Собачий притулок в Ужгороді: піар для влади чи допомога тваринам
В Ужгороді завершили роботи з облаштування притулку для тварин, який знаходиться на вулиці Загорській. Однак сказати, що в Ужгороді вже є повноцінний притулок, наразі неможливо. Притулок непоганий, кажуть зоозахисники, але розташований за містом і влада до його функціонування не хоче бути причетною. Мовляв, збудували вам приміщення, а тепер фінансуйте все з власної кишені.
Саме через віддаленість і відсутність власних ресурсів від притулку вже відмовилася зоозахисна організація “Допоможи другу”. Сьогодні волонтери більше займаються стерилізацією тварин. Загалом організація працює в Ужгороді 10 років і наразі утримує тварин у приватних будинках, на фірмах, фабриках на території міста. Так набагато легше знайти тваринам нових власників, оскільки вони можуть швидко подивитися тварину й прийняти рішення щодо неї, пояснює голова громадської організації Віра Романова. Вона зазначає, що новозбудований притулок непоганий, однак у вольєрах не можна розміщувати більше трьох собак. “Приміщення збудували, а тепер волонтери мають займатися фінансуванням. Але тварин потрібно годувати, лікувати, на що у нас немає ресурсів. Я вважаю, що створити притулок — це як відкрити нову фірму. Треба мати хоч якісь мінімальні джерела фінансування”, - вважає Віра Романова.
В організації “Барбос”, яка візьме приміщення в користування, відмовилися коментувати ситуацію, оскільки наразі ще багато неточностей з документами і притулок не здано в в експлуатацію. Дещо дивними у такій ситуації звучать заяви влади про повне облаштування притулку і запрошення волонтерів до співпраці. Раніше йшлося й про затрачені кошти для притулку — понад мільйон гривень.
"Владі можна вибачити багато: і не зовсім вдале місце розташування притулку і, власне, його довгобуд, але не можна погодитись з думкою, що проблему чотирилапих безхатченків, таким чином, у місті буде вирішено", - вважає Руслан Ключевський, Голова ГО «Кінологічний клуб Лайка». Саме цей клуб вже давно пропонує різні варіанти вирішення собачих питань: від створення притулку до організації окремих зон для вигулювання.
Харчі для чотирилапих, ветеринарна служба, догляд за тваринами — не з дешевих послуг. “Якщо влада перекладає все це на плечі волонтерів, то подібний підхід (якщо це не чергова корупційна схема від влади), може призвести до хаосу, непорозумінь та проблеми безгрошів'я, а відповідно - до дискредитації самої ідеї притулку, як тимчасового місця перебування для тварин-безхатченків", - пояснює Руслан.
Ще одне коло невирішених проблем — у законодавчому забезпеченні собачих справ. Ужгород у 2015 році продовжує керуватися Рішенням Ужгородської міської ради «Про епідеміологічну та епізоотичну ситуацію в місті» від... 30.03.1999 року(!). Тобто, потрібні нові Рішення міської влади, які б впорядкували вищевказані питання. Так, Правила утримання домашніх собак та котів в Ужгороді повинні містити такі розділи, як: реєстрація собак та котів, умови утримання та використання, знаходження собак та котів поза межами їх постійного утримання, профілактичні та протиепізоотичні заходи, транспортування собак та котів, умови угод, предметом яких є собаки та коти, поховання або утилізація трупів собак та котів, контроль та повноваження органів, підприємств та організацій у сфері утримання домашніх собак та котів, участь громадських організацій (об’єднань) в забезпеченні дотримання вимог цих правил, відповідальність за порушення цих Правил тощо, пояснив нам Руслан Ключевський.
Оскільки ГО «Кінологічний клуб Лайка» нерідко бере участь у закордонних проектах і представники організації спостерігали, до прикладу, функціонування притулку в Празі, вони мають свої рекомендації щодо місця утримання тварин в Ужгороді. У країнах Європи, де вже давно організовано такі притулки, фінансування здійснюється за рахунок місцевого бюджету, а також будь-яких інших, не заборонених законодавством джерел фінансівання, включаючи й спонсорські та волонтерську допомоги. Більше того, саме за рахунок міського бюджету мусить бути обладнано притулок усім необхідним, включаючи надання ветеринарної допомоги у межах, необхідних для знаходження тварин у такому. Саме муніципальний притулок має здійснювати відлов та перевезення бродячих тварин, а також - реєстрацію всіх безпритульних тварин, які поступили у притулок і вести їх облік, включаючи й організацію передачі тварин охочим.
Руслан Ключевський вважає, що в Ужгороді потрібно сформувати громадську раду притулку з волонтерів і представників громадських організацій, що дозволить залучити до цієї роботи широку громадськість, згуртувати та скоординувати роботу небайдужих активістів - «собачників», уникнути кулуарності у прийнятті рішень щодо чотирилапих безхатченків, зробить прозорим бюджет притулку тощо. Більше того, такій Громадській Раді доцільно доручити й формування бюджету муніципального притулку, з урахуванням спонсорських та інших можливостей його наповнювання.
У ГО “Допоможи другу” нас запевнили, що долучаться до реалізації проекту, якщо буде налагоджена співпраця з волонтерами інших організацій. Наразі ж питання притулку для тварин залишається відкритим. І вкрай важливою є координація і допомога цьому проекту з боку міської влади. Прикро, якщо нове приміщення стане об’єктом піару напередодні виборів, бо політичні баталії врешті закінчаться, а проблема безпритульних тварин може так і залишитися.
Наталія Каралкіна