Артур Вульф: Чому в Італії немає терактів
Як правильно боротися з тероризмом.
Італія активно брала і бере участь у всіх міжнародних військових місіях в мусульманських країнах. Італійці вкладають багатомільярдні угоди з Ізраїлем у військовій сфері. Через Італію проходить величезний потік нелегальних іммігрантів з Сирії, Іраку, Туреччини, Афганістану, Пакистану і країн ісламської Африки (від Лівії до Нігерії), тобто з країн, де проживає чимало прихильників ісламської держави (ІД). В Італії, нарешті, знаходиться найбільший культовий для джихадистів об'єкт для терористичних атак - Ватикан.
Чому ж ісламським екстремістам досі не вдавалися терористичні атаки на території Італії, тоді як і французи, і бельгійці, і іспанці, і німці, і британці неодноразово страждали від ісламського тероризму? Відповідь на це дає колишній консультант Міністерства оборони, Ради національної безпеки і Держдепу США Едвард Луттвак.
Всі ці країни нарікають на те, що на їх території проживає занадто багато суб'єктів, за якими потрібно стежити і на це у спецслужб не вистачає ресурсів. Але в Італії також постійно проживає понад 2 млн мусульман, а якщо врахувати величезний потік біженців, що йде з ісламських країн, то кількість суб'єктів, які вимагають спостереження, в ній не менше, ніж у Франції або в Англії.
Насправді, якби італійські спецслужби діяли б так, як їх колеги з інших європейських країн, то і результати були б такими жалюгідними. І британці, і французи, і бельгійці витрачають купу ресурсів за спостереженням і документування екстремістськи налаштованих суб'єктів, але починають діяти проти них тільки якщо отримують дані про те, що ті готують теракт. Італійці ж починають діяти на більш ранній стадії.
Як тільки перехоплення телефонних переговорів, електронної пошти або донесення агентури свідчать про те, що хтось в розмові поклявся вести джихад в ім'я Хамаса або повідомив про наміри долучитися до ІД, спецслужби починають діяти. Вони затримують цю людину і проводять професійний допит, в ході якого намагаються визначити, чи було це просто порожнім хизуванням, чи ні. Явних хвальків, які покаялися в марнослів'ї, відпускають, а по іншим проводять докладну перевірку в пошуках хоч найменших правопорушень, за які їх можна притягнути до кримінальної відповідальності. І якщо звичайний дрібний злодюжка часто може розраховувати на те, що до нього у правоохоронців поки не дійдуть руки, то якщо факт дрібної крадіжки виявляється у суб'єкта, якого спецслужби вважають потенційним джихадистом - він отримує максимальні покарання.
Якщо він не є громадянином Італії - то моментально депортується з країни. Якщо ж встиг отримати громадянство - йде до в'язниці на максимально можливий термін. А поки він сидить, спецслужби намагаються знайти в його документах на отримання громадянства найменші порушення, щоб анулювати указ про надання йому громадянства і вислати його з країни, коли він вийде з в'язниці. Таким чином з країни були вислані кілька найбільш завзятих імамів, а ще 181 імам відбуває термін у в'язниці за різні правопорушення.
Італійці в дрібних злодюжках, які одночасно є ісламськими екстремістами, бачать насамперед джихадистів, і використовують факт скоєння ними загальнокримінального злочину як можливість видалити їх з країни або хоча б ізолювати на максимально можливий термін. Французи ж або британці в аналогічних ситуаціях розглядають їх як простих злодюжок, які не становлять ніякої іншої загрози. Таким чином італійці різко скорочують список суб'єктів для постійного спостереження до рівня, який здатні перетравити спецслужби. А британці, французи чи бельгійці змушені випускати з-під спостереження багатьох потенційних джихадистів, тому що їх знаходиться на волі занадто багато.
Іншими методами, але за схожою концепцією, діє і ФБР в США. Якщо у спецслужб з'являється інформація про те, що якийсь суб'єкт є потенційним джихадистом, то ФБР відразу ж намагається підіслати до нього агента під прикриттям або інформатора з пропозицією купити зброю або вибухівку для ведення джихаду проти невірних або ж з пропозицією допомогти іншим джихадистам. Якщо підозрюваний повідомляє про таку пропозицію в поліцію - він виключається зі списку об'єктів для спостереження.
Якщо ж погоджується на співпрацю з "джихадистами" під прикриттям - то відправляється у в'язницю на 20 років за підготовку теракту. Це, як і в Італії, дозволяє різко скоротити кількість осіб, за якими потрібно вести спостереження, і дозволяє спецслужбам зосередитися на стеженні за відносно невеликою кількістю суб'єктів, що представляють загрозу.