Закарпатські повстанці вчасно втекли з Києва перед самим розгоном табору під Верховною Радою

У Києві силовики розігнали табір, який був встановлений на проїжджій частині вулиці Грушевського ще з жовтня минулого року

Група закарпатських протестантів, які не мають широкої підтримки серед населення, безрезультатно навідалася до Києва. 

Ці хлопці спочатку вчинили безлад у Тячеві, вимагаючи чомусь від місцевої райради відставки президента Порошенка. 

Не отримавши підтримку у Тячеві, повстанці поїхали до Ужгорода у надії, що тут їхні заклики зберуть більшу кількість однодумців, але поїздка до обласного центру закінчилася розмовою з головою Закарпатської ОДА Геннадієм Москалем.

Після цього група закарпатців-протестантів поїхала до Києва, де вже перед Верховною Радою стояв табір руху "Визволення" так званих прибічників Михайла Саакашвілі. І якщо люди з табору вимагали виключно політичних рішень, зокрема, прийняття закону про Антикорупційний суд, то закарпатці повідомили, що приїхали вимагати особистої зустрічі з головою ВР Андрієм Парубієм. 

Парубій до закарпатців не вийшов, бо мав важливіші справи, ніж спілкуватися з купкою закарпатських повстанців. Після невеликої провокації перед будівлею парламенту були незначні зіткнення з поліцією, у яких один із закарпатців був затриманий для вияснення обставин і відпущений. Але, напевно, цей інцидент з поліцією мотивував закарпатську групу до того, щоб їхати додому. Як вони самі зізналися, у нас родини і бізнес. 

По дорозі їх зупиняла поліція і перевірила, чи не везуть щось зі столиці додому зайвого. Все обійшлося тихо і спокійно.

І тільки-но закарпатці дісталися дому, як сьогодні зранку поліція зачистила і рештки табору, який стояв на вулиці Грушевського.

А тепер кілька зауважень стороннього. Ця влада дійсно гнітить. Гнітить через те, що занадто повільно рухає реформи. Гнітить через те, що не має здатності протистояти корупції. І ситуація в суспільстві така, що може вибухнути. Але чому ця група закарпатців думає, що саме вони повинні виконувати функцію будителів та ватажків. Наші повстанці постійно бідкаються, що їх не підтримують люди і закликають до солідарності. Але ж люди втомилися від постійних революцій. Люди хочуть спокою. Так, вони готові йти на протест, але підуть лише за тими, кому довіряють і за тими, хто вміє справу доводити до логічного завершення. А з якого дива брати Мальки та "пересічник" Павло Павлов думають, що вони і є тими ватажками, які здатні повести народ?

Ці люди ображаються, що їх називають маргіналами. Ображаються. навіть не розуміючи, що означає це слово. Воно не несе негативний зміст. 

Ось, що пояснює "Вікіпедія": Маргінали це ті, хто втратив колишні соціальні зв'язки і не пристосувався до нових умов життя. А також ті, хто не визнає загальноприйнятих норм і правил поведінки.

У нашому випадку закарпатські повстанці є типовими маргіналами. І не потрібно мати ілюзії щодо масової підтримки. Хочете довіри, доведіть щось справами. Бо наразі майданити у нас вміють всі. Виставити намет перед органом влади і написати кілька лозунгів, це ще не революція. За братами Мальками та Павловим люди не підуть так само, як не пішли за Данацком. Зламати систему вони не здатні, а робити революцію заради революції нікому не хочеться. Бо за лозунгами "Владу геть!" у них немає розуміння вибудувати щось інше і вони так і не запропонували нових лідерів. 

Василь Поляк для Prozak.info