Чому революція переноситься
Одні дармоїди сидять при владі, інші дармоїди лише думають про те, як зайняти їхнє місце
Для тих, хто прагне до корита, все гарно сходилося – владні чиновники оприлюднили декларації і народ побачив, що ці упирі гарно жирують. У той же час людям принесли перші комунальні платіжки за тепло з не підйомними цифрами. По логіці, мав би бути соціальний вибух. Штаби тих, хто хоче собі влади, оперативно почали планувати революцію: активно друкувалася символіка, приймалися бригадири для скупки маргіналів для масовки, лояльна до них преса почала потужну інформаційну кампанію проти Порошенка та уряду.
Влада промоніторила ситуацію і почала кампанію у відповідь. Для початку оприлюднили сурову казку «Шатун» про злих російських кремлінів, які запланували по всій Україні різні акції, щоб розхитати ситуацію і поставити керувати в неньці свою приватну владу. Коли зрозуміли, що в казки вже мало хто вірить, то тишком нишком почали домовлятися з опозиційними штрейкбрехерами.
Із всієї цієї метушні зрештою вийшов пшик. Бо як владі нашій пороблено, так і опозиція з лайна ліплена. Так звані опозиціонери для чогось купленим для акції маргіналам всучили в руки прапори партійні. І, відповідно, все вже було схоже не на соціальний бунт невдоволених владою українців, а партійна конференція на свіжому повітрі. Після цього цирку профспілки «відмінили» і свою «революцію».
Але у всій цій історії було кілька цікавих моментів.
По-перше, одна з акцій була біля стін будівлі Нацбанку. Серед банальних популістських вимог про долар за 8 гривень і «Гонтарєву у відставку!» була вимога повернення банківських заборгованостей вкладникам банку «Михайлівський». Фінансово неграмотні у масі своїй громадяни України вірили дурним рекламам про банківські відсотки з депозитів і понесли гроші до «Михайлівського» і навіть не читали, що там підписували. Банк гроші народні зібрав і перевів в офшори на приватні рахунки. Люди кинулися за грошима, а там дуля з маком. Більше того, в паперах, які ці люди підписали, мало не написано «Лоху – лохове».
Тим не менше, влада бере і приймає закон, яким всім вкладникам їхні гроші повернуть. Але ці гроші будуть не від банку, а з бюджету. Тобто, з лохами розрахуються грішми, які заберуть в народу. Сума по «Михайлівському» - 1,2 мільярда гривень.
Ще один момент, який відбувався паралельно з так званою «революцією», які недоопозиціонери чомусь назвали «Майдан-3». Переслідування одного з гаманців Опозиційного блоку олігарха Вадима Новинського. Його притисли, написали кілька кримінальних справ і пообіцяли посадити. А потім з якогось дива профільний комітет заблокував зняття недоторканості з Новинського, а відразу після цього організатори «революції» оголосили, що акції, які анонсувалися як безстрокові, припиняються.
Ну і третій момент. Так звані опозиціонери в парламенті зібрали фактично необхідну кількість підписів за імпічмент президента Порошенка. Але раптом найбільший критик президента радикал Ляшко передумав відставляти Порошенка. Мовляв, не на часі. А ще перед тим, Ляшко на камери двічі отримав по писку від опозиціонера Вадима Бойка на погоджувальному засіданні Верховної Ради. І все відбувалося занадто показово. Як в кіно.
У всіх цих трьох історіях є очевидними певні торги. Не так політичні, як справжні торги. «Михайлівський» з награбованого міг відсипати владі за прийнятий закон. Новинський міг відсипати владі за збереження недоторканості і заодно пригальмувати акції протесту. А влада у свою чергу відсипала Ляшку за відкликання підпису під імпічментом.
Вони там нагорі щось один одному відсипають. А люди мовчать в ганчірочку. Мовчання народу має кілька причин. По-перше, народ втомився від революцій і багато хто просто плюнув і змирився. По-друге, нема лідерів, яким можна довіряти і йти на барикади. По-третє, частина людей зазомбована застереженнями про «руку Кремля» чи «ногу Держдепу». Інформаційні потоки настільки потужні, що фокус розмитий. А самостійно ця нація не навчена аналізувати.
Із всієї цієї історії є величезний сум за тими, хто не витримав політичну бидлоту з її жадібністю. Сум за тими, хто йшов у цю владу з іскрою в очах і бажанням працювати, а зрештою був витіснений системою, яка сформована з корупціонерів та міліцейщини. І коли хтось каже, що у цієї країни немає перспектив і пакує валізи, то він таки багато в чому має рацію. На жаль, в України буде шанс лише ще через одне покоління. Покоління тих, хто не вакцинований совком.
Степан Форкош для Prozak.info