Влада Ужгорода має намір застелити мармуровою плиткою легендарний сквер в історичному мікрорайоні Галагов
Вже 15 лютого визначиться підрядник
Це кара якась для ужгородців. Мер намагається де треба і де не треба втулити гранітну плитку, бо як писали деякі ЗМІ, там є інтерес родини і збут цієї плитки приносить дохід в сім'ю.
Уроки владу нічому не вчать. Так було зі стеленням бруківки на площі Поштовій, коли все довелося переробляти.
Великий скандал розгорівся з гранітною плиткою на тротуарах по вулиці Корятовича. Вона не надійна і встановлена неякісно.
А потім почалася епопея з площею Петефі. Так от, там також ця бруківка та гранітна плитка вже розвалюється. І це при тому, що площу ще до кінця не реконструювали. Наші читачі надсилають нам фотографії цієї бруківки, яка вже хитається, з місця, де на Новорічні свята стояли будиночки для торгівлі.
А чого варте брукування набережної Незалежності. Самодурство влади щодо стелення примітивної неякісної гранітної плитки в унікальному історичному районі міста привело до акцій протесту.
Але владу нічого не зупиняє. Вже 15 лютого відбудеться тендер на визначення підрядника для реконструкції скверу Франтішека Крупки на Гойди біля будівлі обласної влади.
Роботи повинні бути виконані на суму майже 3,3 млн. грн. У документах вже апріорі зазначено, що підрядник повинен вистелити саме гранітну плитку та бруківку і зазначено її розмір. І це на площі майже 1400 квадратних метрів. У влади навіть немає варіантів, що алеї скверу не обов'язково заковувати у бруківку та камінь. У всій Європі використовується або гравійне покриття, або покриття, яке запропонував архітектор Петро Сарваш ще для набережної Незалежності - проникаюче паркове покриття. Ось що пишуть про це покриття в групі "Збережи Ужгород": "Це гравій з поліуретановим компонентом, який частково скріплює між собою кам'яну крихту. Таке покриття має високу механічну стійкість — по ньому можуть їздити навіть автомобілі. Водночас воно абсолютно проникне для води та повітря через значну пористість. І головне — візуально це покриття найближче до традиційної гравійної присипки та не складе перешкод процесі номінування Малого Ґалаґова до ЮНЕСКО".
Тепер в Ужгорода є дві проблеми з тими реконструкціями. Є примітивна влада, яка лізе зі своєю неякісною бруківкою в історичні зони, і є примітивні підрядники, які цю бруківку не можуть навіть якісно застелити. І через цих примітивів ми втрачаємо історичну ауру колись такого прекрасного міста.
Василь Поляк для Prozak.info