Хто із закарпатців ставав олімпійськими чемпіонами
До 120-річчя сучасної Олімпіади закарпатознавець Федір Шандор нагадав, хто із закарпатців і в якому році ставав олімпійським чемпіоном.
«120-років сучасній Олімпіаді
Олімпійська гордість Закарпаття - чемпіони-закарпатці
1956 - Й.Беца футбол
1964 - А.Боднар водне поло
1968 - В.Станкович фехтування
1972 - В.Станкович фехтування, Й.Гажо футбол, Й.Сабо футбол
1976 - С.Решко футбол, Н.Гецко гандбол
1988 - Н.Митрюк гандбол
1992 - М.Копча баскетбол
2004 - Р.Герій волейбол», -- написав Шандор у соцмережах.
Ми хочемо дещо нагадати та уточнити.
Як виявилося, олімпійських чемпіонів-закарпатців було не так багато. При цьому, більшість із них ставали чемпіонами Олімпійських Ігор не під прапором України, а ще колишнього СРСР. Окрім того,
Беца Йосип Йосипович народився 6 листопада 1929 року в Мукачеві.
1955-1958 рр.– у ці роки мукачівець захищав кольори одного з кращих клубів колишнього Союзу – ЦБЧА (Москва). У 1955 році Йосипа Бецу та мукачівця Івана Мозера запросили виступати за олімпійську збірну СРСР. Чемпіон Олімпійських ігор у Мельбурні (1956 рік).
Копча-Ткаченко Марина народилася 29 серпня 1965 р. у Мукачеві, що на Закарпатті.
Копча-Ткаченко – головний тренер жіночої збірної України й команди ТІМ-СКУФ (Київ), яку свого часу створила разом із своїм чоловіком Ігорем Ткаченком. 1992 рік – Марина Копча – олімпійська чемпіонка 1992 р. (м. Барселона, Іспанія) у складі збірної СНД. У цій команді грала ще одна українка, Олена Жирко з Києва.
Гецко-Лобова Ніна Романівна народилася 20 липня 1957 року в місті Зестафоні (Грузія), але згодом переїхала жити в Закарпаття. У 1968 році одинадцятирічною дівчинкою прийшла в Берегівську ДЮСШ, де під керівництвом майбутнього заслуженого тренера України Йосипа Васильовича Зупка й почала опановувати такий вид спорту, як гандбол.
Заслужений майстер спорту СРСР. У складі жіночої збірної колишнього Союзу в 1976 році на Олімпіаді у Монреалі (Канада) стала чемпіонкою Ігор.
Тепер про інших, згаданих Федором Шандором олімпійців.
Митрюк Наталія Іванівна – не чемпіонка, а срібна призерка Олімпійських ігор. Народилася 29 листопада 1959 року в Хусті. У 1976 році хустянку запросили в республіканський спортінтернат. Тут на неї звернув увагу відомий тренер київського "Спартака" і збірної жіночої команди СРСР, заслужений тренер СРСР Ігор Турчин.
1982 та 1986 рр. – хустянка в складі жіночої збірної СРСР із гандболу стала дворазовою чемпіонкою світу. 1988 р. – закарпатка в складі олімпійської жіночої збірної колишнього Союзу з гандболу повернулася з Сеула, де проходили Ігри, зі срібною медаллю.
Герій Роман Романович – дворазовий олімпійський чемпіон із волейболу у так званих Дефолімпійських іграх (для людей з фізичними вадами).
Народився 5 квітня 1977 року в Ужгороді в сім'ї інвалідів із слуху. Заслужений майстер спорту України.
На ХХ Дефлімпійських іграх, що проходили з 5 по 17 січня 2005 року в Мельбурні (Австралія), у складі збірної волейбольної команди України вперше в історії закарпатського спорту серед спортсменів із вадами слуху та мови став чемпіоном.
Тепер про легендарних футболістів. Вони також лише призери Олімпіад.
Решко Стефан Михайлович народився 24 березня 1947 року в селі Ключарки, що на Мукачівщині. Чотириразовий чемпіон колишнього Радянського Союзу з футболу – 1971, 1974, 1975 та 1977 років, і стільки ж разів був срібним призером (1972, 1973 та 1976 (восени), 1978 років).
Володар Кубка СРСР 1974 та 1978 рр., а також був фіналістом у 1973 році. У єврокубках зіграв 33 поєдинки (Кубок європейських чемпіонів – 17, володарів кубку – 9, Кубок УЄФА – 7 та Суперкубок – 2).
У чемпіонатах колишнього Союзу провів 272 матчі (забив два голи): за "Динамо" – 200 поєдинків, "Чорноморець"– 72. Бронзовий призер Олімпійських ігор-74 (зіграв чотири поєдинки). За збірну СРСР (1975-1976 рр.) провів 15 ігор, а в Олімпійській збірній (1971 рік) – три.
Cабо Йожеф Йожефович народився 29 лютого 1940 року в Ужгороді. Півзахисник. Центральний захисник. Заслужений майстер спорту (1967 рік). Заслужений тренер України. Чемпіон СРСР 1961, 1966, 1967, 1968 рр., срібний призер 1960, 1965, 1969 рр., володар Кубка СРСР 1964 та 1966 рр. Провів 315 ігор у чемпіонатах СРСР ("Динамо" Київ – 246, "Зоря" Луганськ – 27, "Динамо" Москва – 42). У ворота суперників забив 51 м'яч і входить (під № 25) до символічного "Клубу Олега Блохіна", куди включені футболісти, котрі, виступаючи за команди вищої ліги та національну збірну колишнього Союзу, провели у ворота суперників 50 і більше м'ячів.
У збірній СРСР (1965-1972 рр.) зіграв 40 поєдинків, забив вісім голів. Був учасником двох чемпіонатів світу в Чилі та Великобританії. Саме в туманному Альбіоні вперше і єдиний раз у своїй історії найбільшого успіху – бронзових медалей – у матчах світового чемпіонату добилася збірна колишнього Союзу, за яку тоді грав і Йожеф Сабо (зіграв чотири поєдинки) – єдиний представник Закарпаття.
Бронзовий призер Олімпійських ігор 1972 року в Мюнхені (провів 5 ігор і забив один гол). Учасник відбіркових матчів чемпіонату Європи 1968 та 1972 рр. та Олімпійських ігор-68.
Ну і є ще один чемпіон Всесвітньої шахової Олімпіади:
Єфіменко Захар Олександрович народився 3 липня 1985 року в м. Макіївка Донецької області. Коли йому був лише рік, він разом із сім'єю переїхав на постійне проживання в Ужгород. Закарпатець Захар Єфіменко у складі чоловічої збірної України став золотим призером 39-ї Всесвітньої Шахової Олімпіади у Ханти-Мансійську, випередивши 148 інших збірних.