image

Чому Закарпаттю не потрібен видобуток золота

Чому закарпатці повинні бути проти видобутку золота, розмірковує еколог Генріх Розман

У нас знову почали говорити про золото. Точніше - про його видобуток. Тривалий час все було спокійно і тут раптом знову всі заговорили про реанімацію Мужієвського золоторудника. При цьому всі розповідають про те, кому він належить і хто його хоче відхопити, але ніхто вже не говорить про доцільність видобутку золота в Закарпатті і про ту катастрофічну екологічну шкоду, якої золоторудник може завдати.

Нагадаю трошки історії. Ще у 17 столітті на Великій Берегівській горі біля Мужієва почали щось копати. Історики кажуть, що це турки примушували слов'ян шукати тут метали. Геологи навіть знаходили тут знаряддя для копання.

А от трошки пізніше тут все затихло і ні при перебуванні нашого краю в Австро-Угорській, Угорській та Чехословацькій державах про копальні у Мужієві ніхто не говорив.

Тільки після окупації краю радянськими військами тут геологи почали щось вивчати, але до видобутку копалин не доходило.

І тільки у період Незалежності України влада почала доволі інтенсивно розвідувати поклади металів біля Мужієва. А потім на всю країну було оголошено:  запаси Мужіївського поліметалевого родовища оцінені у 50 тонн золота, 800 тонн срібла, 400 тисяч тонн свинцю і 800 тисяч тонн цинку. Перший президент України Леонід Кравчук на економічному форумі у Швейцарії в 1992 році заявив, що Україна стане лідером з добування золота у Європі, добуваючи по 4-5 тонн золота в рік. Це доволі багато, бо у всій Європі його добувається не більше 15 тонн в рік. Звичайно, Леонід Кравчук багато що говорив. Це був ще той популіст.

Тим не менше, золото тут таки почали добувати, хоча вже і не при Кравчуку. У 1996 році, коли Кабінет міністрів прийняв програму „Золото України”.Що стосується Закарпаття, то в програмі було Мужієво Берегівського району та Сауляк на Рахівщині.

Що стосується Мужієва, то тут у 1999 році таки збудували власну збагачувальну фабрику. Її діяльність була малоефективною. Принаймні, декларовані Кравчуком 4-5 тонн золота на рік були казкою. Ось статистика по видобутому золоту: 2000 рік – 136 кг, 2001 – 76 кг, 2002 – 16 кг, 2003 – 61 кг, 2004 – 161 кг, 2005 – 182 кг. Тобто, фабрика навіть себе не могла окупити, а не те щоб давати державі прибуток.

Але я, як еколог, більше хотів би звернути увагу на екологічний аспект. Певною реанімацією Мужієвського золоторудника у 2007 році повинно було займатися таке собі ТОВ "Світ". Пригадую, тоді ще я консультував деяких депутатів облради щодо екологічної безпеки регіону. Саме завдяки нашій позиції почався громадський супротив видобутку золота у Мужієві. Адже вже тоді стало зрозуміло, що цей видобуток звитковий і його запуск мав не економічне, а політичне підгрунтя. 

Наприкінці 2007 року ТОВ „Світ” отримало від Закарпатської обласної ради дозвіл на геологічну розвідку родовищ у Мужієві та інших селах району. ТОВ „Світ” оголосило про інвестування в золотовидобуток, однак ми організували опитування місцевих мешканців, чи бажають вони цього. ТОді голова села Василь Фіцай займав принципову позицію - безпека для здоров'я є пріоритетною. 700 із 800 опитаних мешканців Мужієва висловились проти надання  дозволу ТОВ "Світ" на проведення робіт. Міськрада Берегова також висловила стурбованість. Адже роком перед тим наші служби провели лабораторні експертизи і всі були шоковані результатом. У воді з криниць селян було виявлено важкі метали. Ось деякі дані: згідно аналізів, вміст свинцю у воді перевищував норму у 23 рази, кадмію у 8 разів. Перевищені були норми вмісту й інших металів.  І мова ще не йшла про крупний промисловий видобуток золота. Наприкінці 90-х було введено в експлуатацію рудник  та збагачувальну фабрику поблизу села Квасово. Тисячі тонн відвалів скидувалися поруч з населеними пунктами. Згодом цих відвалів порід було понад 150.000 тонн. Звичайно ж, у відвалах було чимало металів, а стічні води з них потрапляли у воду. Тоді проби показали, що у воді, яка витікає з-під цих відвалів, вміст кадмію перевищує норму у 14.000 (!) раз. Ця вода потрапляла не лише в колодязі людей, але потім йшла у канал Верке та Латорицю. Саме тому у Берегові також почався активний протест проти подальшої експлуатації золоторудника. 

Не меншою проблемою був "відмив" порід. Тут потрібно зауважити, що є два види видобутку золота з порід: гравітаційний та ціанідний. Так от, гравітаційний вважається менш ефективним, але більш екологічно чистим. Ціанідний є дуже небезпечним. Таким методом видобуток проходить у сусідній Румунії неподалік кордону з Україною. Якщо хтось пригадує, у 2000 році ціаніди з цього румунського підприємства потрапили в Тису. Це була екологічна катастрофа, яка переросла в міжнародний скандал.  Тоді у річках загинуло понад 1200 тонн риби, для 2,5 мільйонів чоловік було забруднено джерело питної води. 

У Мужієві ж вирішили видобуток робити гравітаційним. Але... На збагачувальній фабриці поблизу села Квасово золото вимивали із породи дійсно гравітаційним методом, але пульпу звозили у колишній перлітовий кар’єр. Він був обгороджений, але ж вода з нього все одно просочувалася в грунти. Відходи у кар'єрі окислювалися, жодні заходи щодо гідроізоляції кар'єру не вживалися. 

Уже згодом, коли до влади прийшов Янукович, чиновники почали зізнаватися, що на золоторуднику через відсутність проекту хвостосховища його будівництво та експлуатація проводились без потрібних розрахунків. Це спричинило у подальшому протікання не тільки його днища, а й дамби. Чиновники також визнали і необхідність утилізації відвалів у кар'єрі. Але всі ці заяви про захист екології були спрямовані на те, щоб... віддати золоторудник іншому власнику, який би продовжив видобуток золота, а заодно потурбувався про екологічні проблеми. "Закарпатполіметали", які займалися золотовидобутком, збанкрутували (явно штучно). Борги нарощувалися. Екологічна ситуація погіршувалася.

В область приїхала комісія НАК «Надра України», яка запропонувала програму екологічного захисту у разі отримання дозволу на експлуатацію золоторудника. Згідно з програмою, у разі отримання дозволу, тут обіцяли вичистити відстійник та встановити в ньому фільтри та нейтралізатори кислих вод; витягнути із кар’єру накопичені в ньому хвости збагачення і перенести у спеціальний перлітовий кар’єр для зневоднення та подальшої повторної переробки за сучасними технологіями. По завершенні цього процесу землі на території проммайданчика мали піддати рекультивації, а концентрати важких металів вивезти на металургійні заводи на Полтавщину на Дніпропетровщину.

Тодішня влада "регіоналів" таки передала золоторудник "Надрам України", а ті, в свою чергу, якимось чином "передали" його компанії "Карпатська рудна компанія" та ТОВ "Бірком", за якими стирчали вуха тодішнього міністра МВС Віталія Захарченка. 

Компанія дійсно почала якісь роботи по захисту екології. Щоб зняти проблему окислення та забруднення води речовинами, що знаходяться в рудних відвалах, компанія встановила спеціальні фільтри. Один – вапняковий, завдяки проходженню через нього кислотність води нейтралізується, тобто вода набуває нормальних смакових якостей та стає нешкідливою. Другий фільтр зроблений з природних цеолітів, які сорбують шкідливі речовини, унеможливлюючи потрапляння у воду навіть важких металів. 

Що було потім, ми знаємо. Після Революції Гідності Захарченко переховується. У 2014 році золоторудник повернули державі. Але "Карпатська рудна компанія" тримається на плаву і у тому ж 2014 році у Господарському суді відвоювала золоторудник у "Закарпатполіметалів". "Карпатську Рудну компанію" у свою чергу купила американська компанія Avellana Gold. Цю компанію постійно намагаються дискредитувати, мовляв, інвестор умовний і керований таки Віталієм Захарченком. З цього приводу американці вже навіть зверталися в Генпрокуратуру. Самі ж американці кажуть, що хочуть вкласти 100 мільйонів доларів у розбудову. Тобто, зиск таки бачать. Дивно, але той таки голова села Мужієво Василь Фіцай вже вітає нового інвестора і бачить в ньому мало не рятівника. Адже інвестор обіцяє повністю безпечне виробництво, створить нові робочі місця і дасть достойну зарплатню. Але, принаймні у мене, як еколога, виникає питання: чи буде продовжено гравітаційний видобуток, або ж втілять ціанідний? Адже гравітаційний давав лише 50% ефекту, а ціанідний дає всі 100%. Чи не варто цій компанії таки зробити публічною свою програму по захисту екології?

Невже дійсно Закарпаттю потрібні рудники? Навіть, якщо вони золоті? Чому б не зберегти свою екологічну цінність для подальшого розвитку туризму? Навіть у тому ж таки Мужієві є занедбані історичні пам'ятки - садиба графа Карої 18 століття (тамтешній дитячий садок), католицький храм 15 століття з добудовою 18 століття,  костел Іоана Хрестителя 12 століття. Був і палац поміщика Гуняді 17 століття, який після окупації краю сталіністами у 50-х роках був розібраний на будматеріали. Та й місцевість навколо Мужієва доволі приваблива. Просто потрібне бажання довести все до розуму. А ціаніди та важкі метали у воді нам не потрібні. Ні за яке золото...

Генріх Розман, еколог, для Prozak.info

 

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com