Про смерть ПТУ в Закарпатті

Цього року згідно зі змінами в бюджетне законодавство в  Закарпатті з 16 ПТУ з облбюджету фінансуватиметься лише 8. На їх утримання передбачено 56 млн грн. Фінансуванні інших 8-ми ПТУ впало на плечі бюджетів міст обласного підпорядкування.

Зокрема, із 16 професійно-технічних навчальних закладів  з обласного бюджету у 2016 році будуть фінансуватися 8 закладів, які знаходяться у селищах: Великий Березний та Міжгір’я, містах Виноградів, Перечин, Свалява, Тячів та в селі Білки Іршавського району. Для утримання цих закладів в обласному бюджеті затверджено видатки загального фонду на здійснення поточних видатків у сумі 56,1 млн.грн., з яких на оплату праці з нарахуваннями передбачено 34,6 млн.грн., оплату енергоносіїв та комунальних послуг – 5,1 млн.грн., виплату стипендій та допомог – 13,5 млн.гривень.

Що стосується тих, ПТУ, які доведеться фінансувати з бюджетів міст, то їх:  в Ужгороді - 3, у Мукачеві - 3, в Хусті - 2. А це найбільш потужні професійно-технічні заклади, як за кількістю учнів, так і за кількістю напрямків підготовки спеціалістів.

Як провідомив колишній начальник управління освіти в Закарпатській ОДА, а нині депутат облради від партії ЄЦ Михайло Мотильчак, саме в цих ПТУ у містах обласного підпорядкування навчаються діти з усієї області.

«Тобто, в Ужгородському ПТУ здобувають освіту не лише ужгородські діти, а з усього краю. А згідно зі статтею 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", незважаючи на географію проживання учнів з усієї області, тягар лягає на міські бюджети.

І результат ми сьогодні почули: якщо в минулому бюджеті на професійно-технічну освіту виділялося більше 130 мільйонів гривень, то в цьому році на обласний бюджет лише 52 мільйони гривень, а більше 80 мільйонів - саме на міста. Звідки містам брати ці кошти?

Звичайно, зараз необхідно зменшувати фінансування на міське господарство, на дошкільну та загальну освіту для того, щоб знайти додаткові кошти на професійно-технічну освіту.

Який був вихід з цієї ситуації? По-перше, депутати Єдиного Центру пропонували звернутися до Кабінету Міністрів України з приводу того, щоб ще раз переглянути це питання, і залишити той механізм фінансування, який був у минулому році.

По-друге, давайте принаймні співвідношення 50% на 50%, тобто, половина - субвенція з державного бюджету, а інша половина - з обласного бюджету.

По-третє, розглянути резерви обласного бюджету і допомогти містам з підготовкою робітничих кадрів.

Але більшість депутатського корпусу до таких пропозицій від фракції Єдиного Центру не дослухалися. Як завжди, депутати не хотіли розібратися з цим питанням. В результаті, прийняли бюджет. Я, у свою чергу, спілкувався майже з усіма директорами ПТУ області і вони висловлюють свою тривогу. І влада міст таким станом речей занепокоєна», -- розповів Михайло Мотильчак.

У Хусті, Мукачеві та Ужгороді влада вже думає, як вирішувати проблему з фінансуванням ПТУ. 

«Після затвердження нового кодексу на нас ліг додатковий матеріальний тягар. Якщо раніше колишні ПТУ, а тепер ліцеї, фінансувалися за рахунок державного бюджету, то зараз утримувати освітні установи повинні ми. А це – 11 млн. 800 тис. грн., які потрібно вилучати із міської казни, аби передати на потреби профільних навчальних закладів», – розповів Хустський міський голова Володимир Кащук.

«В «бюджетну ніч» ВРУ нам подарувала багато "сюрпризів". Першою чергою це стосується професійно-технічних училищ. У нашому місті їх налічується 3. Прийнявши державний бюджет, наші законотворці передали фінансування ПТУ місцевим бюджетам, «забувши» передбачити для цього джерела фінансування. Ужгородська міська рада повиннна була в терміновому порядку шукати гроші, щоб люди отримали заробітну плату і стипендії. Вести мову про якесь переоснащення навчальних закладів, ремонти чи нове обладнання уже немає сенсу – хоча б зарплату виплатити, оскільки ми не маємо права робити ремонти, бо майно перебуває у державній власності, крім того, навіть на зарплати ресурсів ледь вистачає», -- розповів про цю проблему виданню Prozak.info депутат Ужгородської міськради Микола Сюсько.

У Мукачеві з цього приводу міський голова Андрій Балога разом з із заступниками давав прес-конференцію. Ось як її прокоментував депутат Мукачівської міськради Роберт Іванчо.

«Сьогодні пройшла прес-конференція міського голови та його заступників. Мова йшла про бюджет нашого міста. Окремо постало питання по фінансуванню ПТУ м. Мукачево. Поясню. В цьому році нам хотять передати на утримання всі ПТУ, які є в нашому місті, але мукачівців там менше 25%, а всі інші не є жителями м. Мукачево, а нам пропонують з нашого бюджету, тобто за кошти громади Мукачево утримувати всіх, а це приблизно 45-48 млн. гривень мукачівських коштів! Запитання: чому обласна адміністрація не хоче брати на себе утримання по суті обласних закладів і погрожує нам припинити дію міського бюджету?!»

Звичайно, що місцеві влади будуть шукати вихід, який матиме авральний характер, бо мова вже не може йти про реформування, адже на це потрібен час. Тим не менше, в міністерстві освіти над цією проблемою почали активно працювати. ПТУ по всій Україні і на Закарпатті зокрема створювалися в період індустріалізації, з метою підготовки кадрів для підприємств. Наразі підприємства ці або приватизовані і підготовкою кадрів для них повинні опікуватися власники, або ж закрилися.

На жаль, ніхто не враховував цього факту. Адже важко зараз взяти і закрити ПТУ, звільнивши всіх співробітників. Навряд чи хтось займався питанням оптимізації професійно-технічної освіти в області.  Міністр освіти Сергій Квіт таки має на мені скорочувати ПТУ. Ось його коментар з цього приводу:

«Ми започатковуємо новий тип навчального закладу професійної освіти – це Регіональний багатопрофільний центр професійної освіти. Наприклад, у нас є якась область, в ній є певна кількість технікумів і коледжів, професійно-технічних училищ і ліцеїв. На основі всіх цих закладів може бути створений лише один новий заклад – Регіональний багатопрофільний центр професійної освіти. Всі професії, які готували різні навчальні заклади, будуть зведені в одному закладі. І це вже буде оптимізація мережі. Тому що теперішня мережа створювалася під радянську індустрію, під ті заводи і фабрики, які колись працювали, яких немає зараз, або виникли інші.

Створюватися такий центр має на обласному рівні. Бо саме тут можна зрозуміти потреби індустрії. Важливо, що паралельно створюється також обласна рада стейкхолдерів – тих, хто зацікавлений у випускниках цих закладів й несуть відповідальність за розвиток індустрії, розширення податкової бази, створення нових робочих місць. Це представники самих закладів освіти, місцевих органів влади, бізнесу та важливих державних підприємств. Рада стейкхолдерів на місці буде визначати, скажімо, які професії закривати, які, навпаки, розвивати, що оптимізовувати, що, навпаки, започатковувати і відкривати».

Таким чином в Закарпатті потрібно бути готовими до того, що ПТУ таки доведеться закривати. Ми повинні вивчити потреби на спеціалістів і оптимізувати професійно-технічну освіту під ці потреби.

З історії профтехосвіти в Закарпатті

Виникнення і перший період становлення та розвитку системи професійно-технічної освіти в краї відноситься до кінця ХІХ — початку XX століття, коли Закарпаття перебувало у складі Австро-Угорської імперії.

У 80-90-х рр. XIX століття створюються перші спеціальні ремісничі державні школи в містах Севлюші (Виноградові), Хусті, Мукачеві, господарські та торгові школи в Ужгороді, селищі Чорнотисові Виноградівського та селищі Білки Іршавського районів.

Новий період у розвитку професійно-технічної освіти краю починається із включенням Закарпаття у вересні 1919 року до складу Чехословаччини. На Закарпатті не тільки в основному була збережена, але й значно розширена мережа навчальних закладів системи професійно-технічної освіти.

Перша школа для учнів-ремісників на Закарпатті у цей період була відкрита в 1920 році в Ужгороді. Це була Державна фахова деревообробна школа. Слідом були побудовані шкільні корпуси у містах Виноградові та Ужгороді. Зокрема, новозбудовані приміщення для Ужгородської державної фахової деревообробної школи були урочисто відкриті в лютому 1932 року. На початку 30-х років зведено типову ремісничу школу в Мукачеві, в середині 30-х — у Берегові, в другій половині — в Хусті. Станом на 1936 рік на Підкарпатській Русі нараховувалося 25 професійно-технічних шкіл.

У період радянської окупації Закарпаття (1945-1990 роки) у нас розпочалася робота по створенню нової системи професійно-технічної освіти. Зрозуміло, що моделлю цієї системи стала існуюча радянська система трудових резервів.

До училищ, відкритих у перші післявоєнні роки, належать: Ужгородське ПТУ №6 (1945р.), Свалявське ПТУ №9 (1947р.), Берегівське ПТУ №11 (1948р.), Хустське технічне училище №4 (1954р.), Мукачівське ПТУ №31 (1954р.), Мукачівське ПТУ №7 (1955р.). Основними професіями на той час були: столяри, столяри-червонодеревники, теслярі, муляри, штукатури, маляри, слюсарі-ремонтники, швачки, закрійники одягу, механізатори сільського господарства.

Згодом почалося реформування системи профтехосвіти на Закарпатті. Першими були реформовані Ужгородське художньо-ремісниче училище №3 — в ПТУ №13 та Мукачівське училище механізації сільського господарства — в сільське професійно-технічне училище №1. Реорганізація училищ трудових резервів в профтехучилища супроводжувалась різким збільшенням (у 1,5-2 рази) контингенту учнів, що часто не було підкріплено відповідним розширенням навчальних площ та їх технічним оснащенням. Також були відкриті: Іршавське (в селищі Білки) сільське професійно-технічне училище (СПТУ) №11 (1963р.), В. Березнянське СПТУ №13 (1966р.), Ужгородське технічне училище №11 (1966р.), Хустське міське ПТУ №10 (1966р.), Міжгірське міське ПТУ №12 (1966р.), Мукачівське міське ПТУ № 8 (1966р.).

У період 70-80-х років були відкриті: Перечинське ПТУ №13 (1970р.), Тячівське ПТУ №14 (1972р.), Мукачівське ПТУ №15 (1976 р.), Ужгородське ПТУ №16 (1977р.), Воловецьке ПТУ №17 (1979р.), Ужгородське ПТУ №19 (1984р.), Мукачівське ВПУ №3 (1986р.), Ужгородське ПТУ №2 (1987р.), Виноградівське ВПУ №34 (1989р.). Таким чином, професійно-технічні навчальні заклади з'явилися в кожному районному центрі (крім Рахівського), а в містах обласного підпорядкування Ужгороді, Мукачеві та Хусті діяли від двох до шести профтехучилищ.

На початку 90-х років професійно-технічна освіта області опинилася в скрутному становищі. До загальних складнощів перехідного періоду, пов'язаних із розпадом єдиного народногосподарського комплексу колишнього Союзу та реформуванням форм власності на засоби виробництва, додалися ще й труднощі організаційного характеру, пов'язані із реформуванням системи професійно-технічної освіти, розпочатим в 1988 році. У результаті проведених заходів перепрофілювання найбільш радикальні зміни торкнулися п’яти професійно-технічних навчальних закладів: ПТУ №1 м. Ужгорода було об’єднано з ПТУ №6 на правах філії, а згодом перейшло в приміщення ПТУ №6 і повністю злилося з ним.

Ужгородське ПТУ №2 ліквідоване, оскільки будівельні організації міста майже повністю припинили свою виробничу діяльність і перестали замовляти підготовку кваліфікованих робітників будівельних спеціальностей. У 1996 році Мукачівське професійно-технічне училище № 3 та Виноградівське ПТУ № 34 за ініціативою їх керівників та педагогічних колективів були реорганізовані у вищі професійні училища – відповідно Мукачівське ВПУ № 3 та Виноградівське ВПУ № 34. ПТУ №16 м. Ужгорода ліквідоване в 1997 році у зв'язку із обмеженим попитом на випускників цього училища. Навчально-матеріальна база ліквідованого ПТУ №16 передана на баланс Ужгородського ПТУ №6.

ПТУ №17 смт Воловець, яке готувало кваліфікованих робітників для радіотехнічної промисловості, у зв'язку із втратою замовника у 1997 році реорганізовано у філію Міжгірського ПТУ №12, яка готує столярів, швачок та робітників з ремонту та обслуговування електроустаткування. ПТУ №18 м. Берегова яке готувало кравців та закрійників чоловічого та жіночого верхнього одягу ліквідовано з переведенням контингенту учнів та інженерно-педагогічного персоналу на навчально-матеріальну базу ПТУ №11.

Професійно-технічне училище № 32 селища Білки Іршавського району в 1998 році реорганізовано у філію Виноградівського вищого професійного училища № 34 із збереженням попереднього сільськогосподарського профілю. Однак реорганізація виявилась недостатньо обґрунтованою, тому на пропозицію обласного управління освіти і науки наказом МОН №252 від 13 липня 1999 року філії у с. Білки повернуто попередній статус професійно-технічного училища. З 1 вересня 1999 року Білківське ПТУ № 32 відновило свою роботу як самостійний навчальний заклад.

На кінець 1999 року в Закарпатській області функціонувало 17 ПТУ та 2 ВПУ проти 26, які були створені до 1988 року. Загальний контингент всіх профтехучилищ області на кінець 1999-2000 навчального року налічував близько 10800 учнів проти 15970 в 1988 році. Середня наповнюваність профтехучилища — 563 учні. Навчання велося з 35 робітничих професій.

Аналізуючи вище наведені цифри, можна побачити, якими були втрати системи професійно-технічної освіти області в процесі реформування системи ПТО. Починаючи з 1996 року розпочалося ліцензування навчальних закладів на право підготовки кваліфікованих робітників за окремими професіями.

 З 1 січня 2000 року за наказом Міністерства освіти і науки України для покращення діяльності ПТНЗ області створено Закарпатський обласний навчально-методичний центр професійно-технічної освіти, на який в порядку експерименту покладено організацію в роботі з організаційно-методичного забезпечення  та реалізації, державної та регіональної політики в галузі професійно-технічної освіти, в тому числі:

здійснення контролю за додержанням на території області вимог Державних стандартів професійно-технічної освіти;

забезпечення професійно-технічних навчальних закладів програмно-методичною документацією, навчальною та методичною літературою, навчально-наочними посібниками;

забезпечення збереження, подальший розвиток мережі та навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів.

Сьогодні навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Закарпатській області є зв’язуючою ланкою між управлінням освіти і науки облдержадміністрації, інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, закладами професійно-технічної освіти області.  І сьогодні від фахівців саме цього центру залежатиме подальше реформування ПТУ та оптимізація профтехосвіти.

Що маємо зараз

 У теперішній час в навчальних закладах Закарпатської області здійснюється підготовка з 76 робітничих професій. Підготовку кваліфікованих робітничих кадрів здійснюють 16 державних професійно-технічних навчальних закладів (9 професійних ліцеїв, 3 вищі професійні училища, 1 професійно-технічне училище, 1 структурний підрозділ вищого навчального закладу, 2 центри професійно-технічної освіти). Крім державних професійно-технічних навчальних закладів професійну освіту в Закарпатській області надають також 9 міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, 1 учбово-курсовий комбінат, 10 навчальних закладів Товариства сприяння обороні України, 1 автошкола Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, 2 відомчих навчальних заклади, 5 приватних навчальних закладів та 1 навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитації. Вони мають ліцензії на провадження освітньої діяльності, пов’язаної з наданням професійної освіти.

 До речі,  з 2005 по 2012 рік Закарпатська область була пілотною в реалізації українсько-канадського проекту "Децентралізація управління професійним навчанням в Україні". Це дало можливість покращити матеріально-технічну базу Ужгородського вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування і ДНЗ "Мукачівський професійний ліцей", навчально-методичного центру, залучати соціальних партнерів, роботодавців до роботи Дорадчих комітетів, Консультативних рад, впровадити бізнес-планування.

І ще. Наприкінці каденції минулої влади, у 2013-2014 роках професійно-технічні навчальні заклади отримали можливість модернізації матеріально-технічної бази. Здійснено реконструкцію та поточний ремонт у 17 навчально-виробничих майстернях, лабораторіях. У ПТНЗ області відбулося відкриття 12 нових модернізованих навчально-виробничих майстерень, лабораторій оснащених сучасним обладнанням, станками, інструментами та технікою.