Фотомандрівка в український ресторан “Барвінок” у Кошице

 

У самому серці словацького Кошице, біля знаменитого готичного католицького собору Св. Єлизавети вже півроку працює чи не перша у Словаччині українська ресторація “Барвінок”. Емігрант із України Геннадій Міхнов разом із родиною заснували й відкривали заклад і всі тут працюють. Господар розповів Prozak про стартовий капітал і правила гри, гостей із Чилі й Перу, про українські сукні й рушники початку ХХ століття... Була і дегустація :)

Заклад епатує своїм дизайном, тут прямо на стінах українські історії кохання у національних мотивах. Це праця словацької майстрині Вероніки Волохової, яка добре зрозуміла український стиль й робила це справді від душі. Зустрічає і обслуговує гостей сам господар із колоритними вусами (які відрощує вже рік), у сорочці від друзів, шароварах та солом’яному капелюсі. Він спілкується словацькою, проте акцент видає, що він з України, північної України, саме з Сум.  З клієнтами комунікує щиро й душевно, бо ж все має бути витримано у атмосфері. 

Продали все, картину і кров...

Пан Геннадій розповідає, що еміграцію здійснював у лютому 2013 року. В Україні у родини був непоганий спортивний бізнес, але було очевидно, що люди неспроможні виділяти певні гроші на те, щоб відпочивати. Відтак вибору не було.  

“Як нам тут сказав один чех, ви тут користі для України приносите більше, ніж якби були зараз в Україні. Ми тут приходимо, вбираємо ваші культуру, пісні, їжу, стиль”, — переказує слова свого знайомого власник ресторації.

Чоловік не приховує, що вже тоді відчував, що на Батьківщині може щось піти не так, зрозуміло, для нього власна сім’я — понад усе.

“Продали все, картину і кров, Батьківщину тільки не продавали”, — жартує господар.

Старт із 50 тисяч євро

Після спортивного бізнесу відкривати ресторан — це новий напрямок, проте вже знайомий, оскільки раніше родина тимчасово мешкала закордоном. Саме там дружина пана Геннадія, яка є лемкою з Тернопільщини, працювала у ресторані, десь спостерігала, як воно, тобто, базис роботи закладу харчування вона вивчила. А тут уже головне — вкладати душу, хочеться, аби було краще для людей. Ідеї приходили вночі, сім’я збиралася і обговорювала, бувало і зі скандалами. Сьогодні вся родина (батьки і двоє синів) тут працює, а також допомагають двоє студентів.

Щодо умов бізнесу, то, логічно, тут є жорсткі рамки і правила його ведення, але не більше й не менше. Не так, як у нас: подивишся зліва — буде так, подивишся справа — буде по-іншому. Тут виконуєш умови — буде порядок. Вони не складні, не такі надзвичайні. Це все нормально, все закономірно.

Сукні й рушники, яким близько 100 років

Чоловік зізнається, що все робили самотужки, тільки малювала художниця, відтак була суттєва економія на робочій силі. Якщо за скромними підрахунками, то це десь 50 тисяч євро, якби наймати ще працівників, то довелося би виділити ще, як мінімум, 50% від цієї суми. З іншого боку, ніхто так не зробить, як це ти, бо ти відчуваєш, що саме ти хочеш.

“Барвінок” витриманий у слобожанському стилі, інтер’єрна атрибутика (рушники, хустинки, всі побутові деталі) — це все справжнє. А ще тут є піч, швейна машинка, колиска для маляти — все повертає нас у старовину. Є навіть сукня, якій вже близько 100 років.

“Рушники моя бабуся вишивала. Була малограмотна і букву “ї” ще не в ту сторону вишила, це десь 1925-30 роки, — розповідає пан Геннадій. — Бабуся моєї жінки із Хмельницького регіону теж сама на своє весілля вишивала. Десь теж 1925 рік. Це ж був звичай такий: якщо дівчина на селі не вишиє багато рушників, то сусіди будуть казати, вона незграба, вона нічого не вміє... А тим рушниками потім перев’язували всіх свідків, ще й хрест-на-хрест...”.

 

“Брехня на селі”, “Котлети від куми”, “Бабусина ковбаска”

Частують тут доволі смачно, страви — з веселими назвами, цікавою рецептурою та у глиняному посуді. Тут готують традиційні борщі-вареники-млинці-салати-м’ясо-овочі, але все по-українськи. З унікального — “Котлети від куми” зі свинини і яловичини (2,95 євро),  “Бабусина ковбаска” зі свинини й сала (2,9 євро), “Свято на селі” — запечена в печі картопля (1.6 євро), “Брехня на селі” — яловичий язик з печерицями у горщику (2.99 євро), “Чарівна каша” — гречана каша зі шкварками та грибами (1,4 євро). Тут вранці, з 11.00 до 14.00 можна їсти досхочу зі шведського столу за фіксовану суму — 5 євро. Також тут наливають фірмову хрінівку. :)

Щодо відвідуваності, то, до прикладу, за 3 години може прийти 80 чоловік. Основна аудиторія — словаки, туристи, заходять гості з Чилі, Перу, Гонконгу, Лондону, Англії. Із задоволенням ходять на обід і етнічні українці.

“Кажуть, Хвала Богу, десь можуть нормально попоїсти”, — додає пан Геннадій.

 

Евеліна Гурницька, з Кошице для Prozak.info

фото автора