Коли в Закарпатті запрацюють європейські стандарти сортування сміття

Черга за нами самими

Ще в 2010 році Закарпаття стало пілотною областю в Україні, в якій Євросоюз почав фінансувати програму управління відходами. Тоді чиновники ЄС пояснювали, що саме Закарпаття є воротами до ЄС і часто сміттєва катастрофа тут відгукується і в сусідніх європейських країнах.

Про причини обрання саме Закарпаття пілотним проектом розповів тоді національний координатор проекту Олексій Ярошевич. Він наголосив, що найбільшою проблемою є пластикові пляшки.
«Так, безперечно, ця проблема існує і в інших регіонах України, але там ті пляшки лежать на одному місці. З гірського ж Закарпаття пластмасовий непотріб потрапляє до Європейського Союзу. З цього приводу скарги до різних європейських інстанцій від Угорщини та Словаччини надходять практично щомісяця», - сказав Ярошевич.

Програма Євросоюзу  тоді називалася «Управління відходами – Східний регіон» і фінансування її складало 6 мільйонів євро. Програма передбачала розробку стратегії утилізації відходів в Закарпатті на найближчі 15 років. Програма діяла три роки і за цей час було проведено моніторинг всіх сміттєзвалищ в Закарпатті. Навіть було визначено склад сміття на них.  І вже на основі цих досліджень було розроблено програму потрібних інвестицій для боротьби зі сміттям.

Тоді були зроблені перші кроки по боротьбі зі сміттям в Закарпатті. В Ужгороді появилися перші контейнери для роздільного сортування сміття. У гірських селах було розміщено спеціальні металеві контейнери для збору пластикових пляшок. Було проведено ряд просвітницьких заходів.

На думку заступника керівника технічного відділу ТОВ «АВЕ Ужгород» Костянтина Борика, більшість закарпатців готові сортувати відходи, бо хто ж не хоче, щоб у «рідному домі» було чисто.

«У нашому регіоні чи не кожен другий мешканець був у Європі й на практиці побачив, як працює така система. Однак реалізувати це вдома виявилося доволі проблематично. Тим паче, що прийнятий урядом закон мав би визначити чіткі «правила гри», – зазначає пан Костянтин. – Наше товариство вже давно займається сортуванням сміття. Перші селективні контейнери в місті почали встановлювати ще у 2013 році. Зараз усе тримається на моральному праві кожної людини, оскільки чітких санкцій за викидання невідсортованого сміття немає. Утім сортувати необхідно, і це вже починають розуміти ОСББ, ЖРЕРи та кооперативні будинки. Голови ОСББ укладають із нами договори, аби їхні мешканці вже сортували сміття. Утім поки що таких одиниці.

Після збору сміття ми привозимо його до себе на сміттєсортувальну базу, де пресуємо різні види відходів. Відтак відправляємо на різні підприємства в Україні, які спеціалізуються на тих чи інших видах відходів», - розповів Борик.

Але повинен бути зроблений інший крок – побудова сучасних сміттєпереробних заводів. І тут виникла проблема. Ряд іноземних інвесторів подали свої проекти щодо будівництва заводів з переробки сміття, однак ці проекти або були блоковані громадами, або просто гальмувалися через бюрократичні перепони.

Яскравим прикладом є історія із заводом в селі Яноші, на будівництво якого за проектом Євросоюзу було виділено майже мільйон євро. Цей завод навіть урочисто відкривали. Але наразі він не працює.

Статистика вражає: офіційні звалища займають площу, рівну Данії, а на кожного українця щорічно утворюється 10 тонн відходів, і це вдвічі більше, ніж у країнах Європейського Союзу.

З початком цього року почали діяти європейські вимоги щодо відходів

З 1 січня вступили в дію нові правила поводження з побутовими відходами. Українці нарешті повинні почати сортувати сміття, оскільки з 1 січня 2018 року вступає у силу правка до закону «Про відходи», що забороняє захоронення неперероблених відходів.  На жаль, закон поки не працює.

Правка до закону «Про відходи» була прийнята ще у 2012 році, однак на ділі має запрацювати тільки зараз, оскільки відповідає директивам ЄС. Відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, Україна має зобов’язання протягом найближчих років впорядкувати поводження з відходами та привести законодавство у відповідність до європейських вимог.  Згідно зі змінами, які вступають у силу з 2018 року, органам місцевого самоврядування заборонено захоронення неперероблених побутових відходів на полігонах, відтак міста і села мають забезпечити сортування сміття за видами для переробки та утилізації.

За словами старшого аналітика Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» Андрія Андрусевича, запровадити сортування сміття по всій країні одночасно буде складно: «Такі функції будуть покладені на органи місцевого самоврядування. Чи вони готові до цього? Навряд чи. Чи є потужності з утилізації відсортованого сміття? Дуже обмежені (скло, пластик, папір). Мешканці ж повинні будуть сортувати, але на практиці без зміни структури тарифу на вивіз ТПВ та підняття тарифів на несортоване сміття це працювати не буде, бо не буде стимулів», – каже експерт .

За різними даними, в Україні 4-7% території завалено сміттям. Тільки офіційні полігони «сховали» приблизно 43 тисячі квадратних кілометрів сміття, до якого кожен українець додає, як мінімум, ще 1 кілограм несортованих відходів, близько 40% з яких, за словами екологів, могли би бути перероблені.  У Європі ж, як відомо, проблема зі сміттям вирішена уже давно. 

Ось який приклад вирішення проблеми зі сміттям в Євросоюзі наводить журналіст Ужгородського прес-клубу Анна Семенюк:

Німеччина –  одна з європейських країн, яка дуже відповідально ставиться до роздільного сортування та переробки сміття. Тут з 1994 року діє Закон про переробку відходів, який є центральним федеральним законом німецького законодавства у цій сфері. У 2012 році закон був переглянутий, останні зміни прийняті у липні цього року. Мета документу –  сприяти розвитку економіки переробки для захисту природних ресурсів та забезпечення захисту людей і навколишнього середовища у виробництві та управлінні відходами, зокрема, для сприяння утилізації та іншої переробки відходів.

Документів, які регулюють захист навколишнього середовища від людської діяльності є чимало. Про це розповіла у коментарі спеціаліст із сортування сміття на комунальному підприємстві ЕАД Біргіт Жордан-Мюнк (Дармштадт, Німеччина):  «Ми у Німеччині маємо різні закони з охорони навколишнього середовища. Основа закону про відходи – це те, що вони повинні сортуватися. Є багато підприємств, які збирають сміття і розділяють. До того, сортують відходи самі мешканці. Біля кожного будинку стоять різні контейнери: для паперу, органічних відходів, пластику, скла. Відсортоване сміття перевозиться на різні фабрики, органіка переробляється на гумус, цінний для сільського господарства. Окрема система діє у супермаркетах, куди можна здати пляшки, які знову використовуються для напоїв».

Німецька спеціалістка каже, що в Україні зараз ті проблеми, які у Німеччині були років 50 тому. «Ми відвідали сміттєзвалища. І проблема навіть не в тому, що разом папір, скло, пластик, а те, що в одну купу скидають отруйне сміття, наприклад, використані батарейки. Все це забруднює ґрунти. І який сенс розказувати школярам про роздільне сортування сміття, якщо у кінцевому результаті все опиняється на сміттєзвалищі, – продовжує Біргіт – Який вихід? Треба, щоб влада з фірмами, які не є корумпованими, збудувала фабрики з переробки: паперу, скла,тощо. Відходи є цінним ресурсом, який дає заробити гроші, вигода буде кожному: і жителям, і бізнесу, і владі. В Україні відходи дуже дешеві. А ще багато важить людська свідомість. Треба менше використовувати пластикових пляшок, пакетів, є багато різних порад, як уникати цієї купи пластику та поліетилену. В Україні на одного жителя припадає на рік 200 кг відходів, у Німеччині – 600 кг. Ми сортуємо сміття, але ми дуже багато його продукуємо. Дуже багато упаковки йде, наприклад, на товари», – розповідає Біргіт Жордан-Мюнк. 

Загалом, на території Європейського Союзу є вимоги щодо досягнення показника 65% утилізації від загальної кількості відходів і 10% – допустима кількість захоронення відходів. До 2030 року  у Європі пропонують підвищити показник утилізації до 70%, показник утилізації пакувальних відходів до 80%, а захоронення відходів обмежити  5%. Україні, на жаль, до таких цифр ще далеко.

Національна стратегія поводження з відходами, яка була ухвалена Урядом на виконання Директив ЄС, передбачає  зниження рівня захоронення побутових відходів з 95% до 30%, загальні обсяги відходів для захоронення мають бути зменшені з 50% до 35%. Крім того, документ передбачає впровадження роздільного збирання сміття у 5 тис населених пунктів та відкриття 250 центрів зі збирання відходів. Термін – до 2030 року.  Це – перші кроки, однак навіть ці цифри дають чітко зрозуміти: видимих і глобальних змін з 1 січня, на жаль, не буде. «Загалом стратегія, прийнята Кабміном,  відображає сучасні принципи поводження з відходами. Але потрібен час, що це запровадити, а не популістські рішення парламенту», – коментує Андрій Андрусевич,  аналітик Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля».

За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, у 2016 році  роздільно збирали сміття 575 населених пунктів, на території країни зараз працюють  22 сміттєсортувальні лінії, 1 сміттєспалювальний завод і 3 сміттєспалювальні установки. Зараз, на «сміттєсторувальній хвилі» піднімається ще одна важлива тема, яка може помножити більшість екологічних нововведень на нуль: депутати збираються розглянути законопроект, що пропонує запровадити  «зелений тариф» на виробництво енергії з побутових відходів. З одного боку – критичне становище зі сміттям і ніби, бажання рухатися в напрямку вирішенні проблеми, з іншого –  стурбованість екологів, у тому числі європейських, оскільки  отримання енергії з твердих побутових відходів, згідно з директивами Європейського Союзу,  – не підлягає заохоченню. 

Старший аналітик Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» Андрій Андрусевич коментує: «Законопроект у тому вигляді, який зараз пропонується – це лише шкода довкіллю та здоров'ю населення. Спалення має бути конкурентне іншим видам видалення відходів, у першу чергу на полігонах. Якщо полігони й надалі прийматимуть за набагато меншими тарифами, хто ж буде спалювати? Який міський голова запропонує спалювати, якщо це призведе до підвищення тарифів у кілька разів? Можна обговорювати тимчасовий період застосування такого тарифу до певного виду відходів, зокрема відсортованих. Крім того, вважаю, «буму» сміттєспалювальних заводів не буде, бо це вимагає величезних інвестицій, які за теперішніх тарифів на вивіз твердих побутових відходів неможливі».

Попри те, що вимога щодо сортування сміття з 1 січня зараз є більше декларативною, ніж насправді дієвою, експерти й екологи радять українцям не чекати, поки чиновники розроблять усі необхідні постанови, інструкції та запровадять чіткий механізм поводження з відходами, а самим потрохи звикати до «чистоти по-європейськи» і починати сортувати сміття вдома, здавати у пункти прийому пластик, скло, папір та більш розумно ставитись до упаковок і пакетів, не змушуючи дім потопати у всюдисущому поліетилені.

Ну і варто таки відзначити, що є вже багато закарпатців, які готові не просто не смітити, але й сортувати сміття. Ще в 2013 році біля «Гірчичного зерна» з ініціативи місцевого підприємця та громадськості було відкрито екологічний смітник з роздільним сортуванням. Він досі діє і багато ужгородців, які вболівають за екологію, приносять сюди вже сортоване сміття.

Ксенія Сентімреї, Prozak.info

Читайте також: В Ужгороді відкрилася перша екологічна крамниця без використання пластику