стилістика натуральності у поєднанні з деталями, які створюють настрій. Якщо міняти деталі, то і настрій змінюється, відтак нічого кардинального (йдеться про зміни в інтер’єрі — ред.) робити не варто, достатньо тільки змінити кілька яскравих акцентів і перемістити стилістику в інший напрямок.

Бюджет і робота 24/7

Я відкладала гроші. Я виконувала замовлення, які мені не хотілося виконувати, але я знала, що мені потрібно заробити певний бюджет, аби було з чого почати, як мінімум, на кілька місяців оренди приміщення. Також треба було купити зразки текстилю, пряжі, деревини... А ці речі, які наповнюють шоурум у якості готових виробів — це теж бюджет, адже це все треба було виконати за власний кошт — витратити гроші на матеріал, на виконання роботи (чи власноручна праця). Звісно, гроші потрібні і не малі — все залежить від того, з чого починати. Зараз об’єм робіт і послуг більший, з кожним роком можливості розширюються за рахунок якогось певного заробітку і вкладання, знову ж таки, у нові можливості. Починаєш з маленького, адже ж треба з чогось починати. Можна стартувати і зі скромним бюджетом, але моя порада — гроші мають бути зібрані хоча би на три місяці оренди — це мінімум. В ідеалі — хоча би на півроку. Треба розуміти, що справа одразу не буде окуповуватися. Треба дуже багато працювати. Зараз доводиться працювати вдвічі більше для того, аби справа не просто рухалася, а йшла вперед.

Підтримка близьких і правильні партнери

Співпраця, як така, була тільки з постачальниками, були певні домовленості про те, аби можна було оплачувати з відстрочкою. Завжди можна домовитися, усе залежить від того, яких ви партнерів собі обираєте. Друзі допомогли, з братом ми все разом фарбували, меблі чіпляли, ми не наймали людину для ремонту, ми це робили власноруч, аби заощадити ресурси. Вклад грошей у оформлення магазину був мінімальним. Меблі ми, звичайно, замовляли, але це було адекватно за ціною, нічого особливо вишуканого там не було, це були звичайні меблі, які ми фарбували самі, полиці ми теж робили власноруч, це була значна економія для нас. Це ж і оренда, і шоурум треба було заповнити продукцією, потребувався одразу дуже великий фінансовий вклад.

Креативна команда

Замовлення були дуже різні — з дизайну інтер’єру, власне декорування, щодо ексклюзивних і цікавих подарунків. Замовлення були дуже кльові, і якось так сталося, що в один момент почали замовляти ті речі, які я завжди хотіла робити, це якийсь був такий момент, коли просто понеслося замовлень, і я усвідомлювала, що чимось іншим займатися я не буду, тому ще є попит, є клієнт. Відповідно, мені це все хотілося реалізувати. Звісно, замало часу було, на все мене однієї не вистачало. Постало питання у роботі команди, у тому, щоб знаходити людей, які могли би підтримати, допомогти, підстрахувати. Команда — це люди на фрілансі, яким я підкидаю замовлення. З того часу я почала більше займатися контролем замовлень, оскільки перерозподіляла роботу, знаходила людей, які можуть це зробити: це і швачки, і ті, хто в’яжуть, потроху залучала людей, які могли реалізувати мої дизайнерські задуми. Це вже переросло з виконавця, яким я була раніше, воно потрохи стало початком своєї міні-фірми з дизайнерської роботи — це і окремі предмети декору і загалом цілі проекти.

Свобода і коли нема, на кого “з’їхати”

Завжди хотілося все ж таки робити свої проекти, а не бути виконавцем інших. Раніше також усе робилося за моїми проектами, але все ж таки це не те... Комусь зручніше бути виконавцем, комусь — ідейним натхненником... У моїй роботі зараз це все доводиться поєднувати — це дуже важко мені, як творчій людині. Іноді, коли мені хочеться робити саме творчі проекти, побути саме тим виконавцем, до прикладу, аби зробити ті ж зразки, у той час треба робити певні банальні речі, які творчій людині нецікаві — це певні підрахунки, звіти, відправлення... Це трішки нудно, але це необхідність. Коли ти починаєш власну діяльність, нема можливості одразу наймати менеджера і бухгалтера, ну, і ще нема таких об’ємів, аби запрошувати людину, яка займатиметься цим напрямком. Треба навчитися бути і менеджером, при цьому, вміти правильно розпоряджатися часом — це доволі складно. Коли це твоя справа, то нема навіть на кого “з’їхати”, але це треба з усмішкою приймати і просто працювати. Це більша робота над собою, це такий самоконтроль, тоді буде результат.

Звідки клієнти?

Це участь у якихось акціях, ярмарках, представленнях, це соцмережі, це реклама (йдеться про те, де знаходяться потенційні замовники — ред.). У теперішній моїй роботі — зовсім інші клієнти, ніж тоді, коли я починала. Звичайно, є клієнти і з тих часів, є вічні і постійні, які завжди щось замовляють. Клієнтська база розширюється завдяки рекомендаціям. У нас все таки невелике місто і люди дуже часто йдуть на замовлення за рекомендаціями своїх друзів/знайомих. Десь побачили/почули/щось сподобалося — рідко буває, аби це було випадково, таких маленький відсоток. Найкращий маркетинг — це рекомендації. Все таки — це робота з людьми, результативність цієї роботи — не просто красиві фото і картинка, а, в першу чергу, задоволення від результату з боку клієнта, коли він отримує саме те, що чекав. Треба зрозуміти бажання і потребу людини — колись це вдається дуже добре, колись частково, у певному роді тут треба бути психологом, аби побачити потреби людини, навіть, якщо вона сама наразі не знає, чого вона хоче, її можна спрямувати, аби вона усвідомила, що саме їй потрібно.

Що необхідно, аби стартувати

Якщо хтось має бажання відкрити щось подібне, то головне — просто почати, не обов’язково робити це як шоурум, не обов’язково одразу наповнювати приміщення великою кількістю товару. Це може бути будь-яке робоче місце, де людина може зустрітися із клієнтом, показати певні зразки навіть у форматі електронного каталогу. Моя ж специфіка роботи у тому, що мені необхідні зразки продукції, бо я ж обрала цей напрямок. Але можна зробити за різних умов, усе залежить від того, скільки ви готові витратити часу і бюджету.

Аби стартувати, треба чітко розуміти, що хочеш від життя

Нещодавно знайшла блокнот трирічної давності (можливо, і чотирирічної), де було чітко описано, як я бачу свій офіс, свою студію. Саме три роки назад я конкретно розуміла, що мені для цього необхідно, які пункти мені потрібно виконати першочергово. Сьогодні майже всі з тих пунктів виконані. Треба для себе чітко визначити, що ви хочете від життя, як саме це має виглядати. Це має бути не просто абстрактний узагальнений образ, а все має бути чітко. У мене було розписано, якими мають меблі і якого кольору мають бути дрібні деталі. На відсотків 70 з того опису було втілено. Це було таке класне приємне здивування, що воно дійсно так вийшло. І це справді так трапляється, якщо людина розуміє себе і правильно обирає пріоритети.

Необхідні якості для власного стартапу

Треба дуже сильно цього хотіти. Якщо ви хочете цього “не зовсім”, то реалізація задуму може і не дійти до кінця, тому що буде багато перешкод на шляху. Коли ж ви хочете цього всім серцем, то вас нічого не зупинить. Є моменти, коли треба працювати 24 години на добу. Є моменти, коли треба забути про все, іноді — про свій сон. Не треба себе шкодувати, цей такий самоконтроль, який повинен мати кожен, хто хоче досягнути своєї мети. Це такі якості, які необхідні у будь-якому проекті. А коли ви починаєте свою справу, то є багато нюансів, які треба робити до кінця. Це така самодисципліна. Якщо бачите кінцевий результат, то не варто йти тільки до нього, не зважаючи ні на що. Мені здається, що на шляху з’являються нові можливості, тому треба бути дуже пластичними і уважними до деталей. Насправді, ми не можемо правильно бачити кінцевий результат, ми можемо бачити ідею у загальному вигляді. Маємо знати чітко чого хочемо, але не прив’язуватися до цього, як до чіткого плану дій, це має бути легка подорож до вашої мрії, до якої вам треба йти, маленькими кроками, але йти. Ніколи нічого не робиться швидко, бо на все потрібен час, можуть бути різні випадки, ситуації. Може бути так, що вам доведеться зупинитися, зачекати, адже не завжди воно у тому ритмі, в якому ми це бачимо.

Натхнення — відкривати нове у знайомому

Натхнення може бути від ковтка кави з чимось смачненьким уранці, аби почати день. Мені здається, що людям не варто тільки бігти за списком справ, а хоча би якусь частину дня приділити тому, що дає енергію. Якщо бути у місті, то можна трішечки часу виділити, аби прогуляти набережною... Натхнення йде від спілкування. Виставки... Звісно, подорожі — це зміна картинки, обстановки. Це можуть бути гори, або місто, насичене подіями, і не обов’язково це має бути закордон. Це може бути вулиця вашого рідного міста, якою ви ніколи не ходили. У місті, де здається, що вже все-все знайоме, все одно можна знайти щось нове. Це може бути будівля цікава, похід у Ботанічній сад, можна посидіти на замкових мурах. Обожнюю нічні прогулянки містом, нічні пікніки на набережній — взяти з собою плед, вина з добрим сиром чи какао і просто посидіти. Мені постійно потрібні якісь враження і хочеться якісно проводити час. Можна приготувати каву вдома, налити у термос і випити там, де її не приносять на підносі, де її не готують — це вже якось інакше.

 

 

Евеліна Гурницька для ProZak.info,

фото з архіву Каті Моргентал