Адвокат "Закарпатавтотрансу": кафе на території Ужгородського автовокзалу побудоване незаконно і буде знесено
Адвокат "Закарпатавтотрансу" Володимир Логойда переконує, що кафе, яке існувало на території автовокзалу понад 25 років, не мало дозволів і буде знесено
Як ми повідомляли, в Ужгороді керівництво "Закарпатсавтотрансу", значна частина акцій якого належить родині мера Ужгорода Богдану Андріїву, вирішило знести торговий павільйон, який був побудований тут ще з початку 90-х років минулого століття.
Нагадаємо, що власники павільйону вже після всіх судових перипетій змирилися зі знесенням і сподіваються завтра в суді відстояти право на відтермінування знесення, бо це потребує певного часу.
Сьогодні ми також отримали коментар адвоката Володимира Логойди, який захищає права "Закарпатавтотрансу". Адвокат переконує, що кафе взагалі не мало дозвільних документів.
Публікуємо текст його лита в редакцію:
"Мале приватне підприємство «Рута» ніколи не мало жодних дозволів на будівництво цього торгового павільйону типу «шанхай» - ані дозволу на проектування і будівництво від Ужгородського міськвиконкому, ані дозволу на початок будівельних робіт від Інспекції архітектурно-будівельного контролю, ані погодженого всіма інстанціями проекту будівництва, ані належних за законом експертиз. Не було кафе ніколи здано в експлуатацію і, найголовніше, ніколи не мало документів на землю. Іншими словами, самозахоплення земельної ділянки і самочинне будівництво, що законом завжди було суворо заборонено і зараз, і за часів СРСР, і на початку української незалежності.
Що вже говорити про такі дрібниці, як торгівля в людному місці алкогольними напоями (пивом) без передбаченої законом ліцензії та навіть без касового апарату? Лише останній рік, після скарг споживачів та багатотисячних штрафів з боку податкових органів горе-підприємці були змушені потрохи виходити з тіні.
А що ж Закарпатавтотранс, запитає читач? Чому ж він мовчав? Та власне не мовчав. Майже 20 років, ще з кінця 90-х – початку 2000-х підприємство, яке багато років мало всі законні підстави для використання землі (Державний акт на право постійного користування), зайнятої торговим павільйоном, було змушене шукати справедливості у нетрях судової системи України, добиватися усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою для звільнення її від незаконно збудованого архітектурного «чуда»-наливайки, що здобуло в окрузі недобру славу алкогольними дебошами відвідувачів.
Справедливості заради слід сказати, що суди вже раніше постановляли рішення про знесення самочинного будівництва, та спритні ділки від торгівлі раз за разом блокували виконання рішень судів скаргами, клопотаннями про відстрочку виконання рішень та іншими процесуальними хитрощами – аж поки не сплив строк виконання відповідного наказу Господарського суду Закарпатської області на знесення споруди. Так минуло кілька років, та цього торгівцям здалося замало і вони вирішили тишком-нишком посудитися з Ужгородською міською Радою і судовим рішенням визнати своє право власності на незаконно збудоване на чужій землі майно. Цікаво, що підприємство-землекористувача навіть не повважали за необхідне поставити до відома – але Богу слава, Україна ще у 2006 році забезпечила прозорість судових рішень, створивши Єдиний державний реєстр судових рішень і надавши відкритий доступ до нього в мережі Інтернет всім бажаючим. Отже, «посудитися за спиною» у Рути не вийшло – Закарпатавтотранс своєчасно дізнався про задум опонентів і вступив у судовий процес, згодом вигравши його. Зрозумівши, що залишати так справу не можна, бо спритні ділки від торгівлі не полишатимуть своїх спроб прихопити чужу землю, тепер вже автостанція перейшла у наступ – керівник підприємства Йосип Кречко у листопаді 2015 року звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про знесення наливайки-самобуда. Як не затягували суд адвокати Рути, все, що вони змогли – це виграти своєму клієнту ще півтора роки незаконної торгівлі. У квітні 2017 року Апеляційний суд Закарпатської області підтримав рішення Ужгородського міськрайонного суду і поставив крапку в цій історії : будівництво торгового павільйону незаконне, його належить знести і поновити права землевласника на безперешкодний доступ до його ділянки.
Наразі триває виконання рішення суду, яке Рута по вже протореній доріжці намагається заблокувати – звернулися з клопотанням до Ужгородського міськрайонного суду (розглядатиметься завтра, 23 травня) надати на цілий рік (!!!) відстрочку у виконанні рішення суду. Кажуть дуже складно відключити воду і електрику, це потребує значного часу, а отже виконати рішення суду наразі неможливо (хоча комунальні служби кажуть, що їм потрібна лиша заява від Рути і година часу для відповідних дій).
Напевно для того, аби дати суду формальний привід продовжити життя горе-наливайки, і розгоняється Інтернет-хвиля, мовляв, дивіться, ображають чесного підприємця. Та ще і в інтересах мера міста Богдана Андріїва, який має інтерес в Закарпатавтотрансі, аж такий, що дав їм приватизувати землю під кафе бідного та чесного підприємця. Цікаво, що наводячи в статті реквізити жовтневого 2015 р. рішення Ужгородської міської Ради (номер, дату), журналісти вважають, що у читачів надто коротка пам’ять – і вони напевно не згадають, що Андріїва обирали на посаду лише у середині листопада 2015 року, а у жовтні містом керував ще Віктор Погорєлов, отже автостанція викупала землю з постійного користування ще при ньому. Сплативши, до речі, до бюджету міста чималі кошти, які пішли на фінансування потреб міської громади.
Рішення судів будуть на цей раз виконані – незаконно збудована на чужій землі наливайка буде знесена. А нам всім слід зрозуміти : якщо ми хочемо, аби в нашій країні був порядок, то рішення суду, що набуло законної сили, потрібно поважати і виконувати. Так нам каже Конституція, яку ми незаслужено ігноруємо. Право власності на землю теж потрібно поважати. Це теж каже Конституція. А на самочинне будівництво право власності не виникає (це говорить Цивільний кодекс України), а отже і захищати несумлінного підприємця, апелюючи до емоцій читачів – неправильно і несправедливо. Не буде в країні панувати закон (а лише доцільність, яку кожен уявляє по-своєму), буде хаос, анархія і занепад. Після двох революцій не всі з цим згідні – не ті наразі звички і реакції у людей, всюди тотальна недовіра до влади, до суду, заклики до революційної доцільності тощо. І часто критика заслужено лунає. Але тотальна недовіра до дій державних органів, тотальна відсутність поваги до судового рішення (до речі, чесно і терпеливо, у багатомісячних судових баталіях здобутого) – це шлях в нікуди.
Адвокатом позивача в редакцію Prozak.info всі судові рішення надані, додаємо посилання на Єдиний державний реєстр судових рішень і читачам – хто хоча справді розібратися, а не огульно звинувачувати всі і вся, має можливість це зробити. Почитайте і зробіть свої власні висновки:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54753026
http://reyestr.court.gov.ua/Review/55648055
http://reyestr.court.gov.ua/Review/57168551
http://reyestr.court.gov.ua/Review/62130950
http://reyestr.court.gov.ua/Review/65838669
Сподіваємося, що журналісти згодом проінформують читачів ресурсу про те, чим завершиться ця історія. Принаймні наша сторона готова сприяти репортерам і надати повну інформацію щодо всіх судових та інших документів, а також коментувати розвиток подій.
З повагою,
Логойда Володимир, адвокат, м. Ужгород"
Завтра по цій справі може бути поставлено остаточну крапку і ми поінформуємо вас, як закінчилася ця справа.