Немеш і партнери
image

Поняття та зміст принципу безперервності в цивільному процесі

У даній статті автор розглядає одних із визначальних принципів цивільного судочинства принцип безперервності. Досліджується еволюція даного принципу на українських землях, визначається його зміст, значення та взаємодія з іншими принципами цивільного процесу

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Цивільне судочинство характеризується наявністю цілісної системи принципів, які впливають на процесуальну поведінку суду та учасників цивільного процесу. Вказана система принципів містить у собі конкретизовані погляди законодавця на характер та зміст цивільного судочинства. Взаємопов’язаність принципів цивільного процесу призводить до того, що порушення одного із них тягне за собою порушення іншого принципу цивільного процесу, підриваючи, таким чином, основні засади розгляду цивільної справи. Ось чому, важливе значення має належне розуміння змісту того чи іншого принципу цивільного процесу, в якому виражаються окремі процесуальні правила, адресовані суду та учасникам цивільного судочинства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження принципу безперерності цивільного процесу присвячені праці таких видатних науковців-процесуалістів як С. Н. Абрамова, Є. В. Васьковського, А. Ф. Воронова, С. Я. Фурси, М. М. Ясинока тощо

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статі є визначення змісту принципу безперервності в цивільному процесі, визначення його місця у системі принципів цивільного судочинства.

Виклад основного матеріалу дослідження з новим обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Принцип безперервності цивільного процесу у багатьох наукових публікаціях, які присвячені принциповим засадам цивільного судочинства обходять стороною, хоча його значення для сучасної практики залишається настільки важливим як і значення інших принципів цивільного процесу. Як наслідок: відсутність належно уваги з боку науки цивільного процесу до даного принципу відображається на навчальній літературі по цивільному процесу. Так, окремі науковці зазначають, що у деяких підруч­никах з цивільного процесу взагалі не виділяють у системі принципів цивільного судочинства принцип безперервності [1, с. 117].

Принцип безперервності цивільного процесу пов'язаний із свіжим збереженням процесуального матеріалу у свідомості судді, збереження того внутрішнього переконання, яке вини­кає у людини, зокрема й судді, після безпосереднього дослід­ження доказів у справі.

Принцип безпосередності сприяє цілісності судової проце­дури, концентрації уваги на кульмінації судової справи – су­довому рішенні. Дія даного принципу забезпечує врахування усіх обставин справи у загальному логічному їх контексті, що дає цілісне уявлення про докази. Безперервність судового про­цесу є підставою для оцінки доказів у їх сукупності, що дає можливість правильно кваліфікувати правовідносини, які бу­ли предметом дослідження у судовому засіданні. Саме безпе­рервність судового процесу сприяє оперативності розгляду цивільних справ [1, с. 117-118].

Важливе значення для розуміння змісту принципу безперервності має дослідження еволюції даного принципу в цивільному судочинстві.

А. Ф. Воронов припускає, що принцип безперервності можливо діяв у часи Київської русі, коли спірне питання вирішувалося особою на місці й одразу. Цьому сприяла така формальна теорія оцінки доказів як судові поєдинки чи судові ордалії [2, с. 151].

В дорадянський період дія принципу безперервності законодавчо ніде не була закріплена, хоча дореволюційна доктрина цивільного процесу говорила про існування безперервності судового засідання. Зокрема, Є. В. Васьковський зазначав, що при усному проваджені суд може сприйняти весь фактичний матеріал процесу зразу і у всій його повноті. Цей матеріал створюється самими сторонами тут же, у судовому засіданні, на очах у суддів, у живому та безперервному судовому змаганні [3, с. 351]. Даний автор також говорив про принцип концентрації, який по змісту дуже нагадує принцип безперервності. Під концентрацією він розумів концентрацію процесуального матеріалу, що виражається у тому, коли суд в одному судовому засіданні, безпосередньо перед постановленням судового рішення, дослідить усі докази в цивільній справі. При концентрації в голові судді всього процесуального матеріалу сама собою, вирисовується цільна картина справи [4, с. 112]. Але сам же автор визначав, що законодавчо даний принцип ніде не був закріплений.

У радянські часи на території України діяли три ЦПК: ЦПК 1924 року, ЦПК 1929 року та ЦПК 1963 року. Перші два кодекси (1924 і 1929 рр.) принцип безперервності у своїх статтях не виділяли, але його дія випливала із змісту ряду інших норм вказаних кодексів. Наприклад, ст. 108 ЦПК УСРР 1924 року визначала, якщо суд визнав справу достатньо виясненою, то він припиняв судоговоріння та приступав до винесення рішення [5, с. 124].

Теоретично вперше про принцип безперервності почав говорити С. Н. Абрамов, який в навчальному посібнику 1950 року (а потім у своєму же підручнику 1952 року) говорить про принцип безперервності як принцип цивільного процесу, хоча при його описанні він не робив жодних посилань на норми цивільного процесуального права [6, с. 19; 7, с. 54-55].

На законодавчому рівні принцип безперервності вперше був закріплений у ст. 35 Основ цивільного судочинства Союзу РСР та союзних республік, а потім у ст. 160 ЦПК УРСР 1963 р. [8, с. 10]

Згідно ЦПК УРСР 1963 року у змісті принципу безперервності виділяли наступні важливі процесуальні правила: судове засідання по кожній справі повинно проходити без­перервно, крім часу, призначеного для відпочинку; до закінчення розгляду розпочатої справи чи до відкла­дення її слухання суд не може розглядати інші справи. У ч. 2 ст. 160 ЦПК УРСР 1963 року також було закріплено положення про те, що розгляд справи відбувається при незмінному складі суддів. У разі заміни одного із суддів у процесі розгляду справи її розгляд має бути проведений з самого початку.

Але у 1993 році принцип безперервності настільки істотно був змінений, зокрема, були виключені наступні правила: судове засідання по кожній справі повинно проходити без­перервно, крім часу, призначеного для відпочинку; до закінчення розгляду розпочатої справи чи до відкла­дення її слухання суд не може розглядати інші справи, що одні учені почали говорити про ліквідацію даного принципу, а інші їм заперечували та виводили його існуванні із інших процесуальних правил, хоча і в дещо зміненому варіанті. Зокрема, С. Я. Фурса вказує, що у чинному ЦПК України принцип безперервності закріплено у зміненій редакції. Відповідно до ч. 6 ст. 191 ЦПК України, якщо розгляд спра­ви відкладався, справа розглядається спочатку. Суд після су­дових дебатів йде до нарадчої кімнати для ухвалення рішення (ч. 1 ст. 195 ЦПК України), яке ухвалюється негайно (ст. 209 ЦПК України). Отже, такі вимоги закону свідчать про безперервність проце­су, тобто на даній стадії суд не може відкласти розгляд справи чи оголосити перерву [1, с. 117].

Інший учений М. М. Ясинок, навпаки стверджує, що принцип безперервності все-таки був виключений із чинного цивільного процесуального законодавства України, але, тут же зазначає, що простим технічним вилученням діючого принципу з процесуального законодавства не можна відмінити принцип безперервності [8, с. 15]. Він же вказує, що розгляд справи після її відкладення повинен починатись заново лише у тих випадках, коли на протязі періоду, на який справу було відкладено, суд розглядав іншу справу. Буквальний же зміст цього принципу зводився і зводиться (ст. 159, 191 ЦПК України 2004 року) до того, що незалежно від розгляду чи не розгляду судом інших справ у період відкладення даної справи розгляд останньої завжди починається заново. Перерва ж у процесі також не передбачає розгляд будь-яких справ. У противному разі це буде відкладення справи. У такому розумінні змісту безперервності діють ст. ст. 169, 170, ч. 6 ст. 191, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 333 ЦПК України 2004 року [8, с. 15].

На нашу думку, принцип безперервності характерний для сучасного цивільного судочинства, хоча для його адекватного сприйняття варто Главу І “Основні положення” ЦПК України доповнити тими процесуальними правилами, які випливають із змісту принципу безперервності, щоби припинити наукові дискусії щодо існування чи не існування цієї визначальної засади цивільного судочинства та не виводити цей принцип опосередковано із змісту норм цивільного процесуального права, які регламентують окремі процесуальні дії, а не визначають прямо безперервність судового засідання.

Необхідність редакційний змін ЦПК України у цьому контексті обумовлена важливим значенням принципу безперервності та його прямою взаємодією з іншими процесуальними принципами цивільного процесу (в першу чергу, з принципом безпосередності та усності).

Як правильно зазначає М. М. Ясинок, значення принципу безперервності полягає в тому, що його вимоги забезпечують не лише концентрацію уваги суду на обставинах тільки однієї справи, що розглядається, але й прискорюють її розгляд за рахунок цілісної єдності на всіх стадіях судового процесу. Дія принципу безперервності спрямована на досягнення правильності та повноти дослідження й оцінки зібраних по справі доказів та встановленню всіх обставин справи, забезпечуючи при цьому упорядкованість у діяльності суду, забезпечення швидкого розгляду справ [8, с. 16].

Ось чому С. Я. Фурса виводить такі ознаки, (фактично процесуальні правила – Авт.) принципу безперервності:

1) склад суду з початку розгляду справи і до ухвалення су­дового рішення є незмінним. У разі заміни (вибуття) одного із суддів під час судового розгляду справа починається спочатку;

2) у разі відкладення розгляду справи її новий розгляд має проводитися спочатку;

3) рішення суду має бути ухваленим негайно після закін­чення розгляду справи [1, с. 118].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Таким чином, принцип безперервності займає важливе місце серед принципів цивільного процесу та відіграє значення при розгляді цивільної справи. З метою його адекватного сприйняття та забезпечення однакового застосування на практиці, вважаємо, що варто цей принцип наочно закріпити у Главі 1 розділу І ЦПК України. Адже порушення принципу безперервності тягне за собою порушення багатьох важливих принципів цивільного судочинства, таких як усність, безпосередність, оперативність, змагальність

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com