ProZak у психолога: Соціально активні жінки й фемінізм
Тему жіночності можна розкривати з багатьох позицій. На цей раз ми вирішили з’ясувати, що приховує у собі жіноча самореалізація й активність у громадському житті. Нерідко потреба у грошах змушує жінку працювати навіть в декретній відпустці. Однак є і цілком забезпечені мами, які не полишають роботу, через те, що насолоджуються власною активністю. Дотичною до теми виявився й фемінізм, яким захоплюються чимало жінок, називаючи себе феміністками, і зазвичай не розуміючи його суті.
Тож про бізнес-мам і їхнє сімейне життя, а також про те, чому закарпаток важко впіймати на фемінізмі та чому боротьба за гендерну рівність не має великої перспективи, принаймні в Україні — у черговій розмові РroZak.info з практичним психологом Наталією Братасюк.
Читайте також: ProZak у психолога: Що таке інфантильність у чоловіків
ProZak у психолога: Що дає нам шлюб
ProZak у психолога: Як розпізнати любов і лібідо
ProZak у психолога: Соцмережі й реальне життя
ProZak у психолога: Чи треба себе розуміти
Жінка нерідко є і чоловіком, і жінкою водночас
Жінки, активні соціально, інколи мають труднощі в побудові близьких стосунків. Їхня самореалізація може заважати їм бути простою жінкою вдома. Бо вдома треба себе інакше проявляти, відчувати, по іншому обходитись із задоволенням потреб. Тому поки родина не стане пріоритетом самої жінки, вона буде задоволена життям, а коли задасться цим питанням — доведеться працювати над собою. Можлива криза екзистенційного характеру, тобто, доведеться поставити собі запитання – хто я, чого я хочу і куди йду? Найшвидшу відповідь можна знайти за допомогою психотерапії.
Бути жінкою в українських реаліях важко і непросто. Бо життя тут складне. Навіть маючи намір обрати сім”ю, реалізувати задумане і стати берегинею домашнього вогнища складно. Тут же постають економічні питання. Часто українська жінка є не тільки дружиною, мамою, а ще й годувальником – так, саме годувальником в чоловічому роді. Тобто, є 2 в одному – чоловіком і жінкою водночас.
Декретну відпустку треба використовувати задля дитини
Бізнес-мами, які не мають часу на сім’ю, заводять дітей — щоб було. У жінки за природою має прокинутися материнський інстинкт, і всі ці речі спонукають жінку призупинити будь-яку діяльність і спробувати побути в контакті з дитиною. Бо дитина виросте, завтра вона не буде така ж мала, й надолужити пропущене буде неможливо. Але ми маємо ситуації, коли жінки виходять на роботу. Значить, таку маму отримала ця конкретно дитина і доведеться цій сім’ї бути з тим, що є.
Найдоцільніше жінкам йти на роботу, коли дитині виповниться принаймні рік, бо приблизно з цього періоду дитина перебуває в менш тісному емоційному зв’язку з мамою, аніж раніше й може впоратись із переживанням її відсутності на кілька годин.
Материнський інстинкт розвивається у розмовах з дитиною
Сьогодні жінки працюють майже до самого моменту народження, але я завжди кажу таким, щоб вони якомога більше розмовляти з дитиною, контактували з нею, думали про неї. Таким чином ви розвиваєте свій материнський інстинкт, і маючи добрий емоційний зв’язок з дитиною, зможете бути достатньо доброю мамою, а саме материнство буде великою радістю!
Сьогодні кожен знаходить для себе оптимальні варіанти. Для жінки, напевно, неможливо, щоб була гармонія у всьому — якщо багато часу на роботі, менше часу в сім’ї.
Коли чоловік йшов на війну, за старшу лишалася жінка
В Україні з фемінізмом немає проблем. У нас інша традиційність. Українці — це нація, де жінка завжди була рівноправна з чоловіком. Якщо дівчину видавали заміж, то в таку сім’ю за достатками, як своя. Батьки завжди давали якесь майно своїй дитині. В економічному розумінні жінки в основному були захищені. Коли чоловік ішов у похід, на війну чи у справах, за старшу лишалася жінка.
На Закарпатті з фемінізмом усе в порядку
Щодо Закарпаття, тут усе навпаки: жінка була більше за чоловіком. І тут дивилися на майно при одруженні. Але жінка мала менше прав. У періоди заробітчанства лишалася за старшу найстарша жінка в родині. І усі рішення приймалися з її благословення. Така ситуація спонукає до боротьби за свої власні, окремі права… Сучасні за карпатки дуже схожі на своїх попередниць. Жінки роблять щось із оглядкою на чоловіків. Я бачу це за активністю на семінарах. Жінки зі Львівщини й центральної України кажуть: прийду, але мені потрібно попередити сім’ю, що буду зайнята. Київщина, Полтавщина, Дніпропетровщина: добре, я скажу чоловікові, щоб усе мені оплатив і точно буду. Закарпатка скаже: ой, не знаю, я не можу, як це я витрачу гроші на свої семінари.... Тобто вони більше зауважують на потребах інших в сім’ї й орієнтовані на рішення чоловіка – як він скаже, так і буде.
Попри наявні передумови до появи фемінізму, на Закарпатті він не приживається, бо є традиційність, де жінка за чоловіком і чоловік голова. Це сидить в свідомості закарпаток настільки глибоко, що фемінізму там просто немає місця :) В Україні загалом теж немає потреби у фемінізмі. Наші жінки приймають те, що вони з чоловіками, за ними.
На гендерну рівність ми перехворіємо
Фемінізм — це спосіб самореалізації. Сьогодні немає великої потреби у боротьбі за права жінок. У нас все одно існує скляна стеля для жінки в плані кар’єри. Жінка - та, хто народжує, виховує дітей. Тому в будь-якому разі частина її життя буде віддаватися сім’ї. Самореалізуватися їй складніше. Але якщо вже подумати: чи треба аж настільки самореалізовуватися? На гендерну рівність ми перехворіємо, бо що буде з нашими родинами, якщо наші жінки будуть у політиці? Я думаю, що завжди буде певна спекуляція на цьому питанні, і річ тут річ не стільки у фемінізмі, як у політиці.
Наталія Братасюк - психолог, перинатальний психолог; психолог за напрямком "психоаналіз" (згідно стандартів Європейської Асоціації Психотерапії (ЄАП) та Української Спілки психотерапевтів(УСП). Персональний сайт Наталії- www.bratasyuk.com
Наталія Каралкіна,
головне фото unsplash.com