Як безхатченко з Мукачева став підприємцем
Приклад Сашка доводить, що життя завжди можна змінити, головне - вміти аналізувати, сумніватися і не боятися змін.
Відомий мандрівник Богдан Логвиненко написав чергову історію про закарпатців на своїй сторінці у Фейсбуці. На цей раз він розповідає про хлопця Мукачева - Олександра Горонді, який у минулому був хуліганом, затим безхатченком аж доки не потрапив до органзації "Оселя". Сьогодні Сашко керує хостелом організації для бездомних і має невеличку власну справу.
Читайте також: Богдан Логвиненко про Південно-Східну Азію
Ужгородці створили мережу дитячих таборів Point Camp
Мандрівник Логвиненко розповів про циган із закарпатського Дубового (ВІДЕО)
Як вирішити проблему міського транспорту, - радить відомий мандрівник
Діяльність влади на Закарпатті нагадує ліквідацію регіону, - спостереження мандрівника Логвиненка
"- Я був справжнім гопніком в спортивних штанах в старших класах школи. - каже Сашко. - Це було круто, на районі мене боялися молодші. Старшим, звісно, треба було підкорятися. Я жив без батька, мама мене двічі відмазувала від мєнтів, а на третій вже сказала: "викручуйся сам". Я отримав умовну судимість. З матір'ю були складні відносини, я жив хуліганським життям. В сусідів крали мобілку, мєнти приходили і забирали мене з дому, бо знали, що я хуліган.
Десь тоді Сашко прокинувся вперше. Він говорить, що його до всього привели люди, але насправді він сам пішов шляхом змін і пошуку, замість сумнівної, зате стабільної авторитетності у себе на районі. Йому було сімнадцять, він сів на електричку і поїхав до Львова. Перший місяць жив на вулиці, спав на вокзалі.
- На Миколая у 2008-му вже було дуже зимно, в мене не було теплого одягу. Тоді я знайшов "Оселю", організацію, що опікується бездомними у Львові. Спочатку я не вірив в те, що це можливо, що люди просто так допомагають одне одному.
Якийсь час Сашко жив за вовчими правилами вулиці. Він навіть не уявляв, що існує інакше життя, але шукав і прагнув змін. Він боявся вдягатись у якісь яскраві речі, його лякала будь-яка інакшість.
Тепер він керує хостелом організації для бездомних і має невеличку власну справу. Шиє різнокольорові наплічники із залишків тканин, які потрапляють до Оселі. Він кілька тижнів був на стажуванні у Франції, вчить іноземні мови. Сашко каже, що він не знає, як і про що тепер говорити з колишніми друзями з вулиці. Хтось із них вже сидить за серйозні злочини, хтось зник, а Сашко тепер ну зовсім не нагадує того, ким він був. Він пройшов складний шлях і далі шукає себе, при цьому може навіть сам до кінця не усвідомлює, наскільки великий стрибок йому вдалося зробити", - написав Богдан Логвиненко про Сашка.