image

5 історій, які доводять, що людина здатна вижити у надскладних умовах

Голлівуд обожнює історії виживання. Коли Арону Ралстону заради порятунку свого життя довелося ампутувати власну затиснуту валуном руку, кіношники скористалися шансом зробити з цієї історії захоплюючий фільм під назвою «127 годин» і отримати за нього кілька жаданих статуеток. Однак є й інші, не менш достойні «Оскара» історії, до яких Голлівуд поки не дістався.

1. Антарктичне пекло Дугласа Моусона

0_d375a_886ec4ba_orig

На початку 20 століття австралійський учений Дуглас Моусон організував експедицію в Антарктиду.

14 грудня 1912 року, коли Моусон і двоє його колег Белгрейв Нінніс і Ксав'єр Меріція, зібравши цінні для науки відомості, вже поверталися на базу, сталося нещастя: Нінніс провалився в ущелину і загинув. Падаючи, він захопив за собою санки з припасами і більшу частину собак, що були запряжені у санки. До бази залишалося майже 500 км. У Моусона і Меріції залишалося їжі максимум на третину шляху.

Коли запаси закінчилися, мандрівникам довелося їсти собак - а це означає, що тягнути санки тепер доводилося самотужки. Зрештою, Меріція помер від холоду і виснаження. Моусон залишився один на один з безкрайнім антарктичним жахом. Його мучив кон'юнктивіт і таке страшне обмороження, що почала злазити шкіра, клаптями випадати волосся, а підошви ніг стікали кров'ю і гноєм. Але, не дивлячись ні на що, мандрівник вперто рухався вперед.

У якийсь момент він ступив на непомітну під шаром снігу тріщину, провалився в ущелину і безпорадним лантухом повис над безоднею, в той час як сани якимось дивом намертво застрягли в снігу на краю прірви.

0_d375b_1b37c93a_orig

Навіть у цій, здавалося б, безнадійній ситуації Моусон не здався. Він обережно підтягувався на чотириметровій мотузці, час від часу зупиняючись і відпочиваючи, поки не дістався до краю ущелини. Вибравшись назовні, він продовжив шлях і, нарешті, дістався до бази... де дізнався, що судно «Аврора» на якому він повинен був плести додому, відчалило всього п'ять годин тому.

Моусону довелося чекати 10 місяців на натупний корабель.

 

2. Історія марафонця, який загубився в Сахарі

0_d375c_deffc509_orig

Піщаний марафон по Сахарі вважається одним з найважчих у світі. На цей шестиденний перехід довжиною 250 кілометрів наважуються тільки найдосвідченіші і витривалі.

Поліцейський і п'ятиборець з Сицилії Мауро Просперо теж вирішив випробувати себе. Чотири дні все йшло добре, Мауро йшов сьомим.

А потім піднялася піщана буря. За правилами, в таких випадках учасник повинні зупинитися і почекати допомоги, але італієць вирішив, що буря йому не перешкода. Мауро обернув голову шарфом і продовжив шлях.

За шість годин вітер вщух, і Просперо зрозумів, що весь цей час йшов кудись не туди. Він опинився так далеко від інших, що навіть випущені сигнальні ракети ніхто не помітив. Абсолютно один, посеред найбільш негостинної пустелі на всій Землі.

Просперо нічого не залишалося робити, окрім як продовжувати йти. Зрештою, він набрів на занедбану мечеть, де зміг поживитися, ловлячи кажанів.

Потім від відчаю Просперо намагався накласти на себе руки, перерізавши вени на зап'ястях, але від зневоднення його кров настільки загусла, що від контакту з повітрям відразу зверталася. Тоді марафонець поклявся, що буде боротися за життя до кінця.

Протягом п'яти наступних днів Просперо продовжив блукати Сахарою, тамуючи голод ящірками та скорпіонами, а спрагу - росою.

Через дев'ять днів поневірянь він зустрів групу кочівників, які пояснили, що він знаходиться в Алжирі, а це 200 кілометрів від місця, де він розраховував бути.

Минуло два роки і Просперо записався на участь у новому марафоні, з якого повернувся цілим, неушкодженим і в строк.

 

3. Історія людини, яка вижила в австралійській пустелі, харчуючись жабами

0_d375e_1d06ed73_orig

У 2001 Рікі Мегі прокинувся посеред австралійської пустелі. Він лежав обличчям вниз, присипаний землею, а навколо бігала зграя собак дінго, поглядаючи на чоловіка голодними очима.

Мегі не розумів як він тут опинився. Останнє що залишилося в пам'яті - він за кермом власного авто, їде малонаселеною місцевістю на захід.

Десять днів Мегі йшов босоніж невідомо куди. Нарешті, він набрів на дамбу, де спорудив маленький курінь з гілок та лози. У цьому курені він прожив наступні три місяці, харчуючись п'явками і кониками. Іноді йому вдавалося піймати жабу - це був делікатес. Він підсушував її на сонці, а коли жаба вкривається хрусткою скоринкою, їв. Зрештою, Мегі знайшли і врятували фермери.

Прийшовши до тями, Мегі написав книгу про свої пригоди.

 

4. Історія дівчинки, яку «удочерила» сім'я мавп

0_d375f_f922553a_orig (3)

Коли Марині Чапмен було чотири роки, її викрали. Останнє, що вона пам'ятала - як хтось підхопив її ззаду, зав'язав очі і кудись поніс. Прокинулась дівчинка в колумбійських джунглях.

Марину знайшли мавпи, взяли її у свій клан і стали вчити, як добувати їжу, лазити по деревах і всяким іншим мавпячим премудростям.

Минуло кілька років, і Чапмен досягла успіхів у мистецтві крадіжки рису і фруктів з будинків навколишніх сіл. Місцеві жителі хоч і помічали в компанії мавп одну підозріло людиноподібну, але тільки кидали в неї каміння, відганяючи злодюжку від своїх будинків назад у джунглі.

Чапмен врятувала людська сім'я з явно садистськими нахилами. Ці люди фактично перетворили дівчинку на рабиню, виділивши їй спальне місце на підлозі біля печі.

На щастя, Чапмен вдалося втекти від своїх «рятівників». Вона залізла на дерево, де її помітила одна місцева жінка, покликала до себе жити і виростила як власну дочку. Чапмен благополучно адаптувалася до життя в суспільстві, переїхала до Англії і зустріла кохану людину. Все закінчилося весіллям.

 

5. Історія чоловіка, який три дні простояв до пояс у лайні

Ветерану Другої світової війни Куліджу Уінсетту з Вірджинії було 75 років, коли він вляпався у цю історію.

Будинок у самотнього пенсіонера був старенький, із зручностями у дворі. Якось він вийшов до туалету, а підгнилі дошки підлоги проламалися. Уінсет виявився у вигрібній ямі, по пояс у лайні - в «біблійному пеклі», як він сам це потім назвав. Вибратися самостійно він не міг, оскільки частину його ноги було ампутовано, а одна рука не діяла після інсульту. Так він і простояв три доби, в озері власних фекалій, відбиваючись від щурів, павуків і змій, які, як виявилося, були там частими гостями.

Зрештою, місцевий листоноша помітив, що ніхто не виймає пошту, занепокоївся і вирішив провідати старого. Проходячи через двір, він почув слабкі крики про допомогу і викликав рятувальників.

foto8a

cracked.com

  • Про нас

    Prozak - Інформаційний антидепресант

    Редактор сайту - Костянтин Шевченко

    Тел.: +38 095 308 8778

    Ужгород, вул. Белінського, 24

    mail.prozak@gmail.com