Дівочий творчий стартап: Мар’яна Сурма

ProZak.info і далі готує серію матеріалів про молодих закарпаток, які самі себе зробили, розпочали власну творчу справу й показують, як можна жити справді якісно. Про секрети стартапу, бюджет, креатив, пошук ідей і власну нішу — у натхненній історії Мар’яни Сурми.

 Дівчина навчалася на журналістиці і працювала за фахом, разом із чоловіком виховує двох донечок Сашку і Владку, а декретна відпустка у неї — це не тільки увага дітям, а й творчий розвиток і власна справа “Пряно”.

“Пряно” — це локальний бренд, утілений через Інтернет-магазин, у якому можна придбати найрізноманітніші рідкісні спеції. Це справжня знахідка і не тільки для Ужгорода, адже ще донедавна у нас було складно знайти саме якісні прянощі, тим паче, настільки широкий асортимент.

Мар’яна зробила наше гастрономічне життя кориснішим, смачнішим, яскравішим, вишуканішим й навіть екзотичнішим. Це особливий штрих у повсякденних стравах, нові горизонти у сфері харчування і своєрідне відкриття.

До речі, саме Мар’яна створила у соцмережі “Facebook” кулінарну спільноту “Смачно в Ужгороді”. У групі наразі 2415 учасників і вона є дуже популярною, це дружня платформа, де люди діляться власними секретами вдало приготованої їжі, розповідають про заклади харчування і просто спілкуються.

Далі пропонуємо пряму мову від Мар’яни про те, як почати власну справу, розвивати її, ставити нові цілі. Ароматна й натхненна історія, яка записувалася на кухні, де багато світла різнокольорових спецій і неймовірно смачний шоколадний фондан від засновниці бренду “Пряно”.

Читайте також: 

Творчий дівочий стартап: Іра Рацюк

Дівочий творчий стартап: Саша Федоришина

Дівочий творчий стартап: Віка Іваницька

Творчий дівочий стартап: Катя Брижань

Дівочий творчий стартап: Оля Гапоненко

Дівочий творчий стартап: Катя Моргентал

Напередодні власної справи

Я навчалася на журналістиці в УжНУ, чотири роки працювала на телебаченні. Потім пішла в декрет і так вийшло, що з одного декрету перейшла в інший, між дітьми різниця рік і дев’ять місяців. Коли меншій доньці був рік, то вирішила, що мені час чимось займатися і в декреті. Давно захоплювалася різними прянощами — це моє хобі, відтак вирішила поширювати спеції серед ужгородців.

Готовність ринку

На мою думку, у Закарпатті взагалі мало користуються великою кількістю спецій — в основному споживають паприку, чорний перець, лавровий лист, тмин... У краї можна знайти різні фасовані приправи, але вибір не дуже широкий. А ось спеції на вагу є на “п’яному” базарі та на ринку на площі Корятовича. У нас проблема не так у якості спецій, просто нема великого вибору, тобто ринок був не достатньо заповнений, тому і вибрала цю нішу.

Це для мене не є бізнесом, це більше хобі. Ми почали 4 березня 2015 року, займаюся цією справою понад рік. За цей час вона вже почала приносити певний прибуток, але все одно це, швидше, захоплення, спілкування, а клієнти стали моїми друзями.

Пошук постачальників

Від ідеї до запуску справи ми готувалися близько трьох місяців (чоловік Юрій також допомагає Мар’яні у тому ж сайті, передачі замовлень тощо). Тривала підготовка, налагоджувалася робота з постачальниками, вивчала спеції, про деякі навіть не знала, що такі існують.

Постачальників знаходила через Інтернет, вони є перевіреними, демонстрували мені сертифікати якості, вчасно надсилають замовлення, інформують про новинки і з ними приємно працювати. Розважні спеції у мене від постачальника з Одеси. Також є цікавий постачальник зі Львова, який продає спеції у баночках (бренд “Spice King”) — вони мені продають за хорошою оптовою ціною, тому я маю можливість тут реалізовувати практично за тією вартістю, що у Львові, мені довелося багато попрацювати, аби зійтися на такій розумній ціні. Крупи у мене з Києва, а олії з Харкова, я беру олії безпосередньо з заводу, тому у мене хороша на них ціна. Олії щоразу замовляю маленькими партіями, відтак у мене завжди найсвіжіша продукція.

З самого початку я закупила по 50 г різних спецій, зараз я вже можу собі дозволити купити 250 г чи півкілограма тих чи інших прянощів, бо я точно знаю, що вони у мене продадуться. Потім вивчала, на що більше попит, чим більше цікавляться.

Позиціювання бренду

У назві бренду має бути впізнаваність, асоціація з продуктом. Був тільки один варіант із назвою — це “Пряно”, і адреса сайту відповідна: www.pryano.com.ua. Назва легка, запам’ятовується, ніде не повторюється і одразу зрозуміло, про що йдеться. Розробили логотип, який має зелені відтінки, бо вони приваблюють, асоціюються зі свіжою зеленню, натуральністю.

Фотографуємо, розповідаємо про спеції у контексті приготування страв, рецепти яких публікуються у кулінарній групі “Смачно в Ужгороді” у Facebook. Ось приготувала нут, розмістила рецепт із фото, потім десь шестеро людей придбали його у мене й показали свої варіації страв. Таким чином, у групі люди дізнаються про нові продукти. Не кожен спеціально шукатиме в Інтернеті про те, що таке нут, з чим його їдять, де його придбати. А так можна у групі розказати, що є такий продукт, він багатий білком, корисний, ти подаєш інформацію, зацікавлюєш людей і спонукаєш їх придбати.

Майданчики для просування

Просувала, у першу чергу, через соцмережі. Навіть не так через Vkontakte, як через Facebook. У Vkontakte, чесно кажучи, якось воно не пішло. А ось у Facebook у мене з самого початку було багато друзів. Свого часу я працювала журналістом, тому у мене тоді було багато друзів-журналістів — це люди, у яких теж багато знайомих. Коли я починала, то у мене було десь 500 друзів у Facebook, тепер їх у мене близько 1200, з нових переважна більшість — мої клієнти, яких знаю особисто. Так, із допомогою саме Facebook воно найбільше поширювалося.

У Facebook добре не тільки через велику кількість друзів, а й завдяки групам, спочатку я розкрутилася через групу “Візьму-віддам”, там знайшла багато клієнтів. Коли розмістила оголошення, то у перший же вечір у мене було близько десяти замовлень і багато зацікавлених. Однак зараз уже менше в ці групи виставляю, але для розкрутки саме групи дуже багато дали.

Також створила Інтернет-магазин, на якому можна знайти набір товарів й одразу замовити, зараз веб-сторінку будемо вдосконалювати. Деякі мої спеції можна придбати у ресторації “SchwabenHof”, в якій я організовувала ярмарку хендмейду, там я теж познайомилася із новими людьми.

Один зі способів залучення клієнтів — ярмарки. Вперше ми з чоловіком спробували продавати на ярмарку “Золота осінь”. Не скажу, що ми багато заробили, бо і погода була перемінною і ми не мали змоги довго там перебувати, бо двоє маленьких дітей. Але нових клієнтів я таки здобула.

Буває, що одна жінка замовить, потім понесе це на роботу і ось починаються дзвінки щодо олій, спецій, тож одразу маю купу замовлень. Так, сарафанне радіо теж працює.

Спільнота “Смачно в Ужгороді”

Як почала займатися прянощами, то соцмережі мене поглинули, бо і замовлень найбільше було через них. Ми почали спілкуватися й у ході розмов часто виникали питання, де і яку спецію краще використовувати, які особливості прянощів. Тож минулого літа я створила спільноту “Смачно в Ужгороді” — це моя віддушина. Думала, що там буде, може, 200 учасників, а зараз їх тут уже понад 2400. Група корисна і тим, що там рецепти не просто з Інтернету, а від конкретної людини, яка за ними готувала, з відповідними пропорціями і у неї це вдалося. Тому велика вірогідність, що у тих, хто прочитали цей рецепт, теж вийде приготувати ту чи іншу страву. Це група людей, які люблять смачно готувати, вдосконалюються у цьому, вже хочеться структурувати рецепти у групі.

Буває і по 15 постів за день, кожен дає хороші поради з власного досвіду, я сама звідти багато почерпнула, побачила, як багато всього цікавого люди готують.

Попит на екзотику

Попит на спеції залежить і від сезону, влітку багато овочів, тому більше олії хочуть брати, а взимку частіше замовляють щось гостре, корицю, бадьян для напоїв.

Найбільше людей цікавить екзотика — це те, чого раніше бракувало. Буває, що люди прагнуть щось ексклюзивне і їх не цікавить ціна. Зараз є тенденція суперфудів — насіння чіа, до прикладу. Кожну новинку треба вдало прорекламувати. До прикладу, ми звикли до білого кунжуту, а ось білий із чорним кунжутом або просто чорний — це вже цікавинка для Закарпаття. Різні клієнти — різні смаки і вподобання.

Ось у мене подруга була у гостях, вона питала, чи є у мене сумах, а я кажу, є. Сумах — це сушений гранат, його багато-куди можна використовувати.

Люди часто замовляють італійські трави, не хочу хвалитися, але вони у мене справді хороші. Також цікавляться різними видами солі — часниковою сіллю із травами, адигейською, були такі, що хотіли гімалайську саме у кристалах, я її довго шукала і знайшла.

Зараз сезон олій, я сама дуже люблю гірчичну, також горіхова смачна. Для тіла може бути амарантова, кокосова, льняну теж використовують.

Суміші, які у мене є (“До риби”, “Овочевий суп” тощо), готуються без солі, а у наших магазинах рідко знайдеш без солі, ціна може бути нижчою, ніж у мене, але у складі 30% солі.

У Закарпатті звикли споживати гостре, виявляється, що той самий чилі — це не найгостріший перець, бо за шкалою гостроти він має чотири з десяти. Ось у мене вже розібрали перець “пташине око”, у нього була гострота вісім із десяти, у моїх постачальників зараз є перець десять із десяти, але вони його не продають у чистому вигляді, а перемелюють із сіллю. І є такі клієнти, які шукають саме дуже гостре.

Замовники у мене переважно з Ужгорода, але відправляла спеції і до Львова.

Лояльність

Я не збираюся заробляти на цьому мільйони, це має бути своя справа, хобі. Так, воно приносить певний дохід, але не щось фантастичне.

У мене націнка невелика, інколи навіть ставлю ту ціну, по якій закуповувала. Є такі товари, що добре продаються, а більш рідкісні можна віддати і за собівартістю, потім ця людина знов звернеться до тебе. Лояльність — це теж спосіб залучення нових клієнтів.

Можу продати тієї ж крупи кіноа по 200 г різним замовникам.

Крім того, людям не доводиться платити за доставку.

Аби підтримувати інтерес клієнтів, треба постійно дивувати їх новинками (гірчична олія, чорно-білий кунжут тощо), пропонувати цікаві поєднання.

Улюблені смаколики

Ми з чоловіком любимо пробувати щось нове. У нашій родині переважає здорове харчування — якнайменше смаженого, часто готуємо у духовці, використовуємо також пароварку. Нут ось уже давно у раціоні, булгур смакує, сочевицю використовую для супу-пюре, маш люблю у супі.

Я почала додавати більше спецій, трав, тому так, раціон змінився. Особисто люблю кунжут, закарпатську паприку (саме наша, у постачальників не брала, бо їхня не така яскрава), куркуму, чебрець, мускатний горіх, суміш “Адигейська сіль” з часником, суху аджику, ванільний цукор. До речі, цього року вперше на Великдень пекла паску зі стручком ванілі, дуже ароматно вийшло.

Спеції — це і нова культура здорового харчування, саме в цьому напрямку можна у подальшому просувати цю справу.

Шляхи розвитку

У “Пряно” є багато шляхів для розвитку. До прикладу, є певні ресторани, які у мене беруть приправи, їх влаштовує ціна/якість. Закладів у нас багато, тому потенціал для розширення клієнтської бази є.

Хотіла би запустити щось нове у сфері правильного харчування, зараз зростає зацікавленість суперфудами...

Також сама вчуся поєднувати, змішувати приправи, пробую експериментувати, робити суміші за побажанням замовника. Буває, що хочуть ту ж приправу до риби, але без коріандру.

Ця справа приносить певний дохід, а ще ти ні від кого не залежиш. Коли працюєш сама на себе, то завжди є час приділяти увагу дітям, ні від кого не треба відпрошуватися. У власній справі завжди є рух уперед.

Мрія про реальний магазин

Наразі є Інтернет-магазин, згодом, сподіваюся, буде справжній магазин.

Мені потрібне невеличке місце, але все одно це все треба продумати. У майбутньому магазинчику має бути дуже стильно, хотіла би, щоб цим займався дизайнер. Там мають бути елементи старовини, щоб було дуже багато різних скляних баночок, у цьому магазині завжди має бути особливий аромат. Пам’ятаю, коли були на ярмарку, то всі, хто проходили повз, насолоджувалися ароматами. Я вже сама себе асоціюю зі спеціями (усміхається).

Я не хочу, щоб у мене був продавець, починати треба самій, би ти вже це знаєш, ти цим пройнялася і це твоя справа. А клієнти — це моє натхнення.

 

Спільнота у Фейсбук - " ПРЯНО"

 

Евеліна Гурницька, ProZak.info

фото: Олександра Шевченко