image

Аналітичний огляд кандидатів у депутати Верховної Ради по округу №71 з центром в місті Хуст

По мажоритарному округу №71, який об’єднує Хустський район і частково Іршавський та Тячівський, балотувалося 14 кандидатів, однак згодом один з них знявся на користь умовного фаворита.

9 кандидатів висунуті партіями, 4 - самовисуванці.

Цей округ називають округом Валерія Лунченка. Від цього округу він став нардепом і по цьому ж округу йде знову. Як виявилося, серед серйозних опонентів Лунченка не так вже й багато кандидатів. Навіть скажемо так: переважна більшість опонентів – зовсім не опоненти.

Михайло Боднар – головний УКРОПівець району. Живе в селі Довге Іршавського району. Голова районної громадської організації «Захисники рідної Вітчизни – учасники бойових дій», у 2019 році був нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України». Сильна особистість, але маловідомий у суміжний районах і веде доволі пасивну кампанію.

Сергій Грабар – один із тих, хто попсує нерви Лунченку. Він - кандидат від партії «Слуга народу», яка є популярною в цьому окрузі. Грабар є підприємцем і проживає в селі Горінчово Хустського району.

Євген Гриньо висувається від політичної партії «Сила і честь», тимчасово не працює, хоча раніше займав високу посаду в державній будівельно-архітектурній інспекції. Член партії «Сила і честь», але в 2015-му році балотувався до облради від партії «Конкретних справ». Проживає в місті Хуст. Його ім’я «світилося» в гучній справі про хабарництво. Без шансів.

В'ячеслав Гук - кандидат від партії «Опозиційна платформа - За життя». Родом з Копашнева, але проживає в Хусті. Є депутатом райради. Пише, що підприємець, хоча декларація про доходи доволі бідна: квартира, земельна ділянка, якісь не нові автомобілі, серед яких і вантажний ФІАТ. Малореально, що покаже достойний результат.

Петро Добромільський – кандидат-самовисуванець. Чиновник зі стажем. У 2005 – 2010 роках був керівником апарату Іршавської РДА, а згодом - заступником голови Іршавської районної ради. Обирався депутатом Іршавської районної ради 2005 і 2010 років, чинний депутат Закарпатської обласної ради від партії «Єдиний центр». Добромільського називають одним із головних конкурентів Лунченка на цьому окрузі саме завдяки непоганим позиціям в деяких населених пунктах Іршавщини Єдиного Центру Балоги. Але, насправді, навряд чи якраз Добромільський складе конкуренцію Лунченку.

Наталія Дубчак – представник націоналістів. Балотується до парламенту від партії ВО «Свобода». Сама з Хуста і в Хусті традиційно доволі міцні позиції націоналістів. Вона доволі освічена, хороший юрист-адвокат. Є депутатом міськради Хуста. Але цього недостатньо, щоб конкурувати з фаворитами.

Був у списку кандидатів Василь Лазоришинець – відомий закарпатський лікар, яий з 2016-го року став директором інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова. Навіть був заступником міністра охорони здоров’я. Наразі є депутатом Закарпатської обласної ради від партії «Єдиний центр», але дивним чином в останній момент він зняв свою кандидатуру. І не просто зняв, а знявся під Лунченка. Кажуть, отримав солідні «відступні».  Нехай це залишається на совісті Лазоришинця, але у нього були чудові шанси.

Валерій Лунченко – чинний нардеп, який прийшов у парламент від партії Яценюка «Народний фронт», хоча перед цим був нардепом від «Батьківщини».  У 2014 році короткий період очолював Закарпатську ОДА. Тоді й виник скандал, бо Лунченко, ставши нардепом, тривалий час не міг визначитися з тим, де йому краще бути і поєднував нардепство з ОДА.

У нього потужна виборча кампанія і по сумі витрат на цю кампанію стає зрозумілим, як йому хочеться і далі залишатися в стінах парламенту.  Хоча, насправді, у самому парламенті у нього було ряд дивних голосувань. Зокрема, опоненти згадують йому і голосування за призначення Генпрокурором Юрія Луценка, хоча всі знали, що у Луценка немає юридичної освіти.

Він також був серед тих нардепів, які зняли з розгляду законопроект про зняття депутатської недоторканості.

А ще Лунченко був серед нардепів, які підписали подання, після якого Конституційний суд скасував покарання за незаконне збагачення.

Опоненти також нагадують, що Лунченко потрапив до списку лідерів нардепів-кнопкодавів.

Тим не менше, виборцям показують приклад того, як у кращий бік змінився Хуст і це, ніби то, заслуга Лунченка. Насправді, Хуст дійсно отримав багато субвенцій з держбюджету завдяки лобіюванню Лунченка, але ж це не є його особисті кошти і субвенції міг би вибити будь який нардеп. Тим більше, який сидів у коаліційній більшості і мав доступ до урядової верхівки.

Ігор Маді – ще один уродженець Хустщини. Кандидат від «Самопомочі», яку він очолює в районі. Доволі амбітний та перспективний політик, однак кампанія майже нульова і шансів на перемогу дуже мало.

Микола Мельник - кандидат від політичної партії «Опозиційний Блок». Він з Тячівщини. Опозиційний блок майже не проводить кампанію. Є лише деякі партійні білборди і білборди з портретом мера Ужгорода Андріїва, який, як відомо, йде в парламент десятим в списку ахметівського опоблоку. Щодо Мельника, то кампанія майже на нулю.

Олександр Пацкан – представник Хустщини. Йде до парламенту самовисуванням.  Саме його можна назвати чи не єдиним реальним конкурентом Валерія Лунченка. Олександр Пацкан є головою Хустської районної ради, хоча пережив бунт і лише через суди відновився на посаді. Саме ця боротьба закалила його як політика. Про нього заговорили, а головне – він став зразком того, як можна юридично відстояти свої права.

Насправді, це єдиний кандидат, якого побоюються в штабі Лунченка. Адже наприкінці 2017-го року саме з подачі Лунченка відбувся бунт в райраді і було незаконно зміщено Олександра Пацкана і обрано головою Юрія Іванча.

Відновлення на посаді Олександра Пацкана стало серйозним ляпасом Лунченку та його оточенню. Наразі Олександр проводить доволі плідну агітаційну роботу шляхом зустрічей з виборцями, об’їжджаючи майже всі населені пункти округу.

Освіченість та управлінський досвід дають йому змогу гідно конкурувати на здавалося б монопольно прикупленому електоральному полі його головного опонента.

У цьому окрузі балотуються два Михайли Поповичі: один від «Радикальної партії Олега Ляшка», фізична особа – підприємець, безпартійний, проживає в селі Луково Іршавського району, а інший – від політичної партії «Патріот», заступник голови Хустської РДА, безпартійний, проживає в селі Золотарьово Хустського району. Це не є приклад реєстрації двійника, просто на Закарпатті занадто багато Поповичів і так сталося, що відразу двоє з них балотуються по одному округу.

Ну і, нарешті, остання в списку - Іванна Розман. Вона кандидатка від партії співака Вакарчука «Голос». Іванна - вчителька Хустської спеціалізованої школи I-III ступенів №6, безпартійнa, проживає в місті Хуст. Іванна Розман - керівниця освітнього проекту "Хустські оленята". Активний педагог, яка зуміла організувати учнів старших класів для участі в багатьох цікавих освітніх проектах.

Читайте також:

Аналітичний огляд кандидатів по округу №68

Аналітичний огляд кандидатів по округу №69

Аналітичний огляд кандидатів по округу №70

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com