На жаль, не всі батьки є хорошим прикладом для своїх дітей. Звичайно, всі ми час від часу робимо помилки, але деякі батьківські промахи можуть обійтися дітям занадто дорого.

Коли починаєш планувати відпустку на море, то прочитавши щось про готелі й ресторани, складається враження, що головна властивість дитини — кричати: голосно, багато, завжди.

Ви втомилися від сварок із дитиною через розкидані іграшки? Усі ваші спроби вмовити сина чи доньку прибирати за собою марні? Потрібно вигадати щось оригінальне, зацікавити дитину, спробувати нову тактику, а не просто повторювати одне і те саме, поступово підвищуючи голос: «Склади іграшки, склади іграшки!», перетворюючи все на справжній скандал. 

Коли діти помічають, що люди живуть за різними правилами, і хтось має менше обмежень, це породжує відчуття несправедливості світу. Як допомогти дитині з цим упоратися?

Про важливість розуму для людини сперечатися не доводиться. Розумні значно швидше досягають поставленої мети, успіху.

Дорослим особливо важливо зрозуміти, яку роль в емоційно-особистісному розвитку дитини відіграють батьківські установки.

Півсторіччя тому головним завданням батьків було нагодувати дітей та забезпечити їм дах над головою. Сьогодні перелік значно розширився. Але це не тільки численні розвивальні заняття. Щоб виростити щасливу людину у ХХІ столітті, потрібно дотримуватися нескладних, але дуже важливих умов.

Дитина може не хотіти стригтися з багатьох причин. 

Чи ви знали, що діти винахідливіші, ніж дорослі? Психологи стверджують, що дитина у віці 3–5 років здебільшого несвідомо говорить неправду, за словами фахівців, — це добре розвинута уява. Але сучасні діти своєрідні, тому напевне багато батьків стикалися з тим, коли діти спеціально говорять неправду, аби, наприклад домогтися свого.

Зриваються навіть люблячі батьки. Багато мам і татусів кричать, тому що «запрограмовані» на це — так чинили їхні батьки. Деякі дозволяють собі прикрикнути на дитину тільки тоді, коли дуже засмучені або розгнівані. Потрібно пам’ятати про те, що крик боляче ранить самоповагу й почуття власної гідності дитини, а також миттєво руйнує щирий взаємозв’язок між вами.

Кібербуллінг — цькування в Інтернеті шляхом надсилання повідомлень, публікації образливих коментарів та зображень. Використовувати можуть електрону пошту, месенджери, соціальні мережі та навіть онлайн-ігри. Як цьому запобігти та захистити дитину?