Як змінювалися ромські каравани протягом століть (ФОТО)
До середини 19 століття роми проживали в шатрах або наметах (tents), так як в основному вели кочовий спосіб життя, рухаючись від місця до місця. Ці кочові структури були тотожні до сучасних купольних наметів. Роми використовували вигнуті «списи», як базову основу цих наметів. Спис був вигнутий у форму арки та його кінці були вбиті в землю, або окремі списи, які не згиналися у півколо, з’єднувалися згори. Ця основа покривалася тканиною, яка була стійкою від атмосферних впливів.
Вардо (від іранської «vurdon» - теліга) фактично еволюціонували від такого роду наметів. Вардо (vardo), вагончик (wagon, living wagon), фургон (van) чи караван (caravan) є традиційним, перевізним (за допомогою кінської тяги) житлом, яке використовували роми в історичну давнину.
Наприкінці 17 століття більшість європейських доріг були мощеними. Вважається, що перші жилі вагончики (living wagons) виникли у Франції, і були збудовані для акторів та актрис цирку. Це були великі фургони, які рухалися за допомогою сили групи коней. З середини 18 століття, такі вагончики ставали меншими, їздили за участі лише одного-двух коней.
Ромські каравани виникають у 1850х роках, і вони будувалися максимально комфортними для кочового способу життя. Типовий караван виглядав, як 4-колесовий засіб руху, який «штовхався» одним конем. Як правило, такий вагончик мав стандартну схему побудови: справа дзеркало та піч, навпроти комод, а прямо ліжко. Таке житло будувалося з дерева (дуб, сосна, горіх, ясен) впродовж 6-12 місяців. Після цього прикрашалося різьбою, рисунками та узорами.
Існують різні типології фургонів, але в основному виділяють наступні види:
- Бартон-фургон (The Burton Wagon)
- Рідін вагон (Reading Wagon)
- Щітка вагон (Brush Wagon)
- Виступний вагон (Ledge Wagon)
- Відкриті вагончики (The Bow-top Wagon and Open lot Wagon)
Бартон-фургон (The Burton Wagon)
Ромські каравани еволюціонували з Бартон – вагончиків (Burton), які використовували актори та актриси цирку в середині 19 століття. Загалом, ці два типи караванів не сильно відрізнялися. Єдине те, що циркові вагончики мали маленькі колеса на відміно від ромських. Останні були обладовані великими колесами, так як ромські вагончики мали подорожувати не лише по мощеній дорозі, але й через поля та криві, небруковані дороги.
Рідін вагон (ReadingWagon)
Такий тип вагончика датується 1870 роками, і називається від імені сім’ї, яка їх будувала в Англії. Це фургон зроблений із дерева та з вікнами з трьох сторін окрім лицьової сторони вагончика. Всі стіни були нахилені, та розширювалися в направлені до верху. За допомогою переносна драбина чи сходи, яка направляє до центрального входу в фургон, відчиняються окремі двері до фургону. Передні колеса менші за розміром за задні. Ззовні вагончик прикрашався за допомогою бісеру, який був викладений лінійно. Кількість та стиль прикрас, як і в попередньому виді кочового житла, залежав від багатства сім’ї, яка володіла цим фургоном. В середині фургону розміщувалися вмонтовані, щедро прикрашені дзеркала, шафи та ліжка, які були захищені від коливань під часу руху.
Нині, ті фургони, які збереглися, зібрані в музеях ( http://www.boswell-romany-museum.com/ ) чи в приватних колекціях.
Щітка вагон (BrushWagon)
Такий тип фургону чи «фен» вагончик є типовим до «vardo» ромів, і має прямі стіни з колесами поверх «тіла» кочового житла. Цей тип схожий до Рідін фургону, лиш має дві особливості: двері, що знаходилися на задній стороні вагончику, наполовину були засклені; сходи знаходилися не спереду, а позаду вагончика.
Назва цього виду фургонів походить від того, що на його задній частині знаходилися свого роду ящики, де зберігалися щітки, віники, корзини, в яких торгували власники. Ці вагончики були складними по своїй будові та барвисто прикрашеними.
Виступний вагон (LedgeWagon)
Такий вагончик схожий із Рідін фургоном, проте у ньому лише дві сторони схилені в напрямку догори. Характерною рисою такого типу фургону є більш стійкий (зазвичай бронзовий) каркас у вигляді арки з великими задніми колесами. В цьому випадку, під’їзди знаходилися з двох сторін. Дах, на так званому ґанку, тримався за допомогою залізних списів. Стіни прикрашалися різьбою та різними типами орнаментів, а подеколи, й позолоченими візерунками.
Відкриті вагончики (The Bow-top Wagon and Open lot Wagon)
The Bow-top Wagon має схожу будову із попереднім типом фургонів. Проте відрізняється рядом особливостей: каркас є дерев’яним (а отже більш легшим) обтягнутим тканиною, яка захищала від погодних незгод. Відрізняється він також існуванням лише заднього вікна та відсутністю бокових.
За різними даними, чи то наприкінці 19 століття чи то в 1930х роках був створений ще один тип ромських вагончиків OpenlotWagon чи Yourkshire Bow- простіший та дешевший у побудові. Такий фургон немає вхідної двері. Замість цього розміщується один чи два допоміжних стовпи, середина між якими закривається шматком цупкої тканини.
Прикраси та живопис
Незважаючи на цікаву структуру ромських фургонів, привертає увагу спосіб прикрашення свого житла. Найбільшого значення, в цьому сенсі, набувають складні процедури різьблення, малювання та позолочення, які використовують роми.
Коні, леви, грифони поряд з гронами винограду, букетами соняшників – були найпоширенішими мотивами в дизайні. Проте будь-який дизайн залежав від індивідуальності та, часто, від багатства того, хто і для кого робив це. Багато фургонів прикрашені лише складними різьбленими, бісерними чи позолоченими візерунками.
Основними кольорами для Burton Wagon був жовтий; малиновий та золотистий для Reading I Ledge Wagons; зелений для Bow tops фургонів. Хоча, комбінації кольорів можна прослідкувати у всіх типах вагонів.
Vardo життя
Роми розпочинали своє подружнє життя із покупки фургону у майстра з його виготовлення. Караван розцінювався, як найбільш цінне володіння ромської жінки. Чоловік, зазвичай, спав в тенті. Середина фургону була областю жінок.
Коли роми знаходили місце для табору, наймудріша жінка обходила його околиці із церемоніальним віником, аби розігнати всіх злих духів. Готували їжу, зазвичай, на вулиці біля фургонів.
Таке житло ромів «брало» участь й у похоронних процесіях. Після смерті власників фургону, його, зазвичай, спалювали.
Ірина Миронюк, Благодійний Фонд «Розвиток»