Туристи проекту “Пішки довкола України” зайшли в Ужгород

На 53 день своєї мандрівки Антоніна Поліщук й Ігор Литвиненко досягли Ужгорода. Закарпаття стало шостою областю, до якої вони дійшли у рамках свого проекту “Пішки довкола України”. Експедиція почалася з Півночі, триває на Заході, продовжиться на Півдні, Сході, й закінчиться на Півночі. Орієнтовна протяжність пішохідного шляху — 7000 км. Унікальність проекту полягає у тому, що Україну ще ніхто не обходив пішки.

“Ваше місто дуже гарне. Воно має історію, має душу. Ми проходили Україною, і там, де є церкви, де Союз не втрутився суттєво, там є історія”, - розповідає Ігор. “Мені стара частина міста трохи нагадала турецьку Анталію”, - доповнює його Антоніна. За першою освітою вона біолог, за другою — психолог. Має особисту практику і консультує своїх пацієнтів під час подорожі. Ігор за першою освітою економіст-маркетолог, а сьогодні теж навчається психології, займається фотографією, має родинний бізнес — виготовляє імбирне печиво.  

“Ми хочемо ствердити Україну не тільки як географічне утворення, а щось більш цілісне. Ми ж свою хату обходимо, знаємо те, місце, де живемо, тому повинні знати й Україну”, - вважає Антоніна. - В Україні все дивує. Найдивніше те, що Україна різна і вся цікава. В залежності від сіл змінюються люди. Села, як люди, зі своїм характером”.

На запитання про те, що сьогодні найбільше турбує українців, мандрівники відповідають, що війна і телевізор. “Турбує також падіння рівня життя. Це з одного боку, очевидні речі, проте до них є різний підхід. Хтось ремствує, занепадає духом, а хтось щось робить. Наш народ схильний терпіти, очікувати, від досить терплячий і, може, тому інертний”, - коментує Антоніна.  

Мандрівники розповідають, що ввійшли на Закарпаття через Ужоцький перевал, й одразу відчули, що край завдяки мові. Зазначають, що тут дуже смачно готують, а більша змішаність народів, ніж в інших областях, додає контрастів краю.

“Я не виділяла би одного типажу, але протягом подорожі бачила чимало жінок, які беруть на себе багато чоловічої роботи. Це жінки, які вже у віці, вони у штанах, працюють, як чоловіки, і я гадаю, що вони “тягнуть” на собі всю сім’ю і господарство. Тому дівчатам побажала би не уподібнюватися в майбутньому до таких жінок”, - бажає Антоніна.

“Ми проходили селами, і бачили тільки жінок, які саджали картоплю. Чоловіків бачили дуже рідко, і багато з них були під дією алкоголю. Я чоловікам побажав би бути вдома й виконувати все ж чоловічу роботу”, - доповнює її Ігор.

За час перебування на Закарпатті мандрівники мали одну неприємну історію, коли вночі кілька чоловіків під дією алкоголю побачили їх неподалік річки й почали проганяти, погрожуючи. “Було дуже дивно таке чути, бо це Закарпаття, тут люди з Богом, всі мирні. Нам довелося зібрати намет і піти звідти”. Антоніну й Ігоря також дуже збентежила величезна кількість сміття на берегах річки Уж.

Загалом бюджет подорожі невеликий, за місяць на обох приблизно витратили 2 тисячі гривень. На їжу витрачають дуже мало, найбільше грошей йде на проживання в хостелах і готелях у місті, однак у сільській місцевості завжди розкладають намет. Всіх охочих запрошують приєднатися до їхньої подорожі, принаймні на на Закарпатті.

За короткими репортажами з мандрівки Антоніни й Ігоря можна слідкувати на офіційній сторінці проекту “Пішки довкола України”.
Невдовзі читайте інтерв’ю ProZak з Антоніною та Ігорем у рубриці "Особистості". 

 

Наталія Каралкіна