Ужгородці можуть галасувати в сесійному залі за законом

Третій тиждень тривають дискусії щодо нового регламенту міської ради. Головним спотикачем для депутатського корпусу залишається питання як забезпечити дисципліну та етику за засіданнях ради? Адже кожне засідання сесії міської ради проходить під акомпонемент нещадної критики громадськості через брутальний лобізм інтересів забудовників, проблемний генеральний план та зонінг, радикальне зменшення зелених зон та парків, тощо. Така критика, за звичай, переходить розумну межу і сесії перетворюються у майданчик для биття депутатського корпусу та міського голови. 

Ідея обмежити доступ людей до сесійного залу на перший погляд цікава і апробована обласною радою. Одним помахом руки і бажане правило урочисто буде затверджено 14 квітня 2016 року під час засідання другої сесії міської ради.

Однак, такими діями депутатського корпусу будуть порушені одразу три статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 10, 11, 14) та судової практики Європейського суду з прав людини.

За стандартами Ради Європи будь-які дії, заклики, лозунги, гасла, є допустимими, навіть якщо вони висловлені в образливій, шокуючій формі, оскільки конвенція захищає право на свободу вираження поглядів, яке стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або несерйозні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

При цьому з практики Європейського суду з прав людини вбачається, що межі прийнятної критики ширші стосовно політиків, які виступають у своїй публічній якості, ніж по відношенню до приватної особи. Перший неминуче і свідомо робить себе відкритим для детальної перевірки кожного його слова і вчинку як журналістами так і всім суспільством, і він повинен показати вищий рівень толерантності, особливо, коли він сам висловлює публічні твердження, які легко піддаються критиці. Тому висловлювання та заклики, вигуки, створення шуму, використання гучномовців, банери на трибуні, тощо є реалізацією громадянами права на свободу вираження поглядів.

Громадяни мають право на мирний протест в стінах міської ради. Сесійна зала є публічним місцем, а тому може бути законно використонаю для волевиявлення протестантів не згідних з політикою очільників ради. 

А відтак, користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, насправді у депутатського корпусу вибір не великий. Це змиритись із присутністю людей на засіданнях. За стандартною практикою інших міст України у разі грубого порушення дисципліни або перешкод у проведенні засідання головуючий може оголосити перерву або закрити засідання.

Щоправда, є ще один механізм, аби в сесійній залі запанувала тиша. «Умовою відсутності активної громади міста Ужгорода на пленарних засіданнях місцевої ради та апатії до її діяльності, вільної від емоцій і пристрастей, плакатів і баннерів, є беззаперечне дотримання вимог Конституції та законів України нашим представницьким органом (місцевого самоврядування) в повсякденній діяльності. Все так просто!» – пише відомий ужгородський юрист Наталія Майстренко у соціальній мережі. – «Працюйте ефективно і законно та дайте нам можливість попрацювати креативно, на зростання ВВП суспільства, а не марнувати свій час, доводячи вам непорушні істини в сесійній залі чи поза нею».