Дівочий творчий стартап: Віка Іваницька
Prozak.info продовжує писати про закарпатських дівчат, які самі себе зробили, самотужки розпочали власну справу й показують, як можна жити справді якісно. Цього разу — історія Віки Іваницької, яка керує танцювальним клубом “Родем” в Ужгороді, розвиває соціальні танці в місті і створює домашню атмосферу у стінах танцювальної школи.
Її креативний бізнес — це не просто спорт, а добра справа, адже дівчина змінює життя інших на краще. Коли приходиш у “Родем”, то навколо Віки завжди повно радісних дітей і усміхнених дорослих. Танці — це вже інший світогляд, нові емоції і хороша фізична форма, а люди відчувають добру енергетику і тягнуться у клуб, де постійно відкриваються нові групи, впроваджуються нові напрямки і завжди панує затишок.
Далі — пряма мова.
Читайте також:
Дівочий творчий стартап: Катя Моргентал
Дівочий творчий стартап: Оля Гапоненко
Творчий дівочий стартап: Катя Брижань
Напередодні власної справи: економіка, AIESEC, Греція
Я навчалася на економічному факультеті УжНУ. Три роки працювала у молодіжній міжнародній організації “AIESEC”, спочатку працювала у різних проектах, потім була відповідальна за один із напрямків — за набір людей в організацію, її розвиток, а на третій рік стала керівником цієї організації в Ужгороді. За цей час я багато чого навчилась, наша команда виросла і стала сильнішою, ми прийняли в Ужгороді багато стажерів. Працювали з дитячими будинками, організовували фестивалі культур, конференції — усе англійською мовою. Після завершення своєї роботи в “AIESEC” я поїхала на стажування у Грецію. Я шукала щось пов’язане зі спортом, танцями і дітьми. З 6 років я танцюю і це невід’ємна частинка мене. Два місяці працювала там хореографом, подружилася з хореографами з інших країн. Це був великий міжнародний табір, де були діти з різних країн. Після Греції повернулася з новими силами і зрозуміла, що танці (у сенсі викладання) — це моє . Почався новий навчальний рік, четвертий курс, я працювала у центрі розвитку дітей, де була вчителем англійської мови і танців англійською мовою для маленьких діток 3—5 років. Згодом в Інтернеті знайшла вакансію, шукали вчителя танців в танцювальну школу в Ужгороді. Я дуже зраділа і водночас переживала, чи мене візьмуть, згодом я почала вести заняття для дорослих. Я тоді працювала з двома групами на день — вела латино-американські танці, фітнес і пластику. Людям подобається, деякі вже ходять два—три роки.
Дитяча мрія про власну справу
Я завжди хотіла працювати на себе, а у дитинстві, коли займалася танцями, мріяла мати свій зал, навчати там діток. Я пропрацювала тренером близько 4 місяців, далі власниця школи не мала змоги продовжувати вести справи в школі і запропонувала мені продовжувати самостійно. Вже були певні групи, я вирішила спробувати. На той момент у мене не було чіткого бачення, як воно все буде, у якому напрямку рухатися, але були ідеї, вже потім я почала визначати ракурс майбутнього розвитку. Я хотіла робити те, що я вмію і що буде корисне людям. Всі групи залишилися, а я почала відкривати ще нові. Думаю, якби я тоді зупинилася, то далі було би важче. А вже на початку осені 2013 року я відкривала нові групи, пам’ятаю, розробила рекламу, міркувала над назвою клубу, концепцією. Я багато радилася з успішними людьми щодо того, як починати свій бізнес, що важливо, спішити/не спішити, Назва більше від ідеї походить. Я хотіла створити клуб, у якому кожен зможе відкрити себе в танці, клуб, у якому панує дружня атмосфера і спілкування.
Стретчінг, фітнес, соціальні і сучасні танці
Зараз працюю у п’яти напрямках. Один із них — “фітнес і стретчінг”, де є фізичні, силові, кардіонавантаження, які поступово збільшуються, а також обов’язково — стретчінг. Завжди намагаюся додати щось нове, навчити людей слухати і відчувати своє тіло по-новому і завжди бути в тонусі.
Є група соціальних танців — аргентинського танго і сальси. В Ужгороді такого майже нема і, можна сказати, що у нас уже хороший технічний рівень. У нас зараз працюють дуже хороші тренери з сальси, які і на змагання їздили і мають багато енергії поділитися своїми знаннями з іншими. З сальсою — це окремий проект, де ми разом з тренерами продумовуємо рекламу, ідею.
Зараз є група дітей з 7 до 13 років, які займаються сучасними танцями. Дуже відповідально — займатися з дітьми, бо якщо десь не так поведеш, то діти дуже чутливі до цього. Як ти їм подаси танці зараз, так вони до них будуть ставитися у майбутньому. Стараюся дітям дати те, що я хотіла отримати у їхньому віці. Стараюся їм трюки давати, танцюємо і з закритими очима. Дітей треба розуміти і підтримувати. Думаю, у травні покажемо чого ми навчилися і виступимо, для батьків зробимо відкрите заняття.
Ще є група соло-латина для дівчат, жінок у післяобідній час (самба, румба, ча-ча-ча). Для танців немає обмежень у віці. Дуже люблю ці тренування, у наших жінок стільки енергії, краси, вони сяють на тренуваннях, я бачу їхні результати і радію. Танці — це не просто кроки, треба танцювати з душею.
“Родему” третій рік, зараз у нас акцент буде більше на соціальних танцях, але паралельно думаємо і над іншими різновидами. Плануємо вечірки сальси в Ужгороді. У березні поїдемо в гості у Львів, подивимося, потанцюємо, далі в планах і в Ужгороді влаштовувати такі вечірки.
Аргентинське танго почалося з ризику і Туреччини
До нас приїжджав учитель, у якого є своя школа аргентинського танго у Туреччині. Він мене також навчав, мене це дуже запалило, сподобалася ідея танцю, ідея імпровізації, це танець, у якому живеш, ти запам’ятовуєш ці емоції, що переживаєш із партнером під час танцю. Кожне танго — це щось нове, музика, ритм, партнер, емоції. Танець потребує великої кількості енергії, але воно того варте. Ми почали робити майстер-класи, розробили рекламу, інтерв’ю записали на телебаченні і люди одразу відгукнулися, почалися телефонні дзвінки, ми набрали багато людей. У вересні 2014року це був ризик, але добре, що я почала, зараз уже є хороша основа. Буду розробляти нову рекламу набору у групу танго з нового року.
Танці у теплій атмосфері, під настрій і щоразу по-новому
Танець — це самовираження, вияв власних емоцій через рухи. Коли ти танцюєш, рухаєшся під музику і можеш виразити емоції, то почуваєшся зовсім по-іншому, вільно — я хотіла би, аби люди це відчули. Вони змінюються від танців, а задача тренера — показати, що нема ніяких бар’єрів, ти все можеш, просто старайся. Перед першим заняттям завжди запитую у людини, з якою метою вона приходить. У всіх по-різному: хтось хоче бути у хорошій формі, хтось хоче навчитися танцювати, хтось ходить для хорошого настрою. Під час тренувань знайомлюся з людьми, краще їх пізнаю, що дозволяє визначити, що краще дати на конкретному занятті, за настроєм... У мене всі заняття відрізняються, нема шаблонів, завжди стараюся додати щось нове. Групи невеликі, але люди в них різні, а так ще цікавіше спілкуватися. І те, що їх об’єднує — танці. Зараз, коли і криза, і така ситуація, то людина якраз може прийти, зняти стрес, абстрагуватися, відпочити, потанцювати. Танці — це вже частинка життя. Я люблю об’єднувати людей і створювати теплу атмосферу. Уже до своїх учнів ставлюся, як до рідних.
“Родем” — це другий дім і подорожі
Клуб для мене є другим домом, це не просто робота, на яку ходиш відпрацьовувати. Тут ти все стараєшся робити, як вдома. Вдома ти влаштовуєш свята, стараєшся зробити щось приємне для близьких, щось смачне приготувати, якийсь сюрприз влаштувати, фільм цікавий подивитися... Щось таке мені хочеться і в клубі робити, вечірки влаштовувати, смачненьке щось принести, а на вечірки можна гарно одягнутися і змінити звичну атмосферу — це вже нові відчуття і емоції, але все через танець. Я роблю це, бо моїм учням це подобається, це заряджає їх далі розвиватися.
Оскільки ми з учнями дуже дружні, то інколи вони самі пропонують ідеї. Наприклад, поїхати до Львова. Ми вирішили поїхати погуляти до Львова і також шукали вечірки, оскільки ми танцюємо і сальсу, і танго. Ми побачили, як це все відбувається, познайомилися з львівськими танцюристами, дізналися про досвід, як це відбувається у клубах інших країн, якими є справжні мілонги. Ми всі були під враженням і загалом гарно провели час. Потім до нас приїжджала вчителька танго зі Львова.
Танці, що змінюють світогляд
Плюси танців — гарна постава, пластичність, координація рухів, музичність, хороша фізична форма, емоційність, впевненість у собі. Це дуже добре для здоров’я, у будь-якому віці треба займатися спортом. Все залежить від танців, які ти обираєш. Якщо ти танцюватимеш у тому стилі, який тобі подобається, ти будеш вчитись новому, розвиватись, відкривати себе по-новому і радіти своїм успіхам. Дуже важливо знайти хорошого вчителя. Зі свого досвіду можу сказати, що раніше танцювала лише латино-американські танці, потім почала освоювати інші стилі та відвідувати майстер-класи з хіп-хоп, контемп, почала якось по-іншому почуватися — ти починаєш слухати іншу музику, це інша культура, інші емоції. Якщо ти балетом займаєшся, то почуваєшся якось витонченіше, стаєш більш дисциплінованим, адже ці вправи вимагають значної витримки, але водночас ти слухаєш класичну музику і почуваєшся гармонійніше. Найбільше люблю імпровізувати і танцювати, коли мене переповнюють емоції.
Тренерський секрет
Дуже важливо, аби у тренера був хороший настрій, бо це одразу відчувається, вчителеві тоді складніше проводити заняття. Перед кожним заняттям мені треба трішки налаштуватися.
На занятті я є тренером, який намагається максимально якісно провести заняття у плані фізичного розвитку, нових знань, а також моральних відчуттів, тому що танці — це і відпочинок. Намагаюся поєднувати дві складові — якісне заняття з позитивом, який має бути у хобі-групах. Також дуже важливо постійно самій розвиватись, освоювати нові теоретичні і практичні знання в танцях.
Найбільше мене надихає, коли людям подобається, вони дякують, це те, що буде тримати у тонусі, тоді ти не здаватимешся продовжувати займатися цією справою.
Весільний танець: танго з рок-н-рол
У наречених різні ідеї, кожна пара обирає щось індивідуальне, є такі, які хочуть у весільному танці поєднати кілька танців — це можуть бути танго, рок-н-рол. Пам’ятаю, був мікс із п’яти танців, коли нарізка кількох пісень і кілька різних танців — і вальс, і макарена... Класика — вальс. Весільний танець єднає серця, це мій девіз при постановці весільного танцю. Я завжди зважаю на пісню, яку обирають наречені. Під якусь пісню можна ставити вальс, під іншу — можуть бути різні рухи з румби та інших танців. Стараюся робити танець з нескладних, але гарних рухів, для кожної пари — завжди індивідуально, аби пара відчувала, що це саме її танець. Це пам’ять і незабутні емоції на все життя.
Найкраща реклама — якісний продукт
Рекламу треба розробляти, чітко знаючи, яким має бути кінцевий результат. Якщо ти це усвідомлюєш, то і люди зрозуміють що ти хочеш їм сказати. Щодо інструментів реклами, то найбільше люблю афіші-плакати. Всі варіанти хороші, чим більше їх використовувати, тим більше людей дізнаються, але найбільше люблю розробляти плакат, аби для себе визначити, як це буде, що це буде. Не всі є у соцмережах, але у центрі (де висить плакат) всі гуляють і можуть побачити інформацію. Зараз уже більше працюю із соцмережами, але найбільше люблю індивідуальне спілкування, люблю сама запрошувати людей, телефонувати їм. Дуже важливо, як ти проведеш перше заняття. Дієва “реклама” — через друзів, які діляться інформацією. Головне — якість твого продукту, який ти пропонуєш. Багато людей приходять знов після перших занять, повертаються після перерв. Важливо, як із самого початку себе зарекомендувати.
Велике бажання і репутація
Ризики завжди є. Ти маєш з самого початку визначитися, як довго ти хочеш займатися цією справою, можеш розробити план, що саме ти хочеш викладати. Якщо хочеш відкривати клуб, то має бути велике бажання, знання, стартовий капітал. Ресурси мають бути на оренду, оснащення залу, облаштування роздягальні. Але з самого початку не варто вкладати багато ресурсів, тут треба себе перевірити, як воно піде. Також дуже важлива репутація, а братися варто тільки за те, що вмієш, любиш робити і хочеш у цьому напрямку розвивати свій запас знань.. Якщо ти віриш у себе, все вийде, інші люди будуть це відчувати і будуть підтримувати.
Власна справа з віддачею на 100%
Тут ти багато речей робиш вперше, звісно, боїшся, але чим більше ти будеш пробувати робити щось нове для людей, то наступного разу вже буде легше. Треба постійно вдосконалюватися, пробувати щось нове. У власній справі має бути віддача на 100%, на початку складно, бо тебе ще мало-хто знає, треба дечим жертвувати: своїм часом, певними дрібницями. Дуже важливо готуватися до заняття, я стараюся постійно приділяти цьому увагу. Так, ти людей вже навчила, вони вже дещо знають, але ж вони не будуть постійно танцювати одне й те саме, тому треба далі розвиватись. Коли ти починаєш, то все робиш сам: рекламу, спілкування з клієнтами, планування занять, проведення занять, розробка планів на майбутнє, складання графіків, документація. Щось можна робити, а щось можна і не робити, але якщо десь полінуєшся, потім воно відгукнеться, головне бути чесним перед собою.
Евеліна Гурницька для ProZak.info