Чому в Закарпатті не будують велодоріжки

Розвиваючи велоструктуру ми могли б зменшити кількість ДТП і покращити екологію. Допис еколога Генріха Розмана

Інколи дивуюся, коли мої земляки із захопленням розповідають про велоструктуру в країнах Євросоюзу. Мовляв, там люди надають перевагу велосипедам, скрізь є велодоріжки, які не те що маркуванням спеціальним позначені, але й світлофорами спеціальними. 

А дивує те, що мова йде не про захоплення новим атомним реактором чи космічним об'єктом, а елементарною велосипедною структурою. І якщо розібратися, то якихось надлюдських зусиль для втілення подібних речей і у нас не потрібно.

То в чому ж річ? Ви знаєте, що дивує інколи приїжджих із центральних та східних областей у нашому Закарпатті? Ну попри вина з ізабели та термальних басейнів. Їх дивує те, що в закарпатських селах сторічні бабусі та дідусі пересуваються на велосипедах. Велосипедна культура у нас в області дуже давня і сильно була розвинута в період Чехословаччини. І якось цигани тоді менше крали "біціглі", бо могли пендриком від жандарма в голову отримати.

Що ж ми маємо зараз. Мода на велосипеди не пройшла. Їх купується багато. Вони стали зручні. Але є дві біди. Їх крадуть, а поліція інколи навіть протокол з безнадії не хоче оформити. А по-друге, на них нема де їздити. Автомобільний трафік зараз такий, що по звичайним автомобільним дорогам далеко на велосипеді не поїдеш. А ще зараз купа рагулів за малі гроші понавозила автівок нерозмитнених, то трафік різко зріс. А з ним і кількість ДТП за участі тих таки рагулів на машинах з іноземними номерами та велосипедистів.

Здавалося б, транспортна інфраструктура настільки вже вкорінена, що втиснути велодоріжку десь в місті вже практично неможливо. Дурниці. При бажанні це можна легко зробити. Скрізь в Європі велосипедисти - це королі доріг і руху. А в Голландії велосипедисти навіть мають перевагу над пішоходами і інколи велодоріжки ширші за тротуари і якщо пішохід вирішив пройтися по велодоріжці, то велосипедист може спокійно трохи "буцнути" пішохода і йому за це нічого не буде.

Якщо пригадати історію з велодоріжками в Закарпатті, то найперше на розум приходить велодоріжка між Ракошином та Мукачевом. Її зробили вимушено, бо саме на цьому відрізку постійно трапляється маса аварій і здебільшого збивають велосипедистів. Доріжку зробили, але часто селяни все одно їдуть автодорогою.  Запитайте їх, чому вони так роблять, то скажуть: "Тать поки м доїхав, то колесо восьмічку дустало". Власне, доріжкою також потрібно зайнятися і привести її в порядок, щоб вона була рівна. Місце ж є. А місце наразі - це головне. Просто потрібно зробити " на совість".

Гарний приклад зробили нам угорці, коли допомогли в 2013 році зробили велодоріжку від села Астей і до кордону на "Лужанці". В Угорщині останнім часом велокультура значно зросла. Можливо, хтось бачив, як у сусідніх із Закарпаттям селах угорці набудували велодоріжок. І з боку Вашарошнаменя, і з боку Кішварди. 

До речі, в угорських селах Закарпаття дуже багато людей користується велосипедами. Пригадується, що наприкінці минулого року один із обласних депутатів розповідав про велодоріжки у Виноградівському районі. Я "погуглив" і знайшов цей реліз облради:

"Вкрай необхідним є облаштувати велодоріжкою ділянку дороги з м. Виноградів до смт. Вилок, яку велосипедисти використовують найбільше. А на відрізку дороги з с. Підвиноградів до с. Н. Село вже майже готова інфраструктура відокремленої від проїжджої частини вело доріжки, відновлення якої не потребуватиме значних витрат. До речі,  як стверджує депутат,  на ділянці дороги між м. Виноградів та с. Н. Село спостерігається велика кількість ДТП з летальними випадками за участю пішоходів і велосипедистів. То ж наявність тут такої велодоріжки зменшить і кількість дорожньо-транспортних пригод, убезпечить людей та пришвидшить їх переміщення з одного населеного пункту в інший.

Депутати підтримали колегу на направили запит на розгляд Служби автодоріг у Закарпатській області та комунального закладу «Агенство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва «Закарпаття» облради".

А потім мовчання. І якщо запитати, а чим все закінчилося, то закінчується у нас зазвичай фразою: "немає коштів". 

На завершення хочеться трошки акцентувати тему велодоріжок у контексті здорового змагання між двома найбільшими містами Закарпаття - Ужгородом та Мукачевом.

Попри те, що в обох містах час від часу проходять масові велопробіги з метою привернути увагу влади до проблем велосипедистів, якогось реального поштовху в розвитку велоструктури не спостерігається. В обох містах влада робила ставку на відкриття велостоянок для велосипедів, але вони так і стоять порожніми, бо крадії велосипедів настільки активні та креативні, що можуть вкрасти велосипед з-під носа, а велостоянки є лише приманкою. І все ж, на мою думку, Ужгород програє Мукачеву щодо розвитку велоструктури. 

За влади Віктора Погорєлова була одна дурість. На набережній Незалежності намалювали вздовж дороги маркувальну лінію і назвали частину цієї дороги велодоріжкою. Тобто, витрати на таку псевдовелодоріжку дорівнювали витратам на фарбу для маркувальної лінії. 

Трошки пізніше Богдан Андріїв захотів бути своїм серед "велосипедистів" і ще в.о. міського голови намалював маркувальну лінію вздовж Слов'янської набережної. При цьому вузеньку частину так званої велодоріжки провели з боку лавиць. Це було, звичайно, тупо, але галочку поставили. До честі Андріїва, місцями доріжку залатували, тобто витрати були більшими, хоча й мінімальними. 

Що стосується Мукачева, то тут молодий Андрій Балога, якого називають прогресивним мером, не ризикнув ламати транспортну структуру в центральній частині міста, а вирішив піти шляхом своїх колег з Ужгорода і облаштувати велодоріжку там, де не їздить автомобільний транспорт - також вздовж набережної Латориці. Ще минулої осені тут почали будувати доріжку шириною два метри від транспортного Паланківського мосту сумнозвісної Берегівської об'їзної і аж до вулиці космонавта Бєляєва. Це майже трикілометрова доріжка, яка обійдеться бюджету в майже два мільйони гривень. 

Така велодоріжка є виключно прогулянковою і не буде корисною для тих мешканців Мукачева, які мають намір пересісти з автівок на велосипеди. 

Для того, щоб облаштувати велодоріжки в центральних частинах міста, де наразі жвавий автомобільний рух, потрібно мати певний досвід в реалізації таких проектів. Але, як кажуть, тут велосипеда вигадувати не потрібно. Поруч, за кордоном, це все вже успішно функціонує. Тому варто відійти від практики гастрономічних візитів до партнерів з міст-побратимів, коли такі поїздки під маркою "ділові" насправді є нічим іншим, як акціями з пожирання шашликів та алкоголю. А варто просто сісти з колегами-іноземцями і щось корисне у них дізнатися, занотувати, запланувати і реалізувати. А потім вже шашлики та алкоголь, якщо вже без цього ніяк. І люди вам вдячні будуть. І природа.

Генріх Розман, еколог.