Фестиваль «Срібний Татош»: лицарські бої, турніри лучників та петанкістів

23-24 травня у Чинадієвському замку, що поблизу Мукачева, пройшов IV Міжнародний фестиваль середньовічної культури «Срібний Татош». Сюди з'їхалися учасники реконструкторських клубів з України, Словаччини та Угорщини. За словами організаторів, за два дні фестиваль відвідали кілька тисяч туристів.

Гості фесту з захопленням спостерігали масові лицарські бої – бугурти, турніри лучників, вогняні шоу та брали участь у безлічі майстер-класів, як то ліпки з глини, середньовічних танців, ковальського ремесла, або ж гри в петанк.

До слова, Мукачівський петанк-клуб цьогоріч заснував турнір «Срібний Татош». Переможці змагання отримали у подарунок грамоти та сувенірні гуцульські топірці (бартки) від організаторів фестивалю.

Також усім охочим волонтери-туризнознавці проводили екскурсію замком «Сент Міклош». А у межах наметового табору діяв ярмарок, де можна було придбати оригінальні сувеніри або ж скуштувати страви середньовічної кухні.

Дводенний захід був насичений і концертною програмою. Зі сцени лунали пісні як вітчизняних гуртів, так і закордонних – зі Словаччини. А відчути красу середньовічної та романтичної поезії можна було на «ЛіТатоші».

Довідково:

Чинадіївська фортеця — кам'яна, з двома кутовими вежами та метрової товщини стінами споруда, зведена в XIV столітті бароном Перені. Добудовували графи Телегді. Володіли фортецею княгиня Ілона Зріні, її син Ференц ІІ Ракоці, графи Шенборни.

У 1657 році фортеця була значно пошкоджена польськими військами графа Любомирського, які мстилися угорцям за похід їхнього князя Дьордя II Ракоці на Польщу. Невдовзі замок був відбудований, але як оборонна споруда став втрачати своє значення.

Наприкінці червня 1703 року провідник повстанців князь Ференц ІІ Ракоці зупиняється у замку, аби відпочити та перегрупувати військо після поразки у битві під Мукачево. До своєї імміграції у Польщу князь бував тут ще кілька разів.

У 1708 році сюди, дізнавшись про наближення ворогів, з Хустського замку перебираються сім'ї феодальних родин, що підтримували повстання.

У 1728 році імператор Карл ІІІ дарує великі земельні площі графу Фрідріху Шенборну, у тому числі і замок, який у 1734 році значно перебудовується й набуває вже не оборонних, а палацових рис. Найзначніші перебудови замку відбувалися у 1734 та 1839 роках (остання під керівництвом архітектора Германа Ігнація).

В часі Другої світової війни німці зробили у замку в'язницю. Із 1944 року, за часів радянської влади, замок був сільрадою, осідком управління місцевого лісового господарства, військовою частиною і складом автобази, що розташована поруч.

У 2001 році замок віддано у концесію художнику Йосипу Бартошу. Він разом із дружиною Тетяною та однодумцями фактично врятував замок від руйнації. На першому, відреставрованому, поверсі фортеці — шість кімнат і зала з великим вестибюлем. Тепер тут розташовані експозиції кельтської та скіфської культур, а також портрети усіх власників замку. Другий поверх схожий за плануванням — шість малих кімнат, велика зала і довгий коридор. Також у замку є декілька «таємних переходів» — подвійних стін, котрі господарі з радістю показують відвідувачам.