Чому банки блокують карткові рахунки клієнтів - юрист із Закарпаття
Отримувати нецільові платежі на свою банківську картку стало ризиковано. Якщо ваш колега, який позичив у вас певну суму до зарплати, перерахує борг на вашу зарплатну картку, то банк може ідентифікувати цю операцію як підозрілу і запросити вас в гості, так би мовити для уточнення інформації та з’ясування підстав грошового переказу. А за неявку можуть заблокувати картковий рахунок...
Розблокують картку лише після того, як ви з’явитеся в банк і поясните рух коштів по своєму рахунку.
Такі свої дії комерційні банки обґрунтовують вимогами постанови НБУ від 26 червня 2015 року №417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу». Це Положення і справді передбачає проведення ідентифікації клієнтів комерційних банків, вивчення їх фінансової діяльності (фінансових операцій) та вжиття відповідних застережних заходів для попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.
Щоправда у Нацбанку стверджують, що не вимагали від комерційних банків блокувати картки клієнтів. Банкам потрібно лише провести ідентифікацію своїх клієнтів та здійснювати моніторинг їхніх фінансових операцій. При цьому в Нацбанку зазначають, що такий моніторинг – це міжнародна практика, адже банки мають знати своїх клієнтів, як фізичних, так і юридичних осіб. В першу чергу, це нібито допомагає у боротьбі з фінансуванням тероризму та легалізацією (відмиванням) коштів, отриманих злочинним шляхом. Зокрема у разі виявлення підозрілих операцій банки зобов’язані інформувати про це НБУ та Державну службу фінансового моніторингу і за наявності підстав негайно зупиняти такі операції.
Отже, фінансування тероризму, легалізація кримінальних доходів… Але до чого тут зарплатні картки пересічних громадян, які отримують мізерні доходи? Чи то лижі не їдуть, чи то… Хоча ні, здається, все зрозуміло. Звісно, розібратися в постанові НБУ більш ніж на півсотні сторінок зі специфічною термінологією та з’ясувати законні підстави блокування карткових рахунків досить важко навіть юристам та самим банкірам. Але вбачається, що «собака зарита» зовсім в іншому. Здійснення фінансового моніторингу своїх клієнтів банками є одним із важливих кроків до моніторингу доходів та витрат громадян податковими органами (до слова, чинна система призначення громадянам субсидій теж дозволяє непогано моніторити майно та доходи громадян).
У цьому контексті варто згадати законопроект №3661 «Про нульову декларацію», який уже включений до порядку денного поточної сесії Верховної Ради. Цим проектом передбачено подання громадянами до органів Державної фіскальної служби так званих нульових декларацій, тобто декларування належних їм доходів, іншого майна, майнових прав, які одержані (оформлені) з порушенням законодавства та сплати податку за декларування доходів, іншого майна, майнових прав. У разі подання нульової декларації особи звільняються від юридичної відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за будь-який період до дня набрання чинності законом.
Тобто нульова декларація – це своєрідна точка відліку: за все, що було до цього ви відповідальності перед податковими органами не несете. Але після цього податкові органи зможуть в будь-який момент поцікавитися звідки ви взяли кошти на здійснення покупки, що значно перевищує ваш офіційно задекларований дохід. Якщо не доведете, що ви вже заплатили всі податки, то вам їх нарахують.
Отже, з часом податки доведеться платити за все. Так, це справді західний (європейський, американський) підхід. Однак у порівнянні з Україною там значно вищий рівень доходів і значно нижчий рівень безробіття. Тобто люди мають можливість працювати з офіційним оформленням, офіційно отримувати зарплатню чи інші доходи та офіційно сплачувати з них податки.
Тому наша держава замість того, щоб боротися із реальними терористами, корупціонерами та діячами тіньової економіки, вкотре намагається витиснути останні «соки» зі звичайних громадян, які отримують мізерну зарплатню і змушені шукати додаткові (часто такі ж мізерні) джерела заробітку. Щось подібне уже проходили наші батьки ще у період «перебудови» в СРСР, коли жертвами «заходів щодо посилення боротьби з одержанням нетрудових доходів» (відповідно до однойменної постанови Ради Міністрів СРСР від 15 травня 1986 року) насамперед став неформальний сектор тіньової економіки: пересічні колгоспники та селяни, які мали власні домашні господарства і вирощували фрукти й овочі на продаж, а також вуличні торговці та дрібні ремісники, які надавали різні послуги чи збували власноруч виготовлені предмети господарського вжитку, одяг і взуття тощо.
На жаль, з того часу наші керманичі у владних кабінетах так і не зрозуміли одну просту істину: якщо забезпечити людям можливість офіційно заробляти достойну зарплату, то й бажання ухилятися від сплати податків не буде.
Віталій Дацюк, кандидат юридичних наук для ProZak.info