image

Гід дерев’яними церквами Великоберезнянщини

 

Безпосередньо вздовж автотраси Ужгород-Самбір-Львів у Великоберезнянському районі знаходяться три дерев’яні храми: Церква Св. Михайла в с. Ужок, Церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Кострино та Церква Св. Василя Великого у с. Сіль. При цьому Ужоцька церква з 2013 року включена до світової спадщини ЮНЕСКО і здавна є своєрідною візитівкою Закарпаття (її зображення можна знайти на листівках періоду Австро-Угорщини та Чехословаччини).

Пропонуємо вам другу частину туристичного маршруту дерев’яними храмами Великоберезнянщини. Маршрут триває через населені пункти Ужок-Кострино-Сіль. У першій частині йшлося про церкви Св. Миколи Чудотворця у с. Чорноголова та Св. Ганни у с. Буківцьова. Напередодні ми також публікували матеріал із картою розташування всіх восьми дерев’яних храмів Великоберезнянщини.

Як доїхати?

Найкраще, звісно, якщо ви подорожуєте власним авто. У такому разі вам не потрібно витрачати багато часу. Їдучи з Ужгорода до Львова чи у зворотному напрямку (навіть якщо це ділова, а не туристична поїздка), достатньо приділити лише 10-15 хв, щоб зупинитися біля кожної церкви і помилуватися їхніми мальовничими виглядами та краєвидами навколо.

Але можна їхати й громадським транспортом. Щоб пройти весь маршрут, достатньо одного дня без ночівлі. При цьому можна встигнути оглянути Ужоцький перевал, з якого відкривається панорама Ужанської долини. Найбільш бюджетний варіант – приміське залізничне сполучення. Зокрема ранковою електричкою сполученням «Ужгород - Сянки» або «Львів - Сянки» (залежно від того, звідки саме ви подорожуєте) можна доїхати до кінцевої станції Сянки (Львівська обл.) і звідти розпочати пішохідний маршрут через Ужоцький перевал до села Ужок.

До слова, у період між двома світовими війнами ділянка залізниці від села Волосянка (Закарпатська обл.) до Ужоцького перевалу була своєрідною туристичною атракцією, яку ще називали «чехословацьким» або «підкарпатським Земерінґом» (за аналогією із залізницею на відомому гірськолижному курорті в Австрії).

Є й інший варіант подорожі: їхати автобусом «Ужгород - Львів» (ч/з Самбір) чи «Ужгород - Турка» і вийти безпосередньо на Ужоцькому перевалі.

Notabene: на перевалі здійснюється паспортний контроль. Тому обов’язково мати при собі документи. Паспорт у вас можуть попросити і безпосередньо в селі Ужок, адже воно знаходиться у прикордонній зоні.

Ужоцький перевал

Захоплюючі панорами Ужанської долини – це не єдине, заради чого варто їхати на перевал. Любителі історії можуть оглянути пам’ятний хрест Українським січовим стрільцям (на Львівській ділянці перевалу зі сторони Сянок), пам’ятник воїнам армій Російської та Австро-Угорської імперій, які загинули в боях за Ужоцький перевал під час Першої світової війни, а також обеліск воїнам Радянської армії, які загинули на перевалі 1944 року (два останні пам’ятники знаходяться на Закарпатській ділянці перевалу).

При бажанні від перевалу можна також пройти туристичними стежками до витоків річок Сян та Уж.

Спускаючись крутими серпантинами автодороги, що прокладена через перевал, ви пройдете повз старий (збудований ще за Австро-Угорщини), але досі діючий залізничний віадук. Під час двох світових воєн він зазнавав руйнувань, але щоразу міст відновлювали для забезпечення залізничного сполучення.

Обов’язково пройдіть до спеціально облаштованого оглядового майданчика, який знаходиться трохи в бік від асфальтованої дороги. Вам на нього вкаже дерев’яний вказівник. З оглядового майданчика відкривається неймовірна панорама Ужанської долини.

Село Ужок

На початку села варто попити мінеральної води з джерела. З інформаційної дошки ви дізнаєтеся про популярний в Австро-Угорщині бальнеологічний курорт (санаторно-курортний комплекс у Квасному потоці), який діяв в Ужку до Першої світової війни. Однак під час війни він зазнав нищівних руйнувань. Вцілів лише фонтан із чавунною скульптурою Геракла, яку 1948 року перенесли на подвір’я Ужгородського замку, де вона знаходиться і по нині.

Сьогодні колишню славу мінеральної здравниці для села Ужок намагається відновити оздоровчий комплекс «Ужанські купелі».

Церква Св. Михайла в Селі Ужок

До Ужоцької церкви треба йти в інший кінець села. Побачите її здалеку, адже знаходиться вона при дорозі на схилі високого пагорба.

Збудована 1745 року церква завдяки зусиллям місцевих священиків та громади села майже зберегла свій автентичний вигляд, завдяки чому влітку 2013 року була включена до світової спадщини ЮНЕСКО. За переказами церкву збудували високо на схилі пагорбу, але старим людям було важко туди підніматися і церкву перенесли вниз по схилу, значно ближче до дороги.

У дзвіниці церкви знаходяться три старі дзвони. Один із них старший від церкви майже на сто років і є справжньою окрасою храму.

Далі від Ужка прямуємо до залізничної станції в селі Волосянка (загальна відстань від залізничної станції Сянки до станції Волосянка складає близько 15 км), сідаємо на електричку «Сянки-Ужгород» і через 40 хв виходимо в селі Кострино. Як варіант, можна також подорожувати автостопом.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Кострино

Церква була збудована у 1645 році (рівно на сто років старша від Ужоцької церкви) у селі Сянки на Львівщині, звідки й розпочинається пропонований маршрут. У 1703 році церкву перевезли і поставили на теперішньому місці у селі Кострино.

Як і Ужоцька, Костринська церква теж знаходиться на схилі пагорбу. В літню пору за деревами її може бути погано видно. Але про її розміщення вам підкажуть дерев’яні сходи, що ведуть вгору до церкви.

Сьогодні на території церкви знаходиться монастир. Непрофесійне втручання місцевих монахів у архітектуру церкви (у т.ч. негарні прибудови) дещо псують загальне враження від зовнішнього вигляду цієї пам’ятки. Історики та архітектори не втомлюються гостро критикувати такі зміни, вимагаючи повернення первісного вигляду церкви.

Від Костринської церкви прямуємо до села Сіль. Відстань складає близько 6,5 км асфальтованою дорогою. Якщо не впіймаєте попутку, то здолати її можна за 1-1,5 год.

Церква Св. Василя Великого у селі Сіль

За версією львівських реставраторів храм був збудований у 1703 році в Сянках (як і Костринський), а на теперішнє місце в Сіль був перенесений у 1777 році. Помітити його можна ще з дороги.

На жаль, церква не зберегла своєї автентики, адже частково перекрита бляхою.

На цьому одноденний маршрут завершується. З села Сіль можна повертатися вечірньою електричкою сполученням «Сянки-Ужгород» або «Ужгород-Сянки».

В підсумку максимальна довжина пішохідного маршруту (якщо не ловити попуток від оглядового майданчика на перевалі до Ужка, потім від Ужоцької церкви до Волосянки і від Кострин до Солі) може скласти близько 21,5 км. Однак йти такими мальовничими місцями Ужанської долини лише одне задоволення.

Більш детально про історію та архітектуру церков, що входять у пропонований маршрут, можна знайти інформацію в багатьох довідниках та спеціалізованій літературі. Але найкраще досліджувати ці відомості безпосередньо на місцевості. Адже жоден довідник не передасть вам тієї неповторної атмосфери, яка панує в цих сакральних місцях.

Охочим провести більше часу на Великоберезнянщині, можна зупинитися у садибах чи котеджах в селах Ужок, Кострино, Вишка, Люта і наступного дня оглянути місце падіння метеориту в селі Княгиня, спробувати обійняти тисячолітні дуби в селі Стужиця або піднятися на гору Черемха, на якій сходяться кордони трьох країн: України, Польщі та Словаччини (йти туди можна лише під наглядом прикордонників). Також можна відвідати дерев’яні храми в селах Вишка, Гусний та Сухий, старовинну кам’яну ротонду в селі Тихий (про ці маршрути читайте у наступних матеріалах ProZak).

 

Віталій Дацюк для ProZak

Маршрут перевірено автором

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com