image

Дарія Новікова: Мрію показати найкращий можливий результат у спорті

 

 «Головне в житті – це перемога над собою, удосконалення своїх умінь та навичок» - каже Дарія Новікова – дівчина з Ужгорода, яка зайняла цьогоріч 1-ше місце у Кіровограді на Всеукраїнській першості серед юніорів. Вона трудолюбива та амбіційна. Ця перемога дала Дарії ще більше сил для того, щоб впевнено крокувати до Олімпійських вершин.  

-          Дарія, розкажи, будь ласка, як починалася твоя спортивна кар’єра?

-          Мої батьки спортсмени, тому спостерігаючи за ними, я сама хотіла займатися спортом. Вони не нав’язували мені спорт, не наполягали, тільки підтримували мене у всіх моїх починаннях. До 9 років я займалася художньою гімнастикою, а в 11 вирішила спробувати себе в легкій атлетиці. Взагалі різними видами спорту займалася з самого дитинства: художньою гімнастикою, плаванням.

Моя мама - легкоатлетка, вправна у киданні списа. Вона розказувала мені, як тренувалася, пересилювала себе і досягала тих цілей, які перед собою ставила. Мені це дуже сподобалося, і я хотіла бути такою ж, як мама.

-          Які зі змагань тобі найбільше запам’яталися, які з них є найбільш значними?

-          Брала участь у Міжнародних дитячик іграх в Бахрейні в 2010 році і в Шотландії в 2011. П’ять років поспіль, починаючи з 2009, брала участь у меморіалі генерала Дмитра Карбишева у Бресті, Білорусі, де посідала 2 і 3 місця у 2012 і 2013 роках відповідно. У чемпіонатах України брала участь з 14 років, але стати призером і переможницею вдалося тільки цього року.

-          Де і скільки разів на тиждень ти тренуєшся? Хто твої тренери? Як проходять тренування?

-          Тренуюся 5 разів на тиждень зазвичай в Мукачеві, в ДЮСШ, під пильним наглядом Ігора Панкулича. Але перед важливими стартами кількість тренувань зростає до восьми. Бігаю в Ужгороді на стадіоні «Авангард», виконую весь план тренувань, який мені склав Ігор Степанович. Починаю з розминки (повільний біг), далі основна робота (стрибки, біг, спеціальні вправи, силові навантаження), в кінці заминка, розтяжка. Іноді починаю з розтяжки, а тільки потім біг і решта вправ.

-          Чи є у тебе кумир серед легкоатлетів? Хто? І за які заслуги ти його поважаєш?

-          Кумирів нема, є багато спортсменів, які мені імпонують. Але найбільше подобається американський десятиборець Ештон Ітон. Він олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, тож поважаю його за ці досягнення. Але перш за все - за колосальну працю, за любов до того, що він робить і за вміння долати перешкоди. 

-          Часто у спортсменів бувають травми. У тебе були? Скільки часу потребувала на відновлення?

-           Звичайно, без травм у спорті ніяк, і в мене вони були. Була протрузія міжхребцевих дисків у 2014 році, два місяці лікувалася, і на тренуваннях була присутня тільки як глядач.

-          Не важко поєднувати особисте життя і спорт?

-          Не важко. Я знаю, що у мене тренування, тому на той час нічого не планую. За багато років навчилася знаходити час на друзів, близьких людей, відпочинок, і при цьому вчасно і регулярно тренуватися.

-          Які у тебе плани щодо спортивного майбутнього? Чи мрієш про щось?

-          Плани на майбутнє - тренуватися, працювати над собою і покращувати результати. Мрія - досягти власного максимуму, показати найкращий можливий результат. Хочу спробувати себе у стрибках із жердиною і, як і будь-який спортсмен, мрію потрапити на Олімпійські ігри.

-          Що б ти порадила спортсменам, які втрачають віру в себе?

-           Моя життєва позиція: вірити у себе, свої сили і ніколи не опускати руки. Саме це хочу порадити спортсменам і взагалі всім. Адже тільки ти сам керуєш собою, своїм часом, покращуєш себе, і тільки ти в змозі примусити себе боротися і йти до кінця.

 

Галина Дзьобак, студентка відділення журналістики УжНУ

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com