Три спокуси забудови Свидовця: Чи варто забудовувати чарівний Карпатський хребет

Як не знищити природу і в той же час не втратити інвесторів

Унікальний Карпатський хребет Свидовець може втратити свою первозданність. Знайшовся інвестор, який хоче побудувати тут найкрупніший в Карпатах гірськолижний комплекс. 

Попри те, що екологи та біологи категорично проти забудови Свидовця, обласна влада на чолі з Геннадієм Москалем вітають таку забудову, бо це принесе додаткові інвестиції в область. 

Medium Corporation розміщує допис Координатора Центру сталого туризму Карпат (Карпатської конвенції) Валентина Волошина про три спокуси забудови Свидовця. 

Три спокуси Свидовця.

…Нам всім потрібно усвідомити - на один з найгарніших хребтів Карпат хоче зайти НАЙБІЛЬШИЙ гірськолижний курорт у всіх 7 (семи!) Карпатських країнах. Те, що нам пропонують (а насправді — продавлюють), за масштабами не має аналогів ані в Румунії, ані в польських чи словацьких Татрах.

Не знаю, наскільки усвідомлює свою відповідальність перед Творцем та нашими потомками інвестор, але чим далі, тим більше переконуюся — на місцях таку відповідальність мало хто усвідомлює. І саме неготовність Закарпаття стати рівносильним партнером інвестора і є основною загрозою.

Спробую без окозамилювання змалювати ситуацію в динаміці, хоч і крупними мазками.

Почнемо з конструктиву: чи потрібні області крупні інвестиції? Так. Чи потрібен області системний інвестор у сфері туризму? Так. Чи краще крупний системний інвестор у сфері туризму, аніж сотня дрібних? Можна сперечатися, але досвід Драгобрата, Шаяна, Сонячного Закарпаття показує, що Так.

Чи відноситься даний задум (ГК Свидовець) до такої інвестиції? Це дуже важливе питання. З одного боку, в лиці менеджерів Буковелю/Семмерінга ми маємо справу з кращим гірськолижним курортом України, однією з найвідоміших дестинацій України, усталеним та ринково привабливим брендом… (хоча це лише відносно інших УКРАЇНСЬКИХ альтернатив, і приказку про те,що “Мукачівське пиво стало значно кращим” пам’ятаємо та використовуємо)).

З іншого боку, ми всі знаємо, що ЗАДУМ ≠ ВТІЛЕННЯ. Саме для гарантії якісного втілення і потрібен рівносильний інвестору баланс, і кандидатів на цю функцію в області не спостерігається.

Танці вовків з шакалами

По суті, ми говоримо про врізання бетону і сталі (девелоперського середовища) у дику природу. Бізнес хоче прибуток, і за це його не можна і не треба винити — це його природа. Наскільки глибоко і непоправно він вріжеться — залежить не від нього. Залежить від нас. Якщо танець поведе сильна, але конструктивна спільнота — переможемо всі. Область отримає відомого інвестора в доцільному місці, в потрібних об’ємах.

Якщо спільнота (екологи, селяни, парапланеристи, туристи, мисливці, …) зіграє слабо — бізнес візьме не те, що можна , а те що йому хочеться. І жодні домовленості з вчора не будуть обов’язковими завтра.

Якщо спільнота буде недоговороздатною — перспективного інвестора втратимо. Не на Свидовці втратимо, а всюди. Втратимо і там, де він доцільний.

Станом на сьогодні екологи та природолюби взяли на себе цю дуже важливу, хоча не зовсім властиву функцію — збалансувати апетити бізнесу. Задля всіх нас і майбутніх поколінь. Те, на що не вистачає яєць у бідних громад, недалеких громадян, безхребетних науковців, та цинічних чиновників — роблять екологічні організації. І отримують замість вдячності порцію критики від всіх вищеперерахованих категорій наших з вами співгромадян.

Де ж спокуси?

Перша спокуса для інвестора в тому, що слабу, бідну і неосвічену спільноту легко переграти. І врізатись по самі помідори. Адже так хочеться! Але у цьому випадку інвестиція до скінчення віків носитиме плями шакала на своєму іміджі, що в епоху Інтернету та при наявності конкурентів (привіт, Славське!) означатиме фінансовий програш. Назавжди.

Друга спокуса (коли хочеться обрати гріхи замість раю) для інвестора — внутрішня. Історія успіху інвестора складається з Буковелю та Семмерінга. Буковель (будучи продуктом епохи 90-х) завжди носитиме свої “плями шакала”, навіть якщо більше ніколи в житті не торкатиметься природно-заповідних територій. Семмерінг же (хоч і найстаріший, проте нічим не примітний курорт в Австрії) за період “громадянського шлюбу” з Буковелем засвітився лише найбільшою в історії Австрії поліцейською облавою та голосними процедурами банкрутства. Свидовець, якщо його зробити “екологічно/творчо/правильно” — може не тільки стати білою візиткою в портфоліо, але і ввести команду інвесторів у курортну еліту Європи, зробити їх рівними серед рівних , обмінюватись та ділитись власним досвідом з європейцями. Але ж гріхи солодкі! Якщо піддатись другій спокусі, показувати європейцям буде нічого, і портфоліо складатиметься з трьох шкір з плямами.

І, нарешті, третя спокуса для ГК Свидовець. Суть проекту — врізання бетону і сталі у дику природу — вимагає нетривіальних і інноваційних рішень. Легше заборонити, важче знайти форми та невиснажливі межі, при яких проект можна поелементно втілити. Можливо, змістити, змінити, опустити, зменшити, розсередити… Дискусія в УжНУ (яка і надихнула на ці рядки) показала дивну річ — неготовність та невміння місцевих науковців (принаймні, присутніх) думати інноваційно, а подекуди і бути уважними в принципі. Доходило до того, що інвестор називав чесно речі своїми іменами (напр., для Буковелю характерними на сьогодні є немісцеві власники ділянок, немісцеві власники бізнесів, 95% немісцевої робочої сили — що не відповідає одному з головних принципів сталого туризму, та і сталого бізнесу взагалі), а заПОПадливий науковець вже за п’ять хвилин розповідає, яким щастям буде інвестиція, бо нібито дозволить будувати місцевим мешканцям гарні садибочки для туристів, виготовляти продукцію, та заробляти грошики на своїй власній землі.

Не завжди на місцях наявні рішення викликів планування курорту: треба залучати кращі імена з рішеннями для завтрашнього дня, з технологіями, інноваціями, треба погратися з сценаріями, у деяких випадках рішень взагалі ще не існує і їх треба акуратно створити… А в цей час на другій шальці терезів завжди є спокуса взяти слабких фахівців з вчорашніми рішеннями, і залишитись з трьома однаковими шкурами).

Підводячи підсумки: Свидовець — цікавий виклик як для області та жителів, так і для інвестора. І як з кожним викликом — або ми ростемо, або піддаємося спокусам і залишаємось в багні.

Валентин Волошин, заступник директора Агенції регіонального розвитку Закарпатської області, координатор Центру сталого туризму Карпат (Карпатської конвенції)