Саша Скребцова: затишний блог і стильний Instagram

 

Олександра Скребцова — стильна, освічена дівчина й багатогранна особистість. Разом із чоловіком Олександром Сливканичем вона відкрила самобутнє “Eat me Cafe” в Ужгороді, яке стало дуже популярним і улюбленим місцем багатьох. Відкриття закладу збіглося у часі з народженням доньки Соні. Саша поєднує материнство, ведення власної справи, гарно виглядає, випікає солодкі шедеври, а також надихає своїм неймовірним кулінарним блогом “Eat me” та дуже красивим профілем у Instagram. 

Ця історія саме про затишний світ блогу та Instagram, де синтезуються легкі й душевні тексти, смачні й цікаві фото, а також є безліч ідей та милих радостей, які спонукають самим творити і рухатися далі. Ну, і знов повертатися у блог, аби на кілька хвилин зануритися у маленький світ Саши Скребцової.

Блог Олександри насамперед пов’язаний із випічкою, але тематика його розширилася — дівчина розповідає про книги, фільми, власні проекти, про певні виклики собі, які додають гармонії у життя , а також ділиться корисною інформацією різних сфер життя — це щодо змісту. А форма — це світлий дизайн, якісні й апетитні власні ілюстрації, а також відкритість й щирість текстів.

Instagram Саші — це джерело натхнення, естетики і красивостей.

Було би прекрасно, аби у закарпатському сегменті Інтернету з’явилися подібні якісні блоги й стильні сторіночки в Instagram. А ця розповідь — це десь поради, лайфхаки і досвід якісного блогінгу. Блогінгу щирого і дуже симпатичного про справжнє життя, за яким цікаво спостерігати. 

Словом, не будемо всього розповідати, читайте далі у Сашиній розповіді.

Рецепти мов есе: натхнення до власного кулінарного блогу

Коли почала готувати, то при пошуку рецептів звертала увагу на кулінарні блоги. Мені подобався їхній формат. Це не просто портал зі списком рецептів, що не цікаво. Коли ти заходиш за рецептом у блог, то у кожному рецепті передує якась історія, людина висловлює свою думку щодо рецепту, у ньому є реальні авторські фотографії. Я зачитувалася американськими, європейськими блогами, кулінарними книжками, у мене улюблений автор Найджел Слейтер — британський кулінар, у нього кожен рецепт читаєш мов певне есе, яке зриває тобі мозок, ти відчуваєш автора через сторінки, відчуваєш смаки його страв.

Я ніколи не думала завести свій власний блог, поки Саша (чоловік Олександри) мені не сказав, чому би мені його не почати. Кілька місяців Саша мені цю ідею підкидав, я замислилася і таки почала вести власний блог.

Тема кулінарії мене дуже цікавила і я зрозуміла, що у блозі хочу писати саме про їжу. Тепер мені вже хочеться розширити сферу, писати про інші аспекти, бо життя змінилося, у нас новий бізнес, маленька дитина. Своїми ідеями ділюся із читачами і бачу, що деякі теми навіть цікавіші за кулінарію, тому зараз переосмислюю блог, його концепцію.

Майбутній розвиток блогу: slow living, власний handmade, листи до Соні

Їжа — це основа мого блогу, про неї писатиму і у майбутньому, мені це подобається.

Однозначно розвиватиму свій проект “Slow living” — це те, що мені і моїй сім’ї зараз потрібно. Ми часто чуємо про тенденцію тайм-менеджменту, що ми повинні багато встигати у короткі проміжки часу, виконувати кілька справ водночас, але куди ж ми так поспішаємо? Треба жити, насолоджуватися життям, варто виховувати вміння жити, тому цього року і завела цей проект, у якому щомісяця обираю тему, яка у підсумку допоможе мені досягти ось цього балансу. Є сфери життя, у яких ми маємо поспішати, але потрібні і сфери, у яких ми зможемо уповільнитися, я хочу знайти цю золоту середину у своєму житті, тому про це я хочу писати.

Також розповідатиму про книги. Я бачу, що читачам цікаво про книги, які я читаю, і мені хочеться про них ділитися.

Люблю блоги, де автори описують про те, що вони роблять власними руками, у мене багато підписок на такі блоги, у яких видно, як людина з нічого може зробити просто wow. Дуже хочу сама цим зайнятися, це у мене буде один із місяців у проекті “Slow living”, коли робитиму щось своїми руками.

Дуже хочеться, аби в майбутньому була рубрика і про подорожі.

Думаю, ще буде окремо про в’язання, бо бачу по Instagram, що воно приваблює нових фоловерів, читачі дуже оживляються, коли виставляю фото з в’язанням.

Можливо, буде щось у форматі листів до моєї дочки Соні, це будуть думки, які я хотіла би зберегти. Це можна записати у блокнот, але так ти не сформулюєш, як для блогу. Для себе ти пишеш три тези, а потім думаєш, що ж ти хотів цим сказати. А у блозі ти вже по-іншому формулюєш, бо це побачать й інші люди.

Хороший блог: контент і функціональність

Мені подобається мінімалістичний дизайн блогу, я не люблю, коли картинки, фон, кольори відволікають від основної тематики, у блозі основне — контент. Блог має бути функціональним, людям має бути зручно знайти статтю/рубрику. Зараз хочу переїхати на окрему платформу Standalon, аби мій сайт залежав тільки від мене. Люди, коли бачать, що сайт є повноцінним, то радше туди заходять. Я хочу також змінити дизайн, рубрикатор, чітко сформулювати своє бачення цього всього. Сподіваюся, що до кінця місяця це зроблю, проаналізую контент, що мені потрібно/не потрібно.

Тривала підготовка одного поста: від ідеї до реалізації

Аби люди читали блог, він має бути прозорим, вони мають розуміти, для чого вони на цей блог заходять, що вони тут побачать, що можуть очікувати у подальшому. Тому хочу це все систематизувати. Людина має знати, що, до прикладу, у неділю вона зайде на блог і побачить там огляд нової книги, а в середу зайде, а там буде новий рецепт. Дуже важлива періодичність і частота постів, тому що читачі звикають і вони знають, коли треба повернутися на блог. Якщо рубрика їм подобається, то вони з нетерпінням чекають виходу нового посту, якщо пост не виходить, з’являється розчарування, якщо пост не виходить дуже довго, то вони просто не повертаються. Зараз особливо у тенденції блогінгу ось ці періодичність, систематичність — це дуже важливо, а одна з ключових помилок блогерів у тому, що вони на кілька місяців закидають, потім починають писати щодня, згодом знов видихаються.

На жаль, щодня не можу писати, тому що робота над постом потребує дуже багато часу: це підготовка самого рецепту, фотографії — я стараюся, аби всі фотографії були унікальні, які зроблені мною спеціально для блогу, далі фотографії треба обробити, написати преамбулу і рецепт, перекласти це на англійську. Потім даю посту “відлежатися” протягом ночі, переглядаю, дивлюся, чи правильно донесена моя думка, чи вона зрозуміла — дуже важливе редагування.

Не хочу, щоб це було абияк. Краще я писатиму раз на тиждень, але це буде якісний контент.

Аби добре писати, треба писати

Щоб писати, треба писати, я бачу, як із часом у мене змінилася манера письма, у дечому виросла, думаю, книги, скажімо, начитаність на це також вплинули.

Я бачу кінцеву ціль: як я хочу писати, фотографувати, думаю, з цим розвитком у мене з’явиться більше читачів блогу і фоловерів в Instagram.

Формування власного стилю фотографій

Люблю фотографувати їжу, каву, книжки. Буду робити багато кадрів, підбирати температуру, баланс білого, фільтр, аби це гарно виглядало.

Мій фотоапарат — не найбільш професійний, але для моїх потреб його вистачає. На кулінарні платформи, куди відправляю свої фото, модератори завжди їх переглядають, відхиляють або приймають. Перші півроку у мене постійно відхиляли фотографії за те, що “дуже засвітлені або затемнені, або невиразні”, я не розуміла, чому-чому, а тепер дивлюся і думаю, як я взагалі це відсилала (усіхається — ред.). Але у мене був стимул потрапити на ці портали. Я дивилася ті фотографії, які мені подобалися, аналізувала щодо чіткості, виразності, передніх і задніх планів, так сформувався свій стиль. А спочатку взагалі було по 500 фотографій однієї страви.

Трафік: Pinterest, Facebook, food-портали

Щодо джерел трафіку, то на сторінці блогу у Facebook є понад 800 підписників, основний трафік йде через Pinterest, адже там важливі фотографії, є кілька американських порталів, на яких фуд-блогери діляться своїми фото. Також Instagram зараз дуже важливий для просування.

Затишний і змістовний Instagram

Щодо Instagram, то тут не достатньо просто сфотографувати чашечку кави і поставити хештег кави і смайлик. Чашечок кави багато в Instagram. Якщо ж ти додаси якийсь цікавий коментар і люди побачать, що за цією чашкою кави стоїть особистість, то вони захочуть повернутися на твою сторінку. Для Instagram мають бути одні навички фотографування, для блогу, коли фотографуєш камерою — інші.

Найголовніше для фото на Instagram — це денне світло. Не можливо зробити гарною фотографію під світлом лампи. Важливі текстури, я часто фотографую в ліжку, тому що мені подобається текстура м’ятих простирадл. Дуже гарно виглядає дерево. Завжди класно виглядають натуральні текстури. Дуже важливо протерти об’єктив, сфокусувати, може бути мінімальне оброблення у програмі VSCO...

Коли блог мотивує і спонукає інших до дій

Feedback — це дуже важливо. Так, ти ведеш блог про те, що тобі подобається, але якщо це ніхто не буде читати, то який це блог? Потрібно відчувати підтримку читачів, тобі це має подобатися вести блог, їм має подобатися стежити за ним.

У Facebook було багато повідомлень з подяками, питаннями про поради щодо кулінарії, книг, кафе, сайтів, технічних моментів про життєве. Приємно, коли пишуть, що ти мотивуєш інших, спонукаєш розвиватися, йти далі, розкрити у собі сторони, про які раніше не знала. Це дає стимул і тобі розвиватися і йти далі. Особливо приємно, коли ті блогери, яких я вважаю стовпами блогінгу, писали, що дуже класні фото, чи загалом те, що роблю, і радили, аби я продовжувала.

Блог — це те, що в глибині душі

У блог приходять за особистістю, бо за статтею ти йдеш у Інтернет-видання, газету, журнал. А блог — це, в першу чергу, особистість, якщо ти її відчуваєш, тобі хочеться повертатися у цей блог. Я проаналізувала ті блоги, які мені цікаві, і відчувала, що там за кожним постом стоїть особистість, яка його написала, є ідеї, переживання, емоції, те, що в глибині душі. Якщо ти це відкриєш, то і тобі стане легше писати, тому що ти відкинеш ці певні рамки... Коли ти відчуваєш, що автор з тобою поділиться тим, чим не кожен друг поділиться — ось це приваблює у блогах. Треба мати сміливість, у мене ще є теми, які я не готова відкрити, поділитися навіть у рамках формату блогу, але ... треба якось.

Блог — це постійна робота над собою

Я не бачу свого життя без блогу. Блог — це постійна робота над собою, кожен пост — це розвиток.. Ти пишеш свої думки, чітко їх формулюєш. У мене з блогом приходять ідеї, які я втілюю у своєму житті. Можливо, якби не блог, то я би лінувалася реалізовувати ці ідеї. Через блог я познайомилася з багатьма людьми.

Блог — це якраз щастя, бо ти пишеш про хороше, у своєму ж блозі ти надихаєш інших.

 

 

Евеліна Гурницька, ProZak.info,

фото з блогу Олександри Скребцової,

Інстаграм Саші - @alexskrebcova