Чи впорався Ужгород з найбільшим напливом туристів у році

Саме останній тиждень для Ужгорода став піком щодо відвідання туристами. Ужгород до цього готувався

Можна без сумніву констатувати, що символом Ужгорода стала сакура. І якщо жартома, то дивно, що на гербі міста ще досі виноград.

Влада міста чудово розуміла, що саме з середини квітня і до початку травня варто очікувати найбільшу кількість туристів протягом року. Саме під ці дні готувалася широка програма з великою кількості імпрез - від фестивалів до вернісажів. Всі концертні зали та галереї були залучені до виставок та концертів і вистав. Навіть "Срібний мольберт" підпасували під сакури. А що вже казати про танцювальний кубок "Ужгород опен".

На ці дні дійсно практично неможливо було знайти вільних місць в готелях. Винаймалися квартири і хостели. Йшло все. Житла не вистачало. В принципі, як і потягів до Ужгорода з Києва.

На жаль, певні корективи внесла погода. Якщо ще протягом буднів трималися більш менш теплі та сухі дні, то на вихідні обов'язково було похолодання і опади. 

Місто старалося. На новостворене комунальне підприємство "Уж-Фест" впала важка робота. Було розроблено хорошу програму, навіть намети під торгівлю нові знайшли. Ужгородці готові були терпіти і перекриття вулиці Толстого під "Сонячний напій" і вечірні балагани в центрі.

Але весь час щось йшло не так. Все одно віддавало совком. Не вистачало креативу. Не вистачало символічності. Власне мало всього крутилося навколо сакур, адже саме на них приїхали дивитися туристи. 

Хтось скаже, що турист внутрішній, бо іноземців до Ужгорода взагалі нічим не звабиш. А внутрішньому туристу подавай шашлик-машлик. Але навіть у соцмережах було кілька дописів мешканців Ужгорода, які підслухали випадкові розмови туристів. Були серед них і такі: "Приїхати в Ужгород - даремно потратити час", "Тут цигани проходу не дають і ніхто не реагує", "Сакуры красивые, да. А все остальное - совок совком". "Да тут шароварщина похлещче нашей будет". 

В принципі, прочитав один слушний коментар з цього приводу. "Ну так, Ужгород на кордоні з Євросоюзом. Але ж він в Україні. Тому опустіться на землю". 

Цікаво б було знати, чим ми можемо "взяти" внутрішнього туриста. Що особливого ми можемо йому показати і як це подати, щоб той турист зі українського сходу сказав: "Побував в Ужгороді - все одно що в Європу з'їздив". Саме так казали туристи зі всього СРСР, які десятками тисяч їхали до нас на екскурсії через "Супутник" ще в часи "розвинутого соціалізму". А зараз ми звичайна Жмеринка, хоча і з сакурами.

Василь Коваль, Ужгород