Дівочий творчий стартап: Саша Федоришина
ProZak.info і далі готує серію матеріалів про молодих закарпаток, які самі себе зробили, розпочали власну творчу справу й показують, як можна жити справді якісно. Про секрети стартапу, бюджет, креатив, пошук ідей і власну нішу — в історії Саші Федоришиної.
Дівчина передусім відома своїми унікальними дерев’яними блокнотами всілякої тематики, наповненням папером різних текстур, а головне — з неймовірно красивими авторськими зображеннями. Спочатку блокноти переважно були ілюстровані історіями героя Смугастика та маленької рибки, але згодом з’явилася дівчинка Смугастик, світ смугастиків розширився, що видно у малюнках. З часом почалися замовлення й іншої тематики, з новими героями та ідеями. Художниця також втілює пригоди своїх героїв, яких, до речі, знайшла їх у акварельних плямах, у серіях листівок та милих скриньках. Спочатку для дівчини це було виключно хобі, але вже два роки — це справа, яка розвивається, розширюється і приносить дохід. Але радість навіть не в успіху, а у тому, як каже Саша, що це можливість жити повноцінним життям, займатися тим, що хочеться, а людям — дарувати тепло.
Тому розповідаємо детальніше про творчу мандрівку Саші Федоришиної, її стартап, ідеї та плани.
Читайте також: Дівочий творчий стартап: Віка Іваницька
Творчий дівочий стартап: Катя Брижань
Дівочий творчий стартап: Оля Гапоненко
Дівочий творчий стартап: Катя Моргентал
Інститут і 3D Max
Я вивчала дизайн інтер’єру у Закарпатському художньому інституті, пробувала себе у цьому, майже рік працювала. Мені подобалося, але я усвідомлювала, що мене це більше прив’язувало до комп’ютера (Саша працювала у програмі 3D Max), я не мала живого спілкування з замовниками, не було тих радостей, які урізноманітнювали би цю професію. Мені ж дуже важливо відчувати, що я на своєму місці, роблю ту справу, яка мені подобається і приносить радість іншим людям, тоді це гармонія.
Життя саме скерувало до блокнотів
У мене не було того періоду, коли я вирішила, що все, буду займатися чимось іншим, але у мене паралельно було хобі — я робила блокноти. Так сталося, що була нестабільність у роботі, а це я не могла собі дозволити. Я не втрачала надію і продовжувала займатися своїм хобі, почалися замовлення і я зрозуміла, що можна спробувати реалізуватися і у цій сфері. Життя мене скерувало так, що одне втілилося в інше. Рада, що так сталося, бо не впевнена, чи могла би відмовитися від тодішнього стабільного заробітку.
Про пошук власної ніші
Мабуть, ці блокноти для мене, як стиль життя. Не можу сказати, що я до цього ставилася стратегічно, вивчаючи попит... Але я побачила, що на ринку не було того, що задовольнило би мої потреби, нема того, що я вигадала. Я не була впевнена, наскільки воно піде, але я орієнтувалася по собі, на яку річ я звернула би увагу, відповідно, я її створила.
Займаюся блокнотами два роки (йдеться про період від початку розвитку самої справи, ідея і самі блокноти з’явилися раніше), наразі нема особливих конкурентів у цій ніші (йдеться про Україну у цілому). Так, є інші дерев’яні блокноти, але я ще не бачила, аби були блокноти з індивідуальним малюнком на замовлення, дерев’яною обкладинкою, наповненням різними листами, тематичністю... Я бачу, що хтось малює на замовлення, хтось щось виготовляє, але поєднання не бачу (йдеться про певну річ з індивідуальною ілюстрацією, всі блокноти виготовлені вручну і мають унікальні малюнки на обкладинці та оформлення у середині). Я побачила, що ця ніша вільна, тому спробувала запустити блокноти на продаж. І воно пішло, можливо, і тому, що це щось нове.
Ідея унікального блокноту з образом Смугастика з рибкою
Спочатку у мене виникла ідея блокноту, його конструкція, а потім міркувала про те, що можна зобразити на обкладинці. Тоді я якраз експериментувала зі своїми малюнками, так у мене з’явилися герой Смугастик із рибкою (дівчина знайшла їх акварельних плямах), тож я подумала зробити серію із цим героєм. Комусь подобалися смугастики, тому ця тема продовжувалася і розвивалася.
Ідея Смугастика — це не хлопчик і не дівчинка, це втілення чогось дитячого, що у кожному з нас є. Він таке дитя. А потім з’явилася і дівчинка-дитя, я продовжувала це розвивати, до Дня Святого Валентина з’явилася романтична тема, але все одно воно дитяче і з чистим почуттям.
Комусь більше підходила ідея форми блокноту, але з новим образом, так почалися замовлення на інші малюнки, до прикладу, пов’язані з професією. Я завжди питаю у людини, чи вона хоче розкрити тему блокноту з допомогою смугастиків, чи з кимось іншим.
З самого початку мені хотілося розширювати світ смугастиків, адже там може бути мільйон епізодів, як і в людей, у стосунках.
Також я виконувала замовлення для кав’ярні “Voto art cafe”, студії свят “Родзинка”, Львівської майстерні шоколаду...
Смугастики у соціальних мережах
Треба розвивати свою діяльність, аби більше людей про тебе дізнавалися, звичайно, найелементарніший для цього інструмент — соціальні мережі, тому що більшість людей там, навіть, якщо вони не активно користуються, але все одно вони є на зв’язку. В основному мене можна знайти у Facebook. Нещодавно я створила у Facebook сторінку про свої вироби “Смугастик. Маленькі речі з великою душею”, тепер пізнаю нові інструменти мережі.
Також стараюся потрапляти на ярмарки, але на них треба представляти багато продукції, а у мене зазвичай усе на замовлення, я не завжди встигаю багато всього наробити. Я створюю якраз стільки, скільки у мене беруть.
Завжди бути на хвилі подій...
Я стараюся бути на хвилі подій, створювати лімітовані серії. На Новий Рік намалювала листівки. Минулого року до Дня Святого Валентина підготувала одну зі своїх перших міні-колекцій — розробила валентинку зі стікерами, конвертиком, також скриньки, це все було в одному стилі. Так, хендмейд має бути на хвилі свят, коли люди шукають можливості зробити приємне своїм близьким.
Про творчу багатофункціональність та ідею команди
Мабуть, наступний крок у кожної людини, яка займається власною справою — це створення команди. Треба команду, адже одна справа досягнути того, щоб був попит, а інша справа, коли попит перевищує пропозицію, це вже стає певним “stop”, бо ти ще одна, а якість втрачати не хочеться. Це ж стиль життя, коли приділяється увага кожній дрібничці, а це не можна робити поспішно. Все має бути ідеальне, починаючи від бірки, закінчуючи фотографіями. Я визначилася зі своїми фірмовими кольорами, наразі мій логотип — це рибка з надписом “смугастик”. Я доходжу до того етапу, коли створюється фірмовий стиль. Хочу, аби в мене були різні наклейки, візитки, різні паперові штучки, я вже уявляю, як це все має виглядати, треба просто сісти і зробити. Кожна деталь має приносити естетичне задоволення, за цим усім — грандіозна робота і треба багато працювати.
Мало придумати, створити, це треба ще подати, про це розказати... Вдома я спеціально зробила фотодошку — для хороших фото має бути світлий фон, денне освітлення, стараюся робити фото так, аби хоча би не зіпсувати те, що хочу донести, але без прикрас, намагаюся, щоб воно було нейтрально.
Тут ще такий труд: сфотографувати вироби, виставити у мережу, відписати замовникам, спакувати замовлення, надіслати його, це все забирає багато часу. Думається про сайт, блог.
Так, потрібна команда. Наразі у мене є двоє знайомих, які допомагають зі шліфуванням фанери, коли у них є можливість. Коли ж думаю про те, яку частину своєї роботи могла би делегувати, мені здається, що я нічого не можу віддати. Це і у плані малювання, фотографій, спілкування з замовником... Це ще треба знайти людину, яка буде з тобою схожих поглядів, буде акуратною, відповідальною, тут загалом дуже багато факторів.
В ідеалі, у майбутньому, якби це вже була певна компанія, то у команді мав би бути фотограф, який робив би професійні фото виробів, мала би бути людина, яка працювала би з соцмережами, адже дуже важлива соціальна активність у мережі, а це забирає дуже багато часу. Чому кажуть, що хендмейд дорогий, бо ним треба жити. Коли ти починаєш робити свою справу, то ти виконуєш абсолютно всі обов’язки.
Географія смугастиків: з Ужгорода до США
Наше місто ідеальне для стартапів, якщо ти зробиш щось добре, воно швидко шириться, люди діляться, тут дуже швидко відбувається обмін інформацією. Географія смугастиків розширилися: зі Львова, Києва є багато замовлень, бувають із Рівного, Одеси, відправляли в Польщу, Америку.
Бюджет: коли багато треба вкладати у власну освіту і матеріали
Бюджет потрібен, але не скажу, що одразу вкладала багато грошей, але до того я інвестувала у власну освіту і те, що люблю. Коли я навчалася, то я навіть не замислювалася, скільки витрачаю грошей, бо розуміла, що це моя освіта, розвиток, тому не можна заощаджувати на тих же матеріалах.
Пензлики, фарби, лаки інструменти, папір — це все у мене було з часів навчання, коли я вкладала гроші в освіту. А свідомі вклади вже у саму справу не були такими значними. Для блокнотів мені треба було купити великий лист фанери — це був перший вклад із власних заощаджень, коли я не була впевнена, чи він окупиться. Ті ж кольорові гумки треба було замовляти хоча би трьох базових кольорів, а їх продають лише у кілометрах... Стикаюся з тим, що вигідніше купувати одразу більше матеріалів, тому перші гроші, які заробляла, одразу вкладала у них.
Моя справа — це і експерименти, цікавість, коли хочеться спробувати щось нове, але для цього треба вкласти гроші. Постійно треба відкладати гроші на творчі експерименти, зручніше, коли під рукою завжди є потрібні матеріали для виконання замовлень. Матеріали дуже дорогі. Якщо я знаю, що мені треба щось купити, то я беру рівно стільки грошей, скільки мені необхідно, інакше вийду з магазину з пустим гаманцем.
Так, це було хобі, яке спочатку окуповувалося, а тепер може приносити дохід.
Що треба для початку і про безперервний процес
Я це називаю теплим бізнесом, бо який же це бізнес? Це речі для душі, які, скоріше, дозволяють митцю жити своїм повноцінним, нормальним життям. Це можливість займатися тим, що хочеться, а людям — дарувати тепло. Якщо у справі є душа, тоді вона, мабуть, і починає розвиватися.
Для початку треба щось хотіти і робити, треба придумати ідею. Ідею треба виносити, навіть не думаючи про те, що на цьому можна заробити. Вважаю, що успіх справи може бути тоді, коли ти робиш те, що тобі близьке, і робиш це добре. Вже тоді можна говорити, що воно у майбутньому може окупитися. І це все з часом...
Я вважаю, що художникам треба вкладати у себе, працювати, малювати.
Кожна ідея — це результат постійного її виношування. Я не можу сказати, коли я відпочиваю, тому що постійно думаю, яким може вийти малюнок. У мене питають, звідки у мене беруться ідеї малюнків, а я постійно про них думаю, я не можу сказати, що сіла і за 5 хвилин зробила. Я можу півдня осмислювати, щоб потім сісти і намалювати.
Про тандемні проекти: книжкові ілюстрації і Смугастик у домашньому декорі
Ми з Томашем (Томаш Деяк, автор збірки “Гра з (лю)циферблатами”) працювали над книгою. Почалося з того, що Томаш захотів написати книгу про смугастиків, це має бути велика книжка його текстів із моїми ілюстраціями. Інколи його ідея випереджала мій малюнок або навпаки. Наразі проект у розробці.
Одного разу показала Томашу свої образи в акварельних плямах (Саша також знаходить образи своїх героїв у плямах фарб і навіть кави), і він написав першу казку до них. Так у нас з’явилася ідея зробити збірку казок. У нас назбиралася ціла книжечка з казками за мотивами образів, які були знайдені у плямах. Зараз ми шукаємо видавця.
Ми також випустили календар, який десь привідкриває завісу майбутньої книжки казок, знайомить із певними персонажами. У календарі — скорочені версії віршиків, а малюнки, які у календарі далеко не всі, десь будуть перегукуватися у книжці (образи, які є у календарі, знайдені у кавових плямах).
З Петрою (Петра Пайдич, художниця) плануємо зробити спільну смугасту колекцію декору (настінний, настільний та інші дрібнички). Будемо розвивати тему для дитячих кімнат. Уже розробляю ескізи, робимо пробні штуки, визначаємося з технологією. Ніхто не знає, як воно точно піде, але я розумію, що мушу подивитися, як воно буде виглядати у домі, я вже давно хочу, щоб Смугастик проявився у шпалерах, аби він почав жити своїм окремим життям.
#365смугастихднів
Мені дуже подобається виходити за межі того, що я вже знаю. Мені цікаво, я можу експериментувати, цікаво спробувати те ж ілюстрування книжок, створення колекції для інтер’єру. Чому би не спробувати, якщо мені це подобається, це цікаво.
Найбільше люблю малювати, у процесі створення блокноту мені найбільше подобається процес втілення ідеї в ілюстрацію. Десь тому я і почала проект #365смугастихднів, аби малювати те, що мене надихає, мені також хочеться, аби власні ідеї не чекали своєї черги. Якщо не зараз, то нема куди далі відкладати, треба працювати.
Евеліна Гурницька
Листівки Олександри Федоришиної можна знайти у магазинах “Йой”, “Be creative”, “Гофер” і “Well dressed”, а також у новій мукачівській кав’ярні "CAVA" coffee & bakery.
Вироби можна побачити на сторінці у Facebook