Ужгородцям розповіли про життя місцевої інтелігенції у XIX-XX столітті

 

Вже традиційна недільна відкрита екскурсія Ужгородом мала назву «Життя інтелігенції міста Ужгорода XIX-XX століття». Цього разу гідом був юний історик – Павло Худіш, який представив учасникам екскурсійний маршрут: пам’ятник Св. Миколайчика – пам’ятник Є. Фенцика – будинок А. Волошина - вілла А. Бродія. 

Прогулянка містом розпочалася неподалік пам’ятника Миколайчику. На початку шляху Павло відзначив вагому роль інтелігенції, яка займає провідне місце в національних рухах, особливо в багатонаціональних державах і зазначив, що саме інтелігенція пише історію, збирає звичаї певної етнічної групи, з діалектів формує її літературну мову, чим створює відчуття спорідненості між жителями певного села, міста або ж регіону.

На запитання, чому для розгляду були обрані часові рамки XIX й XX століття, П. Худіш відповів, що тоді яскраво виділилися три періоди формування нації: період збирання, а також інституційний і політичний, кожен з яких мав своє місце в історії Закарпаття протягом останніх 100 років. А унікальність Срібної землі виявилася в тому, що тут зароджувалося одночасно кілька течій національного пробудження, які частіше за все складали конкуренцію один одному. 

Наступною зупинкою під час екскурсії став пам’ятник Є. Фенцику - закарпатському освітньому діячу, греко-католицькому священику, видатному поету русофільського напрямку, який першим відкрив топ-найвизначніших особистостей в історії Закарпаття середини XIX-XX століття.

Далі ми дісталися наступного місця – будинку, де раніше жив президент проголошеної Підкарпатської Русі – А. Волошин, український політичний, культурний та релігійний діяч, греко-католицький священик Мукачівської єпархії.

Звідси пройшли кількасот метрів й опинилися біля вілли недалекого сусіда Волошина – А. Бродія, журналіста й політичного діяча, людини, яка доклала чимало зусиль до державного утворення під назвою «Карпатська Україна». Ця зупинка була останньою. Тут завершилася годинна екскурсія центром Ужгорода. Попри згаданих постатей, Павло Худіш відзначив ще кілька не останніх осіб для Закарпаття: А. Духновича, А. Добрянського тощо.

Загалом розповідь базувалася на життєвому шляху й особистому вкладі кожного зі згаданих осіб у культурний та політичний устрій Закарпатської області. Така змістовна і доступна розповідь дозволяє по-новому збагнути нелегке життя відомих жителів краю та осмислити їх величезний вклад в історію Закарпаття.

 

 Ірина Олаг, студентка відділення журналістики УжНУ