Які засоби самозахисту можуть використовувати закарпатці

За загальним правилом у рамках самозахисту можуть використовуватися будь-які знаряддя і засоби, не заборонені законом. Водночас у мережі Інтернет сьогодні можна знайти і придбати будь-що, зокрема, різні види зброї та спецзасоби захисту. Однак це не означає, що всі ці засоби легальні...

Про право на самозахист ми повідомляли у першій частині статті. Сьогодні йтиметься про те, чи дозволені в Україні для використання громадянами газовий балончик, електрошокер, травматичний пістолет та інші засоби для самозахисту. 

Суттєвою проблемою вітчизняного законодавства є відсутність в Україні закону про обіг зброї. Сьогодні ці питання регулюються розрізненими підзаконними актами, що ускладнює розуміння пересічними громадянами, яка зброя та спецзасоби дозволені, а які ні. На підставі нормативних документів, перелік яких знаходиться наприкінці статті, спробуємо в узагальненому вигляді окреслити правовий режим обігу зброї та спеціальних засобів самозахисту в Україні.

У вільному обігу (дозвіл не потрібен) перебувають: а) газові балончики; б) пневматична зброя (калібр до 4,5 мм, швидкість – до 100 м/с). Продаж газових балончиків та пневматичної зброї дозволяється лише особам, які досягли 18 років.

Відповідно до постанови КМУ №706 газові балончики, а також газові пістолети (на останні потрібен дозвіл, про що мова піде нижче) застосовуються громадянами: 1) для захисту від злочинних посягань на своє життя і  здоров'я, житло та майно чи життя і здоров'я, житло та майно інших громадян; 2) для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють: 3) для  затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і  намагається  втекти  або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам  органів внутрішніх справ.

При цьому забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Крім того пунктом 31 згаданої постанови категорично забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони  до  працівників  правоохоронних  та  природоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов'язків. Це положення викликає гостру критику в середовищі правозахисників, адже працівники правоохоронних органів теж можуть порушувати права громадян, у тому числі посягати на їх життя, здоров’я, майно (яскравим прикладом є дії правоохоронців під час подій на Майдані взимку 2013-2014 рр.). Відтак положення підзаконного акту не може суперечити Конституції та іншим актам законодавства. Тому, виходячи з принципу верховенства права та положень Конституції про самозахист, використання газових балончиків дозволене по відношенню до будь-кого з нападників, який посягає на ваше життя, здоров’я чи майно, а також в рамках крайньої необхідності, зокрема для захисту від нападу тварин.

Зброя, на яку потрібен спеціальний дозвіл:

а) газові пістолети (дозвіл видається з 18 років);

б) пневматична зброя (пістолети, револьвери, гвинтівки: калібр від 4,5 мм, швидкість – від 100 м/с) (дозвіл видається з 18 років);

в) мисливська гладкоствольна зброя (дозвіл видається з 21 року);

г) мисливська нарізна зброя (дозвіл видається з 25 років);

ґ) травматична зброя (дозвіл видається з 21 року) – дозволена тільки деяким категоріям громадян: суддям та їхнім близьких родичам; співробітникам правоохоронних органів (міліції, прокуратури, СБУ та ін.); особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві (за рішенням суду виключно на період судового розгляду); журналістам; народним депутатам України;  членам громадських формувань для охорони громадського порядку та державного кордону; держслужбовцям, які мають ранги й категорії; військовослужбовцям (крім тих, хто проходить строкову військову службу).

Сьогодні дозволи на отримання зброї видаються підрозділами громадської безпеки територіальних управлінь Міністерства внутрішніх справ. У разі наявності у особи судимості дозвіл на зброю не видається. При цьому законодавство не обмежує громадян у кількості зброї, якою вони можуть володіти на підставі дозволів.

Вогнепальна нарізна зброя дозволена для використання виключновійськовослужбовцям та працівникам правоохоронних органів. Але використовуватися вона може лише під час служби (тобто в робочий час, під час виконання службових обов’язків), після чого зброя здається до зброярні відомства (табельна зброя). Для індивідуального захисту (у т.ч. в позаробочий час) військовослужбовцям та правоохоронцям, як було зазначено вище, може видаватися травматична зброя. За незаконне носіння зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) передбачено кримінальну відповідальність (ч.1 статті 263 КК). Відповідальність також наступає за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї (стаття 263-1 КК).

До холодної зброї  відносять шаблі, кортики, фінки, мисливські ножі, кинджали, нунчаки, стилети, кастети тощо.  За носіння, використання та продаж такої зброї без передбаченого законом дозволу наступає кримінальна відповідальність (стаття 263 ККУ). При цьому мисливські ножі громадяни можуть придбати за наявності дозволу  органу внутрішніх справ на право зберігання та носіння мисливської вогнепальної зброї. Складнощі виникають у питанні: дозволено чи недозволено громадянам носити із собою звичайний ніж з метою самозахисту. Закон однозначної відповіді не дає. Однак з цього приводу варто зауважити, що, керуючись Методикою криміналістичного дослідження холодної зброї, органи експертизи не визнають більшість складних ножів як холодну зброю, якщо довжина клинка не є більшою 9 см, або товщина клинка менша 2,6 мм. Таким чином, носіння таких ножів не є протизаконним.

Окрему увагу слід приділити такому спецзасобу самозахисту як електрошокові пристрої. Формально відповідно до наказу МВС №101 їх використання дозволено лише працівникам правоохоронних органів при охороні громадського порядку для стримування агресивності правопорушника, припинення опору з його боку, при затриманні та відбитті нападу, а також для захисту від агресивних тварин. Однак заборона стосується насамперед електрошокерів, які призначені для використання правоохоронними органами. Зокрема стаття 195-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами.

Юристи дискутують щодо володіння і використання усіх інших моделей електрошокерів. Ситуація тут досить неоднозначна. 17 червня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про право власності на окремі види майна», до якої був доданий перелік видів майна, яке не може знаходитись у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. У цьому переліку були вказані електрошокові пристрої.

Однак вказана постанова була прийнята на підставі Закону «Про власність» від 07.02.1991 року, який втратив силу у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України». Отже, станом на сьогодні дана постанова не чинна, в результаті чого, поки що в Україні не існує жодного спеціального нормативно-правового акту, який би дозволяв чи забороняв громадянам, які не є працівниками правоохоронних органів, володіти усіма іншими (крім тих, що призначені для використання правоохоронцями) моделями електрошокерів. При цьому, як відомо, відповідно до статті 19 Конституції України громадяни здійснюють свої права за принципом "дозволено все, що не заборонено законом", а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють свої повноваження за принципом "дозволено лише те, що передбачено законом".

Таким чином, легальних та доступних для пересічних громадян засобів самозахисту не так вже й багато. Законодавство у цьому питанні доволі заплутане та не завжди однозначне, а, отже, потрібен єдиний систематизований закон про обіг зброї в Україні. 

 

Нормативні документи до теми:

Наказ МВС від 21 серпня 1998 року №622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» 

Кримінальний кодекс України (статті 36-43, обставини, що виключають злочинність діяння)

Наказ МВС від 13 червня 2000 року № 379ДСК «Інструкція про порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії» (для службового користування)

Постанова КМУ від 7 вересня 1993 року №706«Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії»

Наказ МВС від 13 лютого 1998 року №101 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування електрошокових пристроїв (електрошокерів)»

МЕТОДИКА криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів від 15.01.1999 року.

 

 

Віталій Дацюк, кандидат юридичних наук для ProZak.info