Відкриті екскурсії Ужгородом: зуб мамонта зберігається в археологічному музеї УжНУ

15 березня, в рамках Відкритої екскурсії Ужгородом містяни відвідали «Археологічний музей УжНУ». Традиційно, о 14:00 всі зібралися біля скульптурки Миколайчика на пл.Театральній, а потім пройшлися по набережній в напрямку будівлі колишнього економічного факультету УжНУ, а тепер ректорату. Тут на першому поверсі і розміщується музей. Його завідувач Володимир Мойжес розповів безліч цікавого про археологічні знахідки на території Закарпаття, а також про професора Едуарда Балагурі на честь якого названо музей.

Едуард Балагурі у свій час очолював історичний факультет УжНУ і фактично став засновником археологічної школи Закарпаття. Що цікаво, він був одним з небагатьох керівників факультетів, якому вдалося оминути участь вступу в ряди компартії. Через це він після захисту докторської дисертації досить довго не міг отримати звання професора. Натомість студенти його дуже любили і називали поміж собою Еду-бачі, адже за часів доброго декана жодного студента історичного не було виключено.

Дивно, але щороку професора викликали в, на той час, КГБ – звітувати про цінні знахідки. Колись у бункері корпусу УжНУ на БАМі був сейф, де вони зберігалися. Траплялися і курйозні ситуації. Якось сталася історія про бронзового коника... Один з студентів, коли повернувся з практики, щоб похизуватися перед друзями розповів, що знайшли срібного коника. Срібний коник обріс новими історіями і, як «одна бабка казала», став золотим. Сміх-сміхом, але Едуарда Балагурі викликали в КГБ і допитували: де золотий коник? А допоки виявили правду попсували нерви та здоров’я декану.

На фото: баранчик, схожий за розмірами на коника, про який йшла мова

Археологічний музей Ужгородського національного університету створено наказом ректора 9 березня 2004 року. Тут зберігаються експонати від палеоліту до пізнього середньовіччя, які протягом десятиліть накопичено археологічними експедиціями УжНУ.

В музеї можна побачити навіть зуб мамонта вагою 4,2 кг, якому 30 тисяч років.

Його було знайдено в с.Руське, Мукачівського р-ну:

 

 

Або, наприклад, графітова сітула, датована ІІ століттям до н.е. «Цікаво, що родовищ графіту на Закарпатті немає, а найближче знаходиться на території сучасної Словаччини. Цю ємність, скоріш за все, використовували для зберігання солі, так як графітова складова добре вбирала надлишок вологи», – розповів Володимир Мойжес.

 

Також є безліч знахідок з дакійського городища, що розміщується на горі поблизу с. Мала Копаня, Виноградівського р-ну (див. макет). Воно займає територію понад 5 га, з яких лише 2,5 га досліджено. Щороку туди споряджають офіційні експедиції та, на жаль, місцина часто потерпає від рук чорних археологів.

 

Під час розкопок було знайдено залишки майстерні по чеканці монет і самі монети, які виготовляли, зокрема, для римських легіонів. На монетах вказувався номер легіону, що дало можливість сучасним науковцям відстежити дислокацію легіонів та їх торгівлю з іншими народами. Самі монети було передано у Виноградівський та Ужгородський музеї для належного зберігання. В музеї УжНУ ви побачите тільки фото:

 

Цікавий факт Володимир Мойжес розповів про дивні знахідки – зігнуту зброю. Спочатку археологи думали, що це якийсь ритуал, але правда виявилася банальнішою. Коли спалювали воїна, що загинув, то після кремації його ховали в невеличку яму. Меч же ж сягав більше метра, тож щоб не копати через нього довшу яму – зброю згинали навпіл чи втричі.

А ще тут зберігається безліч господарської кераміки, урни, наконечники стріл, жорнова, коси, серпи, прикраси… Тож рекомендуємо вам відвідати музей та побачити все на власні очі.